2_Monografy ТЗН

280

―рідномовного‖ навчання в лінгводидактичній спадщині Ф.Буслаєва, І.Срезневського, етнопсихологічні основи національного самоусвідомлення українців у світоглядній концепції О.Потебні та ін. За численними працями українознавців з'ясовуємо складові національно-мовної особистості вчителя-словесника: мовне чуття естетичної цінності рідного слова, мовний смак, мовну стійкість, соціолінгвістичний, етнологічний, культурологічний підходи до формування культуромовної особистості вчителя-словесника. Розгляд генезису етнолінгвістики здійснюється за працями Г.Гердера, В.фон Гумбольдта, Хьонігсвальда, Хаймза, Е.Сепіра, Б.Уорфа, праць М.Толстого, М.Трубецького, Р.Боаса, Д.Зеленіна, Е.Карського, О.Шахматова, О.Соболевського, В.Телії, сучасних українських етнолінгвістів Н.Бабич, В.Жайворонка, С.Єрмоленко, Н.Сологуб, В.Лучика, Г.Онкович, М.Кочергана, В.Кононенка, В.Мокієнка, А.Поповського, В.Ужченка та ін.

Важливою складовою курсу є опрацювання методики використання етнолінгвістичних матеріалів на уроках української мови і літератури, моделювання і проведення виховних заходів з етнолінгвокультури (складання сценаріїв етнолінгвістичних ігор та конкурсів, організація фольклорно-етнографічного кабінету, робота з наочністю (виробами народної творчості, творами живопису, фотографіями, аудіо-, відеозаписами), з'ясування можливостей Інтернет-ресурсів, робота з електронним посібником.

Для аналізу студентам пропонуються лексеми, фраземи, словасимволи, деривати під кутом зору етнолінгвістичного підходу, пошукова робота у вигляді студіювання тлумачних, етимологічних, фразеологічних та інших словників, укладання електронного етнолінгвістичного словника (назв спорідненості, рослин, часових проміжків, ономастики тощо); дослідження польових матеріалів будівельної, ковальської, весільно-, поховально-обрядової, мовноетикетної лексики, зібраної студентами під час навчальних експедицій у селах Східного Полісся [364].

Логічним продовженням попереднього спецкурсу, поглиблення складових професійної компетенції є спецкурс

"Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника".

Він читається студентам, котрі вже брали участь у фольклорній, літературно-краєзнавчій, діалектологічній, соціолінгвістичній, пасивній та аналітичній педагогічній практиках і готуються до етнографічної та навчально-виховної практики на робочому місці

281

вчителя. Набутий студентами досвід дає можливість зосередитися на з'ясуванні професійної спрямованості кожної навчальної практики, сприяє розширенню педагогічного кругозору майбутніх учителів, конкретизує уявлення студентів про характер педагогічної діяльності, допомагає скорегувати власну дослідницьку діяльність під час педагогічної практики. Спецкурс корисний також для студентів, які навчаються за магістерською підготовкою і працюватимуть у загальноосвітніх навчальних закладах нового типу або у вищій школі.

Упроцесі лекцій, практичних, лабораторних занять з'ясовується вітчизняний і зарубіжний досвід проведення практик на філологічних факультетах університетів, особливості взаємозв'язку і професійної спрямованості всіх видів навчальних і педагогічної практики як засобу інтеграції навчальної, виховної і дослідницької діяльності студентів, форми і методи органiзацiї навчальної і позанавчальної роботи учнів загальноосвітніх закладів на основі використання матеріалів польових практик.

Структура спецкурсу відповідає суті й вимогам кредитномодульної системи. Зміст занять ґрунтується на сучасних підходах до творчої самореалізації особистості, враховує принципи діяльнісного, компетентнісного підходів, принципи наступності, системності, міжпредметних зв'язків, особистісно зорієнтованого, особистісно розвивального навчання. Опанування курсу спрямоване на оволодіння студентами методикою організації і проведення польових досліджень, методикою збирання, обробки і зберігання фольклорно-етнографічних, етно- і соціолінгвістичних, літературнокраєзнавчих текстів з використанням інноваційних, інформаційних технологій; методикою використання матеріалів польових експедицій під час педагогічної практики.

Упроцесі опанування курсу у студентів формуються уміння моделювати конспекти навчальних, виховних занять, організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну, виховну роботу серед учнів навчальних закладів, створювати й використовувати у педагогічній діяльності різні види наочності, комп'ютерні програми, електронні