3.2. Криві «ціна-споживання» та виведення кривих попиту

Досліджуючи криві «доход-споживання» та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише доход, а всі інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву «ціна-споживання».

Зниження цін на товар X призведе до повороту кривої бюд­жетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на інші това­ри залишаються незмінними, то точка перетину з віссю У зали­шиться попередньою.

Крива «ціна-споживання» показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки Q_1; Q₂, Q₃ на рис. 3.6) при переході до іншого рівня цін на цей товар при незмінності всіх інших фак­торів попиту.

Від кривої «ціна-споживання» можна перейти до кривої інди­відуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обме­жень відповідає ціні товару X. Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар X) супроводжується збільшен­ням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Р_х) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 3.7).

Попит (demand) — це ті кількості продукту, які споживач гото­вий та в змозі придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива «ціна-споживання» — це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та величиною попиту на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який проголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін супроводжується збільшен­ням кількості товару, яку бажає придбати споживач.

3.3. Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена.

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для спожи­вача, оскільки він стає дешевшим відносно товарів-субститутів. З іншого ж боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки то­вару X дозволяє споживачу збільшити споживання інших товарів. Таким чином зростає реальний доход споживача, хоча його номі­нальний доход залишається попереднім.

Реакція споживача на таке зростання реального доходу буде залежати значною мірою від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід розмежо­вувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів.

Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що викли­кані зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшен­ням доходу споживання нормальних товарів зростає, то спожи­вання неякісних — зменшується.

Ефект заміщення — це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші това­ри. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення показана в табл. 3.1.

Таблиця 3.1