+_Algebra10_Nelin_profil
.pdf
§ 4. Нерівності зі змінними: рівносильні перетворення нерівностей та загальний метод інтервалів 101
Загальні орієнтири для виконання рівносильних перетворень нерівностей аналогічні до відповідних орієнтирів для виконання рівносильних перетворень рівнянь.
Як було указано вище, виконуючи рівносильні перетворення нерівностей, необхідно врахувати ОДЗ заданої нерівності — це і є перший орієнтир для виконання рівносильних перетворень нерівностей.
За означенням рівносильності нерівностей потрібно забезпечити, щоб кожен розв’язок першої нерівності був розв’язком другої і, навпаки, кожен розв’язок другої нерівності був розв’язком першої. Для цього
достатньо забезпечити збереження правильної нерівності на кожному кроці розв’язування не тільки при прямих, а й при зворотних перетвореннях. Це і є другий орієнтир для розв’язування нерівностей за допомогою рівносильних перетворень. Дійсно, кожен розв’язок нерівності перетворює її на правильну числову нерівність, і якщо правильна нерівність зберігається, то розв’язок кожної з нерівностей буде також і розв’язком іншої, а отже, нерівності будуть рівносильні (відповідні орієнтири схематично подано в пункті 5 таблиці 11).
Наприклад, щоб розв’язати за допомогою рівносильних перетворень нерівність
x −3 |
>0, |
(1) |
|
x +1 |
|||
|
|
достатньо врахувати її ОДЗ: х + 1 ≠ 0 і умову додатності дробу (дріб буде додатним тоді і тільки тоді, коли чисельник і знаменник дробу мають однакові знаки), а також звернути увагу на те, що на ОДЗ всі потрібні перетворення можна виконати як у прямому, так і у зворотному напрямку зі збереженням правильної нерівності.
Розв’язання |
|
||||
Задана |
нерівність |
рівносильна |
|||
сукупності двох систем: |
|
|
|||
x−3 |
>0, |
або |
x−3<0, |
(2) |
|
|
|
|
|
||
x+1 |
>0 |
|
x+ |
1<0. |
|
|
|
x >3, |
x <3, |
||
Тоді одержуємо |
> −1 |
або |
|
||
|
|
x |
x < −1. |
||
Отже, x > 3 або x < –1. Відповідь: (–∞; –1) È (3; +∞).
Коментар
Зауважимо, що, записуючи умову додатності дробу — сукупність систем (2), ми неявно врахували ОДЗ нерівності (1). Дійсно, якщо x + 1 > 0 або x + 1 < 0, то x + 1 ≠ 0, тому в явному вигляді ОДЗ заданої нерівності не записана при оформленні розв’язання.
Крім виділених загальних орієнтирів, виконуючи рівносильні перетворення нерівностей, можна також користуватися спеціальними теоремами про рівносильність. У зв’язку з уточненням означення рівносильності нерівностей узагальнимо також формулювання найпрості-
102 Розділ 1. ФУНКЦІЇ, МНОГОЧЛЕНИ, РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ
ших теорем про рівносильність нерівностей, відомих з курсу алгебри
9класу.
1.Якщо з однієї частини нерівності перенести в іншу частину доданки з протилежним знаком, то одержимо нерівність, рівносильну заданій (на будь-якій множині).
2.Якщо обидві частини нерівності помножити або поділити на одне й те саме додатне число (або на одну й ту саму функцію, що визначена і додатна на ОДЗ заданої нерівності), не змінюючи знака нерівності, то одержимо нерівність, рівносильну заданій (на ОДЗ заданої).
3.Якщо обидві частини нерівності помножити або поділити на одне й те саме від’ємне число (або на одну й ту саму функцію, що визначена і від’ємна на ОДЗ заданої нерівності) і змінити знак нерівності на протилежний, то одержимо нерівність, рівносильну заданій (на ОДЗ заданої).
Обґрунтування цих теорем повністю аналогічне до обґрунтування орієнтирів для рівносильних перетворень заданої нерівності.
Зауваження. Для позначення переходу від заданої нерівності до рівносильної їй нерівності можна використовувати спеціальний значок, але його використання при записуванні розв’язань не є обов’язковим (хоча іноді ми будемо ним користуватися, щоб підкреслити, що було виконано саме рівносильні перетворення).
