- •Тема 1.1 Особистість як об'єкт психологічних досліджень
- •1. Основні напрями вивчення особистості
- •2. Базові категорії психології особистості: індивід, особистість, індивідуальність
- •3. Основні етапи історії досліджень особистості
- •Тема 1.2 Концепції особистості фрейдизму і неофрейдизму
- •1. Психоаналіз 3. Фрейда
- •2. Аналітична психологія к. Юнга
- •3. Індивідуальна психологія а. Адлера
- •4. Соціокультурна психологія Карен Хорні
- •5. Епігенетична теорія розвитку особистості е. Еріксона
- •6. Гуманістичний психоаналіз е. Фромма
- •Тема 1.3 Диспозиційний напрям у психології особистості
- •1. Загальна характеристика диспозиційного напряму у психології особистості
- •2. Диспозиційна теорія особистості Гордона Оллпорта
- •3. Теорія типів особистості Ганса Айзенка
- •4. Структурна теорія рис особистості Рашонда Кеттела
- •Тема 1.4 Когнітивний підхід до особистості
- •1. Загальна характеристика когнітивного підходу до особистості
- •2. Розвиток мислення в онтогенезі (теорія Жана Піаже)
- •3. Теорія особистісних конструктів Джорджа Келлі
- •4. Теорія поля Курта Левіна
- •Тема 1.5 Гуманістичний напрям у психології особистості
- •1. Загальна характеристика гуманістичного напряму
- •2. Теорія самоактуалізації Абрахама Маслоу
- •3. Феноменологічна теорія Карпа Роджерса
- •4. Особистість у логотерапії Віктора Франкла
- •5. Екзистенційна психологія Ролло Мея
- •Тема 1.6 Теорії особистості психологів сша і Європи
- •1. Соціально-когнітивна теорія особистості а. Бандури
- •2. Теорія соціального научіння Дж. Роттера
- •3. Психологія свідомості в. Джемса
- •4. Особистість в "описовім психології" в. Дільтея й е. Шпрангера
- •5. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •6. Транзактний аналіз Еріка Берна
- •Тема 1.7 Особистість у радянській психології
- •1. Погляди вітчизняних учених неї психологічну структуру особистості
- •1. Ленінградська школа Концепція "людинознавства" б. Г. Ананьєва
- •Психологія ставлень в. М. Мясіщева
- •3. Московська школа Культурно-історична теорія л. С. Виготського
- •Особистість у теорії діяльності о. М. Леонтьєва
- •Особистість у теорії с. Л. Рубінштейна
- •4. Київська школа Концепція особистості г. С. Костюка
- •Модуль II. Психологічна характеристика особистості Тема 2.1 індивідуально-психологічні властивості особистості
- •1. Загальна характеристика властивостей людини як індивіда
- •2. Погляди психологів на роль генетичних чинників у розвитку особистості
- •3. Вікові індивідні властивості та особистість
- •Тема 2.2 Соціально-психологічна характеристика особистості
- •1. Соціально зумовлені характеристики особистості
- •2. Поняття про характер. Типологія характерів
- •Найвідоміші типології
- •4. Поняття про мотивацію та її місце в структурі психіки
- •5. Теорії мотивації Інстинкти життя і смерті як рушійна сила поведінки (3. Фрейд)
- •Прагнення до переваги як основний мотив (а. Адлер)
- •Невротичні потреби особистості (к. Хорні)
- •Піраміда потреб та прагнення до самоактуалізації (а. Маслоу)
- •Провідний мотив життя особистості: тенденція до актуалізації (к. Роджерс)
- •Функціональна автономія мотивації особистості (г. Олпорт)
- •Гіпотези л. І. Божович про спрямованість особистості
- •Діяльнісна концепція особистості о. М. Леонтьєва
- •Тема 2.3 Розвиток і формування особистості
- •1. Характеристика понять "розвиток" і "формування" особистості
- •2. Погляди психологів на розвиток особистості
- •3. Розвиток і формування самосвідомості
2. Поняття про характер. Типологія характерів
Однією з властивостей людини, що формується під безпосереднім впливом суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми, є характер. Характер - це система стійких індивідуальних властивостей людини, що формуються і виявляються в діяльності, спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки й емоційного реагування. В характер входять ті властивості особистості, що накладають певний особливий відбиток на всю поведінку людини та виявляють її специфічне ставлення до світу, інших людей і самої себе. Коли зазначають, що у людини сильний характер, тим самим окреслюють ті властивості особистості, що досить чітко визначають її поведінку, в якій проявляється здатність до подолання перешкод. Коли ж говорять про "безхарактерну людину", то описують особистість, що позбавлена внутрішньої ясності та певності, коли вчинки людини залежать більше від обставин, ніж від неї самої. У характері виявляється визначеність ставлення людини до світу, до того, що для людини є важливим, цінним, значущим. Характер мало залежить від виду діяльності, це достатньо стійка система поведінки в типових умовах. У формуванні характеру провідну роль відіграють соціальні умови. Одним із показників характеру є воля - здатність людини досягати своєї мети, долаючи перешкоди.
