- •1. Предмет та завдання психофізіології
- •3. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Проблема активності.
- •Проблема вибірковості.
- •Проблема змістовності.
- •4. Методи психофізіологічних досліджень.
- •Електроенцефалографія
- •2.4. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •Метод викликаних потенціалів
- •2.3. Реєстрація електричної активності шкіри
- •Реєстрація реакції очей
- •Поліграфні дослідження
- •Дослідження нейродинамічних властивостей людини
- •5. Загальні властивості сенсорних процесів.
- •6. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем
- •8. Сенсорна система слуху.
- •10. Сенсорна система шкіри
- •11. Сенсорна система кістково–м’язового апарату
- •12. Сенсорна система смаку
- •13. Нюхова сенсорна система.
- •1. Відділи
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Корковий нюховий центр
- •14. Психофізіологія уваги.
- •15. Психофізіологія пам’яті
- •16. Психофізіологія мовлення.
- •17. Психофізіологія мислення
- •18. Поняття, класифікація та функції емоцій.
- •20. Індикатори емоцій.
- •21. Психофізіологічні механізми емоцій
- •22. Поняття свідомості.
- •23. Теорії свідомості
- •25. Сон та його види.
- •26. Теорії сну
- •27. Стадії сну.
- •28. Сновидіння
- •29. Значення сну і потреба в ньому
- •30. Поняття рухової діяльності
- •31. Будова опорно-рухового апарату
- •32. Класифікація рухів
- •34. Система управління рухами (за м.О. Бернштейном)
- •35. Схема управління руховою діяльністю за о.Р. Малхазовим
- •36. Опанування рухової діяльності.
- •37. Поняття та основні положення системного підходу.
- •38. Концепція системного підходу б.Ф. Ломова
- •39. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •40. Людина як цілісна біопсихосоціальна система
- •41. Поняття діяльності.
- •42. Види і структура діяльності
- •43. Загальна характеристика діяльності.
- •44. Закономірності діяльності
- •45. Фактори ефективності діяльності
- •46.Працездатність та фактори, від яких вона залежить.
- •1. Стадія впрацювання, що включає три підстадії:
- •47. Психофізіологія професійної діяльності
- •48. Поняття стану людини.
- •49. Психічний стан
- •50. 51. Функціональний і психофізіологічний стан
- •52. Негативні стани.
- •53. Загальний адаптаційний синдром та його стадії.
- •54.Стомлення та перевтома
- •55. Загальні уявлення про адаптацію
- •56. Види адаптації.
- •57. Загальні закономірності адаптації.
- •58. "Ціна" адаптації та дезадаптація
- •59. Адаптивність та адаптаційні можливості
- •60. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності
- •61. Психофізіологічний відбір
- •62. Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності.
- •63. Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяльності.
- •64. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •65. Взаємодія сенсорних систем.
- •66. Впізнання образів.
- •77. Дистрес та хвороби.
- •78. Свідоме керування рівнем стресу
- •79. Історія розвитку психофізіології
- •80. Електроенцефалографія як метод дослідження в психофізіології.
- •81.Метод викликаних потенціалів.
- •82. Реєстрація електричної активності шкіри.
- •83. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •84. Реєстрація реакції очей
- •85.Дослідження неродинамічних властивостей людини.
- •86. Самооцінка психофізіологічного стану.
- •Шкалована самооцінка пфс
- •87. Психофізіологічна концепція і.М. Сєченова.
- •88. Психофізіологічна концепція і.П. Павлова.
- •89. Механізм бінокулярного зору.
- •90. Аномалії рефракції ока – короткозорість та далекозорість.
37. Поняття та основні положення системного підходу.
Системний підхід визнається провідною методологічною основою як психофізіології, так і багатьох галузей сучасної науки, які займаються вивченням живих об'єктів. Саме системний підхід є сполучною ланкою між різними галузями психології, а також між психологією та суміжними дисциплінами.