4. Метод інтервалів. Розв’язування нерівностей методом інтервалів спирається на властивості функцій, пов’язані зі зміною знаків функції. Пояснимо ці властивості, використовуючи графіки відомих нам функ-
цій, наприклад y = x1 і у = 2х – 2 (рис. 53).
y = 1x
|
|
|
õ |
– |
2 |
|
|
2 |
|
||
|
= |
|
|
||
|
|
|
|
||
ó |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
б |
Рис. 53
§ 4. Нерівності зі змінними: рівносильні перетворення нерівностей та загальний метод інтервалів 103
Розглядаючи ці графіки, помічаємо, що функція може змінити свій знак тільки у двох випадках:
1)якщо графік розривається (як у випадку функції y = x1 (рис. 53, а) — графік розривається в точці 0, і знак функції змінюється в точці 0);
2)якщо графік без розриву переходить з нижньої півплощини у верх-
ню (або навпаки), але тоді графік перетинає вісь Ох (як у випадку функції у = 2х – 2) (рис. 53, б). На осі Ох значення функції дорівнюють нулю. (Нагадаємо, що значення аргументу, при яких функція перетворюється на нуль, називають нулями функції.) Отже, будь-
яка функція може поміняти свій знак тільки в нулях або в точках, де розривається графік функції (у так званих точках розриву функції1).
Точки, у яких розривається графік функції f (x), ми виділяємо, як
правило, коли знаходимо область визначення цієї функції. Наприклад, якщо f (x) = x1, то її область визначення х ≠ 0, і саме в точці 0 графік
функції розривається (рис. 53, а). Якщо ж на якомусь проміжку області визначення графік функції не розривається і функція не дорівнює нулю, то за наведеним вище висновком вона не може в цьому проміжку поміняти свій знак2. Отже, якщо відмітити нулі функції на її області визначення, то область визначення розіб’ється на проміжки, усередині яких знак функції змінитися не може (і тому цей знак можна визначити
вбудь-якій точці з цього проміжку).
Утаблиці 14 наведено розв’язання дробово-раціональної нерівності
2x + 4 |
> 0 методом інтервалів; коментар, який пояснює кожен крок |
x −1 |
|
розв’язування; план розв’язування нерівностей виду f (x) ‘ 0 методом інтервалів.
|
|
|
|
|
Таблиця 14 |
|
Приклад |
Коментар |
|
План розв’язування |
|
|
2x + 4 > 0 |
Розглянемо |
функцію, |
|
|
|
яка стоїть у лівій частині цієї |
|
|||
|
x −1 |
|
|||
|
нерівності, і позначимо її че- |
|
|||
f (x) = 2x + 4 |
|
||||
рез f (x): f (x) = 2x + 4 |
|
||||
|
x −1 |
|
|||
|
|
|
x −1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1Докладніше це поняття буде розглянуто в 11 класі.
2В 11 класі ми уточнимо формулювання цієї властивості (так званих неперервних функцій). Для всіх відомих вам функцій (лінійних, квадратичних, степеневих, дробово-раціональних) ця властивість має місце.
104 Розділ 1. ФУНКЦІЇ, МНОГОЧЛЕНИ, РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Продовження табл. 14 |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
Розв’язком |
нерівності |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
f (x) > 0 можуть бути тільки |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
числа, що входять до облас- |
|
|
|
|
||||
1. ОДЗ: х – 1 ≠ 0, |
ті визначення функції f (x), |
1. Знайти ОДЗ |
|
|||||||||||||
|
тобто х ≠ 1 |
тобто числа, які входять до |
нерівності |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
ОДЗ нерівності. Тому пер- |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
шим |
етапом |
розв’язування |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
нерівності |
методом інтерва- |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
лів буде знаходження її ОДЗ |
|
|
|
|
||||
2. |
Нулі f (x): |
Нас цікавлять ті проміж- |
|
|
|
|
||||||||||
|
(f (x) = 0). |
ки області визначення функ- |
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
2x + 4 |
ції f (x), на яких ця функція |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
додатна. Як |
було |
зазначено |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
x −1 = 0, |
вище,функціяf (x)можепомі- |
|
|
|
|
||||||||
|
тоді х = –2. |
няти знак у своїх нулях, тому |
2. Знайти нулі f (x) |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
другим етапом розв’язування |
|
(f (x) = 0) |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
нерівності f (x) > 0 буде зна- |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
ходження нулів функції (для |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
цього |
прирівнюємо функцію |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
f (x) до нуля і розв’язуємо |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
одержане рівняння) |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Якщо |
тепер |
відмітити |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
нулі |
на області визначення |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
функції f (x), то область ви- |
3. |
Позначити |
нулі |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
значення |
розбивається на |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
проміжки, причому всереди- |
|
на |
ОДЗ і зна- |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
йти |
знак |
функ- |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
ні кожного проміжку функ- |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ції |
в кожному |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
3. |
|
|
|
|
|
|
|
ція f (x) не змінює свій знак |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
з проміжків, на |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
(рис. 1). Тому знак функції |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
які |
розбиваєть- |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
в кожному проміжку можна |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ся ОДЗ |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
визначати в будь-якій точці |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
цього проміжку. Це і є тре- |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
тім етапом розв’язування |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
На рисунку в п. 3 видно, |
4. |
Записати |
відпо- |
|||||
4. |
Відповідь: |
що |
розв’язком |
нерівності |
||||||||||||
(–∞; –2) È (1; +∞). |
є об’єднання проміжків |
|
відь,ураховуючи |
|||||||||||||
|
знак нерівності |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(–∞; –2) È (1; +∞) |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Наведемо приклади розв’язування більш складної дробовораціональної нерівності методом інтервалів та за допомогою рівносильних перетворень.
