- •1. Предмет та завдання психофізіології
- •3. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Проблема активності.
- •Проблема вибірковості.
- •Проблема змістовності.
- •4. Методи психофізіологічних досліджень.
- •Електроенцефалографія
- •2.4. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •Метод викликаних потенціалів
- •2.3. Реєстрація електричної активності шкіри
- •Реєстрація реакції очей
- •Поліграфні дослідження
- •Дослідження нейродинамічних властивостей людини
- •5. Загальні властивості сенсорних процесів.
- •6. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем
- •8. Сенсорна система слуху.
- •10. Сенсорна система шкіри
- •11. Сенсорна система кістково–м’язового апарату
- •12. Сенсорна система смаку
- •13. Нюхова сенсорна система.
- •1. Відділи
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Корковий нюховий центр
- •14. Психофізіологія уваги.
- •15. Психофізіологія пам’яті
- •16. Психофізіологія мовлення.
- •17. Психофізіологія мислення
- •18. Поняття, класифікація та функції емоцій.
- •20. Індикатори емоцій.
- •21. Психофізіологічні механізми емоцій
- •22. Поняття свідомості.
- •23. Теорії свідомості
- •25. Сон та його види.
- •26. Теорії сну
- •27. Стадії сну.
- •28. Сновидіння
- •29. Значення сну і потреба в ньому
- •30. Поняття рухової діяльності
- •31. Будова опорно-рухового апарату
- •32. Класифікація рухів
- •34. Система управління рухами (за м.О. Бернштейном)
- •35. Схема управління руховою діяльністю за о.Р. Малхазовим
- •36. Опанування рухової діяльності.
- •37. Поняття та основні положення системного підходу.
- •38. Концепція системного підходу б.Ф. Ломова
- •39. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •40. Людина як цілісна біопсихосоціальна система
- •41. Поняття діяльності.
- •42. Види і структура діяльності
- •43. Загальна характеристика діяльності.
- •44. Закономірності діяльності
- •45. Фактори ефективності діяльності
- •46.Працездатність та фактори, від яких вона залежить.
- •1. Стадія впрацювання, що включає три підстадії:
- •47. Психофізіологія професійної діяльності
- •48. Поняття стану людини.
- •49. Психічний стан
- •50. 51. Функціональний і психофізіологічний стан
- •52. Негативні стани.
- •53. Загальний адаптаційний синдром та його стадії.
- •54.Стомлення та перевтома
- •55. Загальні уявлення про адаптацію
- •56. Види адаптації.
- •57. Загальні закономірності адаптації.
- •58. "Ціна" адаптації та дезадаптація
- •59. Адаптивність та адаптаційні можливості
- •60. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності
- •61. Психофізіологічний відбір
- •62. Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності.
- •63. Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяльності.
- •64. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •65. Взаємодія сенсорних систем.
- •66. Впізнання образів.
- •77. Дистрес та хвороби.
- •78. Свідоме керування рівнем стресу
- •79. Історія розвитку психофізіології
- •80. Електроенцефалографія як метод дослідження в психофізіології.
- •81.Метод викликаних потенціалів.
- •82. Реєстрація електричної активності шкіри.
- •83. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •84. Реєстрація реакції очей
- •85.Дослідження неродинамічних властивостей людини.
- •86. Самооцінка психофізіологічного стану.
- •Шкалована самооцінка пфс
- •87. Психофізіологічна концепція і.М. Сєченова.
- •88. Психофізіологічна концепція і.П. Павлова.
- •89. Механізм бінокулярного зору.
- •90. Аномалії рефракції ока – короткозорість та далекозорість.
3. Сучасні проблеми психофізіології.
Точкою відліку сучасної психофізіології (на відміну від традиційної) можна вважати початок 60-х pp. XX ст. коли, зокрема, почали розвиватися методи викликаних потенціалів (ВП) і біологічного зворотного зв'язку (БЗЗ), коли був зареєстрований ряд нових психофізіологічних феноменів. А в якості самостійного нового наукового напрямку психофізіологія одержала офіційний статус в травні 1982 p., після Першого Міжнародного конгресу психофізіологів і створення на ньому Міжнародної психофізіологічної асоціації.
До трьох найбільш актуальних проблем сучасної психофізіології відносяться проблем: активності, вибірковості і змістовності [3].
Проблема активності.
Ця проблема на теоретичному рівні в психофізіології була поставлена ще М.О. Бернштейном.
Зараз ж теза про активний характер психофізіологічних процесів являє собою повсякденну емпіричну реальність психофізіологічних досліджень. Найбільш наочно цей активний характер виявляється в дослідженнях, що використовують метод біологічного зворотного зв'язку. Одержуючи зворотну інформацію про поточний стан певної психофізіологічної функції, людина навчається довільно керувати цією функцією, хоча зазвичай вона вважається непідвласною контролю з боку свідомості і волі.
У численних експериментах була показана можливість людини регулювати за допомогою БЗЗ пульс, артеріальний тиск, швидкість кровотоку в окремих частинах тіла й органах, температуру шкіри, шкірно-гальванічну реакцію (ШГР), електроміограму (ЕМГ), амплітуду і частоту ритмів електроенцефалограми (ЕЕГ).
Велику увагу психофізіологів також привертає проблема пізнавальної активності та її фізіологічна модель - орієнтовна реакція (OP). ОР уявляється нині своєрідною багатоланковою функціональною системою, що включає інформаційно-когнітивний та емоційно-оцінний блоки, які виконують функцію зняття невизначеності і працюють за механізмом негативного зворотного зв'язку. Показано зв'язок індивідуальних особливостей ОР з характеристиками темпераменту, особистості, уваги, навченості, інтелекту і когнітивних стилів.
Більш розгорнута форма пізнавальної активності досліджується в сучасній психофізіології головним чином як активність довільної уваги. Тепер за допомогою методу ВП вирішуються такі питання, як проблема стадійності уваги, роль процесів фільтрації у довільній увазі, проблема симультанного добору ознак релевантного об'єкта, вимір ступеня концентрації й ін.
Таким чином, сучасне вирішення психофізіологією проблеми активності припускає відмову від уявлень про людину як істоту, що пасивно реагує на зовнішні впливи, і перехід до нової "моделі" людини - активної особистості, що спрямовується внутрішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції.
Проблема вибірковості.
Ця проблема пов'язана з вирішенням питання про узагальнений чи вибірковий характер психофізіологічних явищ. Хоча увага з психологічної точки зору являє собою вибіркову спрямованість психічної діяльності, психофізіологія впродовж тривалого часу обмежувалася вивченням не спрямованої уваги. Сучасній психофізіології ж доступне вивчення найтонших селективних механізмів спрямованої уваги.