Слід розрізняти соціальний та індивідуальний характери. Соціальний характер - це сукупність суттєвих ознак, властивих певній групі людей і зумовлених суспільними умовами. Соціальний характер залежить від системи цінностей, що панують у суспільстві, відображає ідеали і цінності певної епохи та відзначається певною культурно-історичною динамічністю. Індивідуальний характер -це сукупність властивостей, якими люди, що живуть в одній культурі, відрізняються між собою.
Становлення характеру відбувається в процесі взаємодії індивідуальних переживань людини, зумовлених суспільними умовами, з її індивідними властивостями - конституційними, нейродинамічними та психодинамічними. В структурі характеру, як вважав В. Г. Ананьєв, першими виникають комунікативні риси. Внутрішню основу для комунікативних рис характеру становлять стосунки особистості з іншими людьми. Самі комунікативні риси є підґрунтям для формуванняпредметно-дієвих ("діяльнісних") рис характеру, які формуються на основі взаємодії з об'єктивним предметним оточенням через пізнання та предметну діяльність. Система ставлення людини до самої себе є третьою системою ставлень, що об'єктивно мають місце. В подальшому в процесі усвідомлення себе суб'єктом поведінки ставлення перетворюються на рефлексивні властивості характеру. Рефлексивні властивості є найбільш пізніми в структурі характеру, вони залежать від комунікативних та діяльністних. Вони завершують структуру характеру та визначають його цілісність. Риса характеру - це мотив до певного способу поведінки.
С. Л. Рубінштейн визначав характер як сукупність генералішй них мотивів у структурі особистості. Генералізовані мотиви е усталеними, узагальненими, домінуючими, вони визначають орієнтації на певні дії, що забезпечують захист" підтримку та розвиток власної особистості. Відповідно до цих орієнтацій, сучасні психологи виділяють такі типи характерів: егоцентричний (орієнтований на власні цілі, завдання), аллоцентричний (спрямований на задоволення, потреб, захист інтересів інших людей),соціоцентричний (надання переваг цілям соціальних груп, суспільних закладів), альтруїстичний(відмова від власних цілей і завдань заради досягнення чужих).
Зв'язок між темпераментом і характером визначається їх спільною фізіологічною основою - типом нервової системи. Від властивостей темпераменту залежать динамічні (швидкість, сила, інтенсивність) особливості рис характеру. Властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку певних рис характеру (холерику легше стати хоробрим, ніж меланхоліку). Тип темпераменту певним чином обумовлює недоліки характеру при послабленні виховання. У такому випадку сангвінік недостатньо зосереджений, поверховий, легковажний. Холерик - нестриманий, конфліктний, агресивний, Флегматик - млявий, байдужий, консервативний. Меланхолік вразливий, замкнутий. Отже, тип темпераменту - одна із найважливіших умов походження індивідуально - своєрідних рис характеру.
Тип характеру - це наявність в індивідуальному характері людини сукупності рис, спільних для певної групи людей. Типовими рисами називають психологічні особливості, що є спільними для певної групи людей і водночас є показовими, дозволяють виділити цю групу людей серед інших.
Проблема типології характерів досі не вирішена, хоча низка типологій набула поширення. Слід зазначити, що створення типологій характеру не завжди ґрунтується на наукових методах. Однією з найпривабливіших для широкого загалу є типологія характерів на основі дати народження людини, знаків зодіаку. Різноманітні способи визначення психологічної суті людини та побудова передбачень щодо подальшої долі отримали назву гороскопів. Тривалий час дослідження характерів відбувалися в контексті фізіогвоміки (вчення про встановлення відповідності між зовнішнім виглядом людини та їїособистістю). Найвідомішою фізіогномічною системою стало вчення І. Лафатера, який переконував, що основним методом з'ясування
характеру має бути вивчення форми голови, ліній черепу, аналіз міміки. Набула поширення і система уявлень про можливості передбачення рис людини та її долі за рельєфом долонь. У науковій психології відкидають як хіромантію, так і фізіогноміку. Однак, психологи продовжують наполягати, що в тому, як людина стоїть, поводиться, ходить, в якому положенні спить, розкривається суть характеру людини.
Для всіх типологій характерів спільними є такі ідеї.
1. Характер формується в онтогенезі відносно рано і впродовж подальшого життя проявляє себе як більш-менш стале особистісне утворення.
2. Сукупність рис, що утворюють характер, закономірно пов'язані одна з одною.
3. На основі визначення основних ряс характеру можна розподілити людей на певні групи.