§ 4. Нерівності зі змінними: рівносильні перетворення нерівностей та загальний метод інтервалів 105
|
|
|
|
|
|
|
|
Розв’яжіть нерівність |
x2 + 2x −3 |
m0. |
|
|
|||||||||
Приклад. |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(x +1)2 |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І спосіб (метод інтервалів) |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
Розв’язання |
|
|
|
Коментар |
|||||||||||||
|
Нехай |
f (x) = |
x |
2 |
+ 2x −3 |
. |
|
|
|
Задана |
нерівність має вигляд |
||||||||||
|
|
|
|
f (x) m 0, |
і для її |
розв’язування |
|||||||||||||||
|
|
|
2 |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(x +1) |
можна застосувати |
метод інтерва- |
|||||||||
1 ОДЗ: х ≠ –1. |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
лів. Для цього використаємо план, |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
2. |
Нулі f (x): x2 + 2x −3 = 0, |
наведений вище та в таблиці 13. |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
(x +1)2 |
При знаходженні нулів f (x) сте- |
||||||||||||
|
х2 + 2х – 3 = 0, |
|
|
|
|
|
жимо за тим, щоб знайдені значення |
||||||||||||||
|
х1 = 1, х2 = –3 (входять до ОДЗ). |
входили до ОДЗ (або виконуємо пе- |
|||||||||||||||||||
|
ревірку знайдених коренів рівняння |
||||||||||||||||||||
3. Відмічаємо нулі функції на ОДЗ |
|||||||||||||||||||||
f (x) = 0). |
|
|
|||||||||||||||||||
|
і знаходимо знак f (x) у кожно- |
Записуючи відповідь до нестро- |
|||||||||||||||||||
|
му з проміжків, на які розбива- |
гої нерівності, слід урахувати, що |
|||||||||||||||||||
|
ється ОДЗ. |
|
|
|
|
|
|
|
всі нулі функції повинні ввійти до |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відповіді (у даному випадку — чис- |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ла –3 і 1). |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4.Відповідь: [–3; –1) È (–1; 1].
ІІспосіб (за допомогою рівносильних перетворень)
Коментар
Виберемо для розв’язування метод рівносильних перетворень нерівності. Виконуючи рівносильні перетворення, ми повинні врахувати ОДЗ заданої нерівності, тобто врахувати обмеження (х + 1)2 ≠ 0.
Але якщо х ≠ –1, то (х + 1)2 > 0, і тоді в заданому дробу знаменник додатний. Якщо виконується задана нерівність, то чисельник дробу х2 + 2х – 3 m 0 (і навпаки, якщо виконується остання нерівність, то на
ОДЗ дріб x2x++2x 2−3 ( 1)
m0 , тобто задана нерівність рівносильна на ОДЗ не-
рівності х2 + 2х – 3 m 0.
Щоб розв’язати одержану квадратну нерівність, знайдемо корені квадратного тричлена х2 + 2х – 3 і побудуємо ескіз графіка функції у = х2 + 2х – 3. Розв’язок квадратної нерівності: –3 m х m 1.
106 Розділ 1. ФУНКЦІЇ, МНОГОЧЛЕНИ, РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ
Оскільки всі перетворення були рівносильними тільки на ОДЗ, то ми повинні вибрати тільки ті розв’язки квадратної нерівності, які задовольняють обмеження ОДЗ.
Розв’язання
ОДЗ: (х + 1)2 ≠ 0, отже, х ≠ –1.
Тоді (х + 1)2 > 0 і задана нерівність на її ОДЗ
рівносильна нерівності х2 + 2х – 3 m 0. Оскільки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
х2 + 2х – 3 = 0 при х |
= –3, х = 1 (ці значення х вхо- |
|
|
|
|
|
1 |
2 |
|
|
|
|
|
дять до ОДЗ), одержуємо –3 m х m 1 (рис. 54). |
|
|
Рис. 54 |
|||
Ураховуючи ОДЗ, отримуємо відповідь. Відповідь: [–3; –1) È (–1; 1].
Запитання для контролю
1.Поясніть на прикладах зміст понять: «розв’язок нерівності», «розв’язати нерівність», «область допустимих значень нерівності», «рівносильні нерівності».
2.Сформулюйте відомі вам теореми про рівносильність нерівностей. Проілюструйте їх на прикладах.
3.Сформулюйте план розв’язування нерівностей методом інтервалів. Проілюструйте використання цього плану на прикладі.
4.Поясніть на прикладі, як можна виконувати рівносильні перетворення нерівностей у тих випадках, які не описуються відомими теоремами про рівносильність нерівностей.
Вправи
Розв’яжіть нерівність (1–2) двома способами: за допомогою рівносильних перетворень і за допомогою методу інтервалів.
1°. |
1) |
|
x2 − 4 |
|
l 0; |
2) |
2 |
|
< |
|
1 |
|
; |
|
|
|||||
|
x2 −3x − |
|
|
x + |
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
x −3 |
||||||||
|
|
|
x2 −25 |
|
|
x2 +12 |
|
l1. |
||||||||||||
|
3) |
|
|
|
|
m0; |
4) |
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
x2 −2x − 8 |
||||||||||||
|
|
(x +5)(x − 4) |
|
|||||||||||||||||
2*. |
1) x4 – 5x2 + 4 m 0; |
2) 9x4 – 10x2 + 1 > 0; |
||||||||||||||||||
|
3) |
|
81 l x3; |
|
|
|
|
4) (x2 + 4x – 5) (x2 + 4x + 3) < 105. |
||||||||||||
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3°. |
Знайдіть область визначення функції: |
|||||||||||||||||||
|
1) |
y = |
x − 4 |
; |
2) |
y = |
2x |
− x2 −1 |
; |
|
||||||||||
|
2 |
|
||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
x2 − 4 |
|
|
|
|
|
x |
|
+ 3x + 2 |
||||||||
|
3) |
y = 5−x− 6; |
4) |
y = |
x2 −7x +12 |
. |
||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
x2 −2x −3 |
||||||
|
|
§ 5. Рівняння і нерівності, що містять знак модуля 107 |
||||
§ 5 |
РіВНЯННЯ і НеРіВНОсті, ЩО МістЯтЬ ЗНаК МОДУлЯ |
|||||
|
|
|
|
|
|
Таблиця 15 |
|
|
1. Розв’язування рівнянь |
|
|
||
|
|
і нерівностей з модулями |
|
|
||
за означенням |
за геометричним |
за загальною схемою |
||||
|
|
змістом |
|
1. Знайти ОДЗ. |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|a| — відстань |
на |
2. Знайти нулі всіх підмо- |
||
|
|
числовій прямій |
від |
дульних функцій. |
||
|
a,при a >0, |
точки 0 до точки а. |
3. Позначити нулі на ОДЗ |
|||
|
і розбити ОДЗ на про- |
|||||
|
|
|
|
|||
a = 0,при a =0, |
1. | f (x) | = a. |
|
міжки. |
|
|
|
|
|
|
4. Знайти розв’язок у кож- |
|||
|
−a,при a<0. |
2. | f (x) | = | g (x) |. |
||||
|
|
ному з проміжків (і пе- |
||||
|
|
3. | f (x) | > a. |
|
ревірити, |
чи |
входить |
|
|
4. | f (x) | < a. |
|
цей розв’язок у розгля- |
||
|
|
|
|
нутий проміжок). |
||
|
|
з використанням спеціальних співвідношень |
||||
|
2. Використання геометричного змісту модуля (при a > 0) |
|
||||
1. | f (x) | = a f (x) = a або f (x) = –a. |
|
|
|
|||
2. | f (x) | = | g (x) | f (x) = g (x) або f (x) = –g (x). |
|
|
||||
3. | f (x) | > a f (x) < –a або f (x) > a. |
|
|
|
|||
|
|
f (x) > −a, |
|
|
|
|
4. f (x) < a −a < f (x)< a |
|
|
|
|
||
|
|
f (x)< a. |
|
|
|
|
|
|
Узагальнення |
|
|
|
|
|
|
g(x)l 0, |
|
|
|
|
5. f (x) = g(x) |
|
|
|
|
||
|
|
f (x) = g(x) або f (x) = −g(x). |
|
|
||
6. | f (x) | > g (x) f (x) < –g (x) або f (x) > g (x). |
|
|
||||
|
|
|
f (x) > −g(x), |
|
|
|
7. f (x) < g(x) −g(x)< f (x)< g(x) |
|
|
|
|||
|
|
|
f (x)< g(x). |
|
|
|
108 Розділ 1. ФУНКЦІЇ, МНОГОЧЛЕНИ, РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ
Продовження табл. 15
3. Використання спеціальних співвідношень
1.| u | = u u l 0.
