5. Установка і настройка стеку tcp/ip на хості

Установка та настройка стеку TCP/IP на хості може здійснюватись в двох режимах – ручному (звичайний режим, який, проте, вимагає знання усіх параметрів TCP/IP для даного хоста, - їх можна взнати в системного адміністратора мережі) та автоматичному (з використанням протоколу динамічної конфігурації хостів DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol)). Для установки та настройки стеку TCP/IP на хості в ручному режимі необхідно задати наступні параметри:

1. IP-адресу хоста (яка повинна бути унікальною);

2. маску підмережі;

3. IP-адресу шлюзу по замовчуванню.

Якщо останній параметр не задати, то зв’язок буде обмежений локальною мережею.

Кожна плата мережевого адаптера повинна мати свої індивідуальні настройки TCP/IP, причому одному адаптеру може відповідати декілька IP-адрес.

Установка в ручному режимі для хостів з операційними системами від фірми Microsoft здійснюється через вкладку “Панель управління” (“Control Panel”) --> “Мережа” (“Network”). Для операційної системи Windows NT при цьому необхідно мати права адміністратора.

Установка TCP/IP з використанням протоколу DHCP, що автоматизує процес призначення IP-адрес, суттєво спрощує адміністрування мереж, особливо великих, а також у випадках коли хост переключається з одної мережі в іншу. Протокол DHCP працює згідно клієнт–серверної моделі, де клієнт–хост під час старту операційної системи здійснює запит до сервера на отримання IP-адреси. При динамічному розподіленні адрес сервер видає адресу клієнту на обмежений час – час оренди (lease duration). Це дає можливість потім повторно використовувати цю IP-адресу для призначення її іншому хосту. Можлива навіть ситуація, коли хостів є більше, ніж зареєстрованих IP-адрес (при цьому максимальна кількість включених хостів буде рівна кількості зареєстрованих IP-адрес).

DHCP - сервер окрім надання хосту зазначених вище параметрів TCP/IP може надавати додатково інформацію про IP-адреси DNS-, WINS-серверів, тип хоста в мережі Microsoft – наприклад, гібридний чи широкомовний, доменне ім’я хоста, тощо.

Для здійснення поновлення оренди параметрів TCP/IP на конкретному хості можна скористатись утілітами: для хоста під управлінням Windows NT – ipconfig.exe.

6. Іntranet-мережа, Іntranet-адресація, механізм nat трансляції ip-адрес

Іntranet – це корпоративна мережа, яка працює за тими ж правилами, що і Internet. Іntranet-технологія дає ряд переваг, серед яких відмітимо лише ті, що пов’язані зIP-адресацією.

Встановлено три наступні діапазони приватного адресного простору (Private Address Space) IP-адрес для використання їх в корпоративних мережах Іntranet:

10.0.0.0 - 10.255.255.255

172.16.0.0 - 172.31.255.255

192.168.0.0 - 192.168.255.255

При використанні IP-адреси чи діапазону IP-адрес з цього адресного простору організація не зобов’язана реєструвати їх, тобто координувати з ISP чи з RIPEі, отже, платити за їх використання. Таким чином, приватний адресний простір може бути використаний багатьма організаціями. І тому IP-адреси з цього діапазону вважаються унікальними в межах організації чи сукупності організацій, які використовують приватний діапазон і яких об’єднує одна Іntranet - мережа.

Для того, щоб не порушити унікальність адреси кожного хоста в Internet, не допускається під’єднання до мережі Internet хостів з IP-адресами, що належить до приватного адресного діапазону. Проте цей недолік ліквідовується за допомогою механізму NAT (Network Address Translation). При цьому Іntranet–мережа з’єднується з Internet черех хост – уповноважений посередник (proxy), який всі запити від хостів Іntranet–мережі здійснює від свого імені. Обов’язковою вимогою для proxy-сервера є зареєстрована IP-адреса його зовнішнього мережевого адаптера (мережевому адаптеру, в даному випадку зовнішньому, може бути присвоєно декілька IP-адрес, в даному випадку зареєстрованих). Таким чином, організація яка може нараховувати мільйони хостів, може підключатись до мережі Internet, використовуючи лише одну або декілька зареєстрованих IP-адрес, що дає суттєву економію коштів на підключення хостів.