Підпала Т.В.

рідко. Овець можна утримувати великими гуртами або отарами і проводити зооветеринарні заходи тільки за необхідністю.

У процесі еволюції овець, виведення нових порід та удосконалення технологій у них з’явилися нові ознаки і якості. Окремі біологічні особливості такі, як нарощування вовни і мускулатури, а також утворення завитків у процесі тривалої селекції було розвинено у вовнову, м’ясну і смушкову продуктивність.

12.3. Основні селекційні ознаки

Основними селекційними ознаками, що безпосередньо визначають споживчу та економічну цінність одержаної продукції та, які включено в систему генетичного поліпшення методами селекції у вівчарстві, вважають тип вовнового покриву, настриг вовни, довжину і товщину волокон, типи завитків каракулю, живу масу, надій молока за лактацію, відтворну здатність.

Основні селекційні ознаки поділяють на кількісні та якісні. До кількісних ознак належать: настриг вовни, вихід чистої вовни, довжина і товщина волокон, густота вовни, плодючість, жива маса.

Серед якісних ознак, за якими визначають її остаточне призначення, систему переробки і реалізаційну вартість, найбільше значення мають такі: масть овець, у смушкових порід – забарвлення, форма і тип завитків. У переважній більшості порід овець чорне забарвлення є домітантним у порівнянні з іншими формами. Винятком із цього, як уже згадувалося, є лише домінування сірого забарвлення ширазі і білого самаркандського типу над чорним.

Успадкування масті (біла – чорна) відбувається за простим менделівським типом повного домінування; наявність чи відсутність вушних раковин – неповне домінування; колір (сірий – чорний) за плейотропною дією генів. Забарвлення смушків має широкий спектр мутацій і тому має багато варіацій.

Поліпшення кількісних і якісних ознак продуктивності овець здійснюється методами селекції при створенні відповідних умов середовища (годівлі, утримання тощо).

222

Розділ 12

12.4. Методи селекції овець

У зв’язку з інтенсифікацією вівчарства виробництво потребує тварин високого рівня і високої якості продуктивності, міцної конституції, стійких до захворювань, добре пристосованих до розведення в різних виробничих умовах. Важливо, щоб вони були скороспілими і добре компенсували продукцією затрати на корми. Тому, головним завданням селекції овець є створення тварин бажаного типу. Поліпшення спадкових властивостей овець дозволяє збільшити вихід продукції без додаткових витрат праці та коштів і отже, суттєво підвищити продуктивність галузі.

Селекція овець, як і інших видів сільськогосподарських тварин, грунтується на практичних системах оцінки й обліку індивідуальної продуктивності та походження овець. Оцінка тварин за якістю нащадків, організація відбору молодняка і підбору дорослих тварин – це виробничі методи створення селекційної структури племінного і товарного стада овець.

Загальні особливості методів селекції овець предбачають наступне:

•складність і специфічність системи бонітування тварин (здавна існують школи бонітерів і спеціальність вівчара-бонітера);

•сезонність і чіткість виробничої стабільності одночасної оцінки, обліку та використання всього поголів’я овець на послідовних етапах селекційного процесу протягом року;

•відсутність принципових відмінностей у веденні індивідуального обліку і мічення тварин.

Найбільш поширеним методом оцінки племінної цінності овець з метою найбільш ефективного використання їх у племінній роботі і технології виробництва є бонітування, яке поділяють на індивідуальне і класне.

Індивідуальне бонітування – це комплексна оцінка власної продуктивності тварин, в якій враховуються усі селекційні ознаки й розвиток кожної з них записують у спеціальному журналі. На вусі овець ставлять вищипом відповідний клас (у смушкових вищипом фіксують також смушковий тип ягнят і розмір завитків). Селекційні ознаки – це якісні та кількісні характеристики основних видів про-

223

Підпала Т.В.

дуктивності овець. При бонітуванні ці ознаки позначають певними літерами, а ступінь їх розвитку – цифрами або умовними знаками (плюс, мінус тощо).

