2. Поняття, ознаки та характеристика правомірної поведінки

Правомірна поведінка — це суспільно корисна, суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка осіб, яка відповідає правовим нормам і гарантується державою. — суспільно корисна поведінка суб'єкта права (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам юридичних норм і охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

• є суспільно корисною (необхідною і бажаною) соціальною поведінкою - забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок; служить найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства; задоволення інтересів суб'єктів права;

• не суперечить нормам і принципам права, що містяться в нормативних договорах, правових звичаях, судових прецедентах та інших джерелах (формах) права; не порушує заборон - як тих, що містяться у законах і підзаконних актах, так тих, що склалися в суспільстві;

• є свідомо вольовою, оскільки виражається в усвідомленій добровільній мотивації правомірних діянь для досягнення поставлених цілей;

• зовні виражається у дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації права - дотриманні, виконанні, використанні (громадянами), правозастосуванні (посадовими особами);

• складається з елементів - правомірних вчинків, тобто правозначущих діянь (бездіяльностей) , які, залежно від диспозиції правової норми, можна поділити на типи: зобов'язальні, забо­ронні, дозволяючі;

• спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється в юридичних фактах (правовстановлювальних, правозмінювальних, правоприпиняючих), що є передумовами правовідносин;

• гарантується та охороняється державою за допомогою дозвільних,зобов'язильних та охоронних норм, стимулюється за допомогою рекомендаційних та заохочувальних норм.

3. Склад і види правомірної поведінки

Склад правомірної поведінки: суб'єкт (суб'єкти права - фізич­ні і юридичні особи, що визнані дієздатними і деліктоздатними); суб'єктивна сторона (мотиви дії чи бездіяльності суб'єкта права; внутрішнє, психічне, ставлення до норм права і власного вчинку); об'єкт (матеріальні і нематеріальні блага, суспільні відносини); об'єктивна сторона (дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв'язок між діяннями та їх наслідками).

Мотиви правомірної поведінки особи (суб'єктивна сторо­на) - спонукальні причини дії (бездіяльності), докази на користь саме такої дії. Вони є різними: 1) переконаність у справедливос­ті і корисності приписів правових норм; 2) відповідальність перед суспільством і державою за вчинки; 3) розуміння громадянського обов'язку; 4) егоїстичний особистий інтерес; 5) додержання звичних дій; 6) прагнення робити як усі (конформізм); 7) острах відповідаль­ності та ін. Провідне місце в мотивах поведінки людей посідають потреби і інтереси.

Види правомірної поведінки за мотивами (за суб'єктивною сторо­ною - залежно від психічного ставлення особи до своїх вчинків):

1. Соціально-активна (принципова) - цілеспрямована діяльність гро­мадян, посадових осіб щодо реалізації своїх прав, обов'язків, компетенції в межах правових норм, яка пов'язана з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних засобів; її мотивом є переконаність чинити правомірно;

2. звичайна - вид законослухняної поведінки, що виражається в повсякденній службовій, побутовій та іншій діяльності

людини, яка відповідає приписам правових норм, стала звич­кою і не потребує додаткових витрат і зусиль;

3) конформістська -вид пасивно-пристосувальної поведінки, яка не відрізняється від поведінки інших (принцип: "роби так, як роблять інші"), підпорядковується груповим стандартам і вимогам(колег по роботі, начальства, неформального лідера, родичів та ін.), піддається психологічному тиску і маніпуляціям. Конформісти - це особи, які не сформувалися як особистості, у чомусь позбавлені індивідуальності, легко піддаються "синдрому юрби" чи наказу (прикладу поведінки)начальника;

4) маргінальна - вид "проміжної^-" (балансуючої) поведінки між правомірним і протиправним станами особи, що виражається в готовності до протиправних дій у разі послаблення нагляду за її поведінкою, але не стає антисоціальною, не призводить до правопорушення через страх юридичної відповідальності (наприклад, пасажир оплатив проїзд у тролейбусі лише тому,що до нього зайшов контролер);

5) інтуїтивна – вид поведінки, розрахований на власне чуття, здогад,проникливість, що грунтуються на попередньому досвіді (утриматися від вчинення правопорушення; не вступати в договірні відносини; укласти угоду тощо).

Види правомірної поведінки за ступенем активності (за об'єктивною стороною):

дія (своєчасне подання декларації про доходи);

бездіяльність (відмова обвинувачуваного давати показання). Право не регулює бездіяльність. Бездіяльність - це специфічний вчинок, а саме: відсутність поведінки, передбаченої нормативно-правовими актами, нормативними договорами та іншими джерелами (формами) права.

Види правомірної поведінки за ступенем виявлення свідомості і волі:

добровільна (явка з повинною до суду);

змушена (доставка до суду під конвоєм).

Види правомірної поведінки залежно від ступеня соціальної значущості:

1) соціально належна (захист батьківщини, виконання трудових обов'язків, додержання правил дорожнього руху та ін.) - закріплюється в імперативних нормах як обов'язок та забезпечується, крім інших способів, державним примусом;

2) соціально бажана (участь у виборах, оскарження неправомірних дій посадових осіб, укладання шлюбу) - закріплюється в диспозитивних нормах як права суб'єкта, реалізується відповідно до його волі (інтересу) і забезпечується державою;

3) соціально допустима (розлучення, страйк, участь в організаціях "за інтересами", відправлення культових обрядів релігійними об'єднаннями та ін.) - закріплюється в диспозитивних нормах, реалізується відповідно до волі (інтересів) суб'єкта; проте держава не зацікавлена в поширенні такої поведінки, хоч і забезпечує можливість її здійснення.

Види правомірної поведінки залежно від суб'єкта права, який здійснює правомірні дії, останні можна поділити на правомірну, індивідуальну і групову поведінку.

За сферою суспільних відносин — економічна, політична та ін.

За ставленням держави до правомірної поведінки — схвалювана, стимульована, допустима.

4. Поняття, ознаки та види неправомірної поведінки. Об’єктивно протиправні діяння і зловживання правом

Зловживання правом - особливий вид поведінки у правовій сфері, який полягає у соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволе­ного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.