2.| u | = –u u m 0.
3.| u | = | v | u2 = v2.
4.| u | > | v | u2 > v2. Тоді | u | – | v | > 0 u2 – v2 > 0;
знак різниці модулів двох виразів збігається зі знаком різниці їх
|
квадратів. |
||||||
|
|
u |
|
+ |
|
v |
ul 0, |
5. |
|
|
|
= u+ v |
|||
|
|
|
|
|
|
|
vl 0. |
|
|
u |
|
+ |
|
v |
um0, |
6. |
|
|
|
= −u− v |
|||
|
|
|
|
|
|
|
vm0. |
7. |
| u | + | v | = | u + v | uv l 0. |
||||||
8. |
| u | + | v | = | u – v | uv m 0. |
||||||
9. |
| x – a | + | x – b | = b – a a m x m b, де a < b. |
||||||
Приклади й обґрунтування
Розв’язувати будь-яке рівняння або нерівність з модулем можна одним з трьох основних способів: за означенням модуля, виходячи з геометричного змісту модуля або за загальною схемою. Деякі рівняння або нерівність з модулем можуть бути розв’язані також з використанням спеціальних співвідношень (табл. 15).
Залежно від обраного способу одержуємо різні записи розв’язання.
Приклад. Розв’яжіть рівняння | 2x – 4 | = 6.
I спосіб (за означенням модуля)
Розв’язання |
|
Коментар |
1) Якщо |
|
Ураховуючи означення модуля, |
2х – 4 l 0, |
(1) |
розглянемо два випадки: |
то одержуємо рівняння |
|
2х – 4 l 0 і 2x – 4 < 0. |
2х – 4 = 6. |
|
За означенням модулем додат- |
Тоді x = 5, що задовольняє умо- |
ного (невід’ємного) числа є саме це |
|
ві (1). |
|
число, а модулем від’ємного числа |
2) Якщо |
|
є протилежне йому число. Тому при |
2x – 4 < 0, |
(2) |
2х – 4 l 0 | 2x – 4 | = 2x – 4, а при |
то одержуємо рівняння |
|
2x – 4 < 0 | 2x – 4 | = –(2x – 4). |
–(2x – 4) = 6. |
|
У кожному випадку розв’язуємо |
Тоді x = –1, що задовольняє та- |
одержане рівняння і з’ясовуємо, чи |
|
кож умові (2). |
|
задовольняє кожен із знайдених коре- |
Відповідь: 5; –1. |
|
нів умові, за якої ми його знаходили. |
|
|
|
§ 5. Рівняння і нерівності, що містять знак модуля 109
II спосіб (використовуючи геометричний зміст модуля)
Розв’язання
2x – 4 = 6 або 2x – 4 = –6, 2x = 10 або 2x = –2,
x= 5 або x = –1.
Відповідь: 5; –1.
Коментар
З геометричної точки зору | 2х – 4 | — це відстань від точки 0 до точки 2х – 4. За умовою рівняння вона дорівнює 6, але відстань 6 може бути відкладена від 0 як праворуч (одержуємо число 6), так і ліворуч (одержуємо число –6). Отже, рівність | 2х – 4 | = 6 можлива тоді і тільки тоді, коли 2x – 4 = 6 або 2x – 4 = –6.
Зауваження. При застосуванні геометричного змісту модуля знак модуля розкривається неявно, тобто не доводиться використовувати означення в явному вигляді.
Загальна схема розв’язування рівнянь та нерівностей з модулями — це фактично трохи змінений метод інтервалів. Пояснимо зміст цієї схеми на прикладі рівняння з двома модулями виду
| f (x) | + | g (x) | = a (a > 0).
