Тема 3. Стратегія соціально-економічного розвитку країни

1. Сутність соціально-економічної стратегії. Сутність поняття «стратегія економічного і соціального розвитку. Сутність поняття «місія». Класифікація стратегій. Економіка і громадянське суспільство. Соціально орієнтована ринкова економіка. Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічний орієнтир соціально-економічної політики України.

2. Етапи побудови стратегії соціально-економічного розвитку. Врахування потреб та інтересів суспільства в побудові соціально-економічної стратегії. Визначення і агрегування суспільних потреб та інтересів. Технології досягнення консенсусу. Формування цілей стратегії. Реалізація цілей. Контроль за реалізацією цілей: запобіжний, поточний і завершальний контроль. Етапи контролю: розроблення критеріїв і нормативів, зіставлення фактичних результатів з критеріями і нормативами; коригуючі дії.

3. Цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку. Класифікація цілей. Обґрунтування цілей. Ієрархія цілей. Державні пріоритети. Дерево цілей. Стратегічні, тактичні, оперативні цілі. Концепція со­ціально-економічної політики.

4. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Сутність понять: «прогноз», «гіпотеза», «план (програма)». Функції і принципи соціально-еконо­мічного прогнозування. Класифікація соціально-економічних прогнозів і методів прогнозування. Державна програма економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Зміст ДПЕСР України на середньо- та короткостроковий періоди. Послідовність розроблення ДПЕСР. Система показників ДПЕСР. Методи планово-економічних розрахунків. Система балансів, норм і нормативів. Структура ДПЕСР України. Сутність програмно-цільового методу планування. Державна цільова програма (ДЦП). Зміст етапів програмно-цільового планування. Організаційно-економічний механізм реалізації ЦКП.

Основні поняття та їх визначення

Балансовий метод планово-економічних розрахунків — метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується взаємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державна цільова програма — документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв’язання певних соціально-економічних проблем).

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаманний змішаній економіці.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на використанні інформації, наданої експертами.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.

Методи ДРЕ — способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов для ефективного функціонування їх відповідно до напрямів державної економічної політики.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об’єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Нормативний метод планово-економічних розрахунків — метод, заснований на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.