Сукупність розміщених у певній послідовності й умовно відмічених ознак комплексної оцінки овець утворює бонітувальний ключ. За комплексом ознак чистопородних овець відносять до класів: еліта, І, ІІ і брак. За результатами бонітування визначають їх виробниче призначення: на плем’я, товарна частина чи брак. Тобто ці дані є підставою для відбору та подальшого використання овець.

Класне бонітування – це комплексна оцінка конституційнопродуктивних якостей індивідуально кожної тварини, але без результатів оцінки у журналі. Потім на підставі сумарної оцінки визначають клас тварини і ведуть облік кількості овець, віднесених до того чи іншого класу бонітування. При цьому вказують тільки загальну характеристику продуктивних якостей овець, що належать до того чи іншого класу бонітування. За результатами такої оцінки і розподілу овець на класи бонітування здійснюють груповий відбір і підбір.

Для підвищення генетичного потенціалу порід овець застосовують схрещування. Залежно від поставлених завдань його поділяють на ввідне, відтворювальне, поглинальне, перемінне і промислове. Крім цього, у вівчарстві застосовують і гібридизацію, що дає змогу отримувати користувальних тварин, а також створювати нові породи. Разом з тим, для створення стійкої спадковості, посилення властивостей кращих тварин у племінних стадах застосовується чистопорідне розведення і крайня його форма – інбридинг.

При селекції овець поширеним методом є розведення за лініями та родинами. Поєднання різних методів розведення сприяє виведенню більш продуктивних порід овець.

В селекційно-племінній роботі широко застосовується поліморфізм за групами крові та системами білків. Практичного застосування набули паспортизація (контроль походження) тварин, а також здійснюється пошук імуногенетичних маркерів, які характеризуються відповідним фізіологічним ефектом, зумовлюють біохімічні основи розвитку окремих компонентів продуктивності або зчеплені з локусами, що контролюють розвиток ознак продуктивності, відтворення та адаптації до умов середовища.

224

Розділ 12

Вивчення поліморфних систем груп крові, білків та ферментів надає можливість глибше зрозуміти динаміку генетичної структури популяції, яка відбувається під впливом селекції. Порушення генетичної рівноваги за більшістю локусів свідчить про великий вплив штучного відбору на популяцію овець.

12.5.Селекційно-генетичні параметри ознак продуктивності овець

Показники продуктивності овець є результатом сукупного впливу численних спадкових факторів і факторів середовища. Тому варіювання особин у популяції за однією або комплексом ознак має ймовірний характер. Під ймовірністю розуміють можливу частоту, з якою бувають особини з тими або іншими властивостями чи ознаками. Методи варіаційної статистики, які грунтуються на теорії ймовірності, надають можливість обійти надто складне (а здебільшого практично неможливе) вивчення окремого явища, що зумовлене великою кількістю факторів, і звернутися безпосередньо до законів випадкових явищ. Застосування цих законів дозволяє не тільки здійснювати науковий прогноз у сфері випадкових явищ, а й допомагає цілеспрямовано впливати на їх хід, контролювати або обмежувати сферу дії випадковості, звужувати її вплив на результат селекції.

Математичні методи теорії ймовірності надають можливість оцінити реальні статистичні закони мінливості особин у популяціях сільськогосподарських тварин. За допомогою таких параметрів, як коефіцієнти мінливості, кореляції, регресії та ін., які належать до методів математичної статистики, можна з достатньою точністю розкрити закономірності фенотипічної і генетичної мінливості селекційних ознак у популяції, оцінити прогноз результатів відбору, правильно визначити племінну цінність тварин тощо. Водночас окремі особини одержують відповідну характеристику шляхом порівняння їхніх показників з середніми популяційними.

Методи генетико-статистичного аналізу дозволяють оцінити частку генетичної мінливості для кожного стада і для окремих ліній. Чим вищий коефіцієнт успадковуваності, тим ефективнішим

225