Щоб розв’язати це рівняння, необхідно розкрити знаки модулів,
адля цього потрібно знати, де функції f (x) і g (x) будуть додатними,
аде — від’ємними. Тобто фактично ми повинні розв’язати нерівно-
сті |
|
|
f (x) |
0, |
(1) |
g (x) |
0. |
(2) |
Кожну із цих нерівностей ми вміємо розв’язувати методом інтервалів. Перебудуємо прийом розв’язування нерівностей методом інтервалів таким чином, щоб він давав можливість одночасно розв’язувати кожну з останніх нерівностей. Як відомо, розв’язування нерівності
(1) методом інтервалів починається із знаходження її ОДЗ (тобто області визначення функції f (x)), а розв’язування нерівності (2) — із знаходження її ОДЗ (тобто області визначення функції g (x)). Щоб почати одночасно розв’язувати обидві нерівності, необхідно знайти спільну область визначення для функцій f (x) і g (x), тобто знайти ОДЗ заданого рівняння (це перший з орієнтирів потрібної схеми). Щоб продовжити розв’язування нерівностей f (x)
0 та g (x)
0 методом інтервалів, необхідно знайти нулі функцій f (x) і g (x), тобто
знайти нулі всіх підмодульних функцій (це другий орієнтир). Якщо далі використовувати схему методу інтервалів одночасно для двох нерівностей, то необхідно на ОДЗ позначити нулі підмодульних функцій і розбити ОДЗ на проміжки (це третій орієнтир).
110 Розділ 1. ФУНКЦІЇ, МНОГОЧЛЕНИ, РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ
У кожному з одержаних проміжків знаки функцій f (x) і g (x) не змінюються. Oтже, ми можемо знайти знаки підмодульних функцій на кожному проміжку (у будь-якій точці цього проміжку), розкри-
ти знаки модулів і знайти розв’язок заданого рівняння в кожному з цих проміжків (це четвертий орієнтир загальної схеми). Можливість застосування наведеної схеми до розв’язування нерівно-
стей з модулями обґрунтовують аналогічно.
|
Приклади розв’язання завдань |
x |
|
+ |
|
x−2 |
|
=2. |
|||
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|||||||
Приклад 1. |
Розв’яжіть рівняння |
|
|
|
|
||||||
x −1 |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
1. ОДЗ: х ≠ 1. |
|
|
|
|
|
|
|
||||
2. |
Нулі підмодульних функцій: |
x |
=0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
(х = 0) та х – 2 = 0 (х = 2). |
x −1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. |
Нулі 0 і 2 розбивають ОДЗ на чотири |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
проміжки, у яких підмодульні функції |
|
|
|
|
|
Рис. 55 |
|
|||||
|
мають знаки1, показані на рисунку 55. |
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
4.Знаходимо розв’язки заданого рівняння в кожному з проміжків (оскільки знаки підмодульних функцій однакові на проміжках І і ІІІ, зручно для розв’язання об’єднати ці проміжки).
Проміжки І і ІІІ: х (–∞; 0) È (1; 2). Ураховуючи знаки підмодульних функцій на цих проміжках і означення модуля, одержуємо, що в цих
проміжках задане рівняння рівносильне рівнянню |
x |
−(x−2) =2. |
|
x −1 |
|||
|
|
Звідси х = 0 або х = 2. До розглянутих проміжків одержані значення не входять, отже, у цих проміжках коренів немає.
Проміжок ІІ: х [0; 1). (Слід звернути увагу на те, щоб не пропустити значення х = 0, яке входить до ОДЗ.) У цьому проміжку одер-
жуємо рівняння − |
x |
−(x−2) =2. Звідси х = 0 — корінь, оскільки |
|
x −1 |
|||
|
|
входить у цей проміжок.
Проміжок ІV: х [2; +∞) (і в цьому проміжку потрібно не забути значення х = 2). Oдержуємо рівняння xx−1 +x−2=2. Звідси х = 2 —
корінь, оскільки входить у цей проміжок.
Об’єднуючи всі розв’язки, які ми одержали в кожному з проміжків, маємо розв’язок заданого рівняння на всій ОДЗ.
Відповідь: 0; 2.
1 На рисунку 55 у кожному з проміжків перший знак — це знак функції xx−1, а другий — знак функції х – 2. Виконуючи рисунок, зручно спочатку позначити на числовій прямій ОДЗ, а потім на ОДЗ — нулі підмодульних функцій.
