Лекція 7 Розрахунок припусків, міжперіхідних розмірів і допусків

 Загально прийнято припуском вважати шар матеріалу, що видаляється з поверхні заготовки з метою досягнення заданих властивостей оброблюваної поверхні.

Однак, є альтернативний, більш сучасний погляд на припуск: припуском вважається шар матеріалу, що підлягає видаленню з поверхні заготовки з метою досягнення заданих властивостей оброблюваної поверхні. Таке поняття припуску в більшій мірі відповідає його призначенню. Розходження полягає в різному розумінні максимального припуску (рис.15.).

Рис. 15. Схематичне відображення розходження в тлумаченні поняття “припуск”.

 

Таким чином,

колишнє розуміння – ;

нове розуміння – ,

де

–максимальний припуск;

–мінімальний припуск;

–поле допуску на розмір деталі, при якому розмір Р_дет витримується ;

–поле допуску, що обмежує відхилення розміру заготовки.

Припуски розрізняють по ряду ознак, що наведені на рис.16.

Визначення припуску є важливою техніко-економічною задачею.

Припуски (незалежно від ТП обробки заготовки й умов його здійснення) визначаються по довідковим таблицям, а його величина, як правило, у цьому випадку є завищеною.

Коливання розміру поверхні заготовки, що обробляється у межах допуску на її виготовлення обумовлює коливання величини припуску. Тому і розрізняють припуск мінімальний (), номінальнийта максимальний(рис. 17).

- різниця номінальних розмірів заготовки до і після обробки;

- максимальний шар матеріалу, що підлягає видаленню. У ряді випадків на деяких ТПр і можуть збігатися;

- мінімальний шар матеріалу, необхідний для усунення дефектів поверхні заготовки і забезпечення можливості переходу від заготовки до деталі при наявності погрішності установки заготовки і того розподілу припусків на оброблюваних поверхнях, що відбулися в результаті вибору технологічних баз для першої ТО.

Рис. 16. Класифікація припусків.

;

.

Рис.17. Схема припусків і допусків розмірів заготовки.

Методи визначення номінальних і максимальних припусків залежать від типу поверхні, що обробляється (наприклад, зовнішня або внутрішня), а також від розташовування поля допуску на відповідний розмір (наприклад, “у тіло” деталі, або симетрично).

Слід зазначити, що основу для визначення Z_ном, і Z_max складає Z_min. Тому цей параметр є основною розрахунковою величиною.

Для визначення мінімального припуску можна користуватися формулою, яка враховує більшість факторів, що обумовлюють якість поверхні деталі:

, (8)

де

–висота мікро-нерівностей поверхні заготовки після її обробки на попередньому ТПр;

–глибина дефектного поверхневого шару заготовки, що отриманий на попередньому ТПр;

–погрішність зсуву і повороту поверхні заготовки щодо її технологічних баз;

–погрішність форми поверхні заготовки, яка допущена при її обробці на попередньому ТПр;

–погрішність установки заготовки на даному ТПр;

–відхилення положення поверхні заготовки, щодо її технологічних баз, яке виникло в результаті розподілу припусків при підготовці технологічних баз на перших технологічних операціях.

Метод і необхідні дані для розрахунку досить докладно представлені в довідковій літературі.

Поряд з розглянутим розрахунково-аналітичним методом визначення припусків існує так званий “табличний” метод. У цьому випадку розрахунки ведуться з використанням табличних значень загального припуску і припусків на окремі види обробки поверхні заготовки. Ці значення приводяться у відповідних нормативних документах і довідковій літературі.

Запитання для самоперевірки:

1. Поняття припуску, методи визначення припусків, приклади.

2. Мета вибору припусків при проектуванні заготовок.

3. На яки технологічні показники впливають припуски.

4. Кількісні критерії вибору припусків.

5. Поняття та визначення мінімального (), номінальногота максимальногоприпусків.

3. Класифікація припусків.

Література: [1, с.68-70].