Системний підхід, який дістав широке визнання та застосування в другій половині XX ст., по суті у своїх головних передумовах і теоретичних основах склався значно раніше: серед яскравих прикладів системного мислення можна навести геліоцентричне вчення Коперника, космогонічну теорію Канта-Лапласа, філософську систему Гегеля, еволюційне вчення Дарвіна, періодичну систему елементів Менделєєва. Системний підхід являє собою конкретно-наукову методологію пізнання складних об'єктів, яка прийшла на зміну аналітичним дослідженням. У формі завершеної теоретичної концепції під назвою "загальна теорія систем" системний підхід був сформульований Л. Берталанфі в 40-50-х pp. минулого сторіччя і набув значного поширення в науці у 60-ті pp. Загальна теорія систем була орієнтована на пошук універсальних закономірностей об'єктів, що мають складну організацію, та вирішувала завдання інтеграції різнорідного наукового знання.
Системний підхід у психології розуміється як спосіб теоретичного та практичного дослідження, який передбачає, що кожний психічний процес, явище чи стан людини (предмет дослідження) розглядаються як система (С.Д. Максименко). Особливість системного підходу полягає в тому, що система досліджується як єдиний організм з урахуванням внутрішніх зв'язків між окремими елементами і зовнішніх зв'язків з іншими системами та об'єктами.
Система - це організована множина елементів (довільної природи), що має відносну цілісність і поліфункціональність, ієрархічну морфологію, яка включає в себе склади й структури (логічні, просторово-часові, стохастичні та ін.); динаміку, яка охоплює функціонування і розвиток (історію); особливості та умови існування серед інших систем (Г.В. Суходольський).
Основним критерієм виділення системи є розгляд системи з боку цільового призначення (той чи інший компонент може бути віднесений до системи залежно від міри його участі в досягненні мети) (В.Д. Шадриков).
Найбільшого визнання в радянській психології і психофізіології, на надбання якої значною мірою продовжує спиратися сучасна українська психологічна наука, набули концепція системного підходу Б.Ф. Ломова в психології і теорія функціональних систем П.К. Анохіна.
38. Концепція системного підходу б.Ф. Ломова
Б.Ф. Ломов об'єднав, акумулював системні розробки, які були розрізнені в різних галузях психології та суміжних науках. Ним були сформульовані шість системних принципів розгляду психічних явищ.
1) різноплановості - передбачає необхідність розгляду тих чи інших явищ в декількох планах: як відокремленої якісної одиниці, як частини своєї видо-родової макроструктури, в плані мікросистем, у плані зовнішньої взаємодії;
2) багатомірності - необхідність розгляду психічних явищ у різних системах;
3) багаторівневості - необхідність розгляду системи психічних явищ як багаторівневої;
4) ієрархічності - необхідність урахування сукупності різно-порядкових якостей людини як таких, що ієрархічно організовані;
5) системної детермінованості - розгляд детермінації психічних явищ як багатопланової, багаторівневої та багатомірної, тобто як системної;
6) розвитку - необхідність розгляду явища в динаміці та розвитку [3; 4].
Визначним внеском у методологію системного аналізу стало розроблення Б.Ф. Ломовим про рівні в дослідження людини та її психіки.
♦ на першому рівні людина вивчається у системі її соціальних відносин як частина соціальної системи, яка визначає формування її соціальних якостей;
♦ до другого рівня належать психічні явища та психологічні якості людини;
♦ третій рівень - це біологічні якості людини.
За висловлюванням Б.Ф. Ломова, "...біологічні закономірності не відміняються соціальним буттям людини. Але змінюються умови їх дії, і тому виявляються вони для людини специфічним чином" [3; 4].
Концепція системної детермінації психіки і поведінки є одним із найбільш значущих досягнень Б.Ф. Ломова як методолога. Вона за своїм змістом стала конкретизацією і розвитком принципу детермінізму С.Л. Рубінштейна. Відповідно до неї через системний підхід розглядається не тільки психіка (онтологічний аспект), а й сам процес психологічного пізнання (гносеологічний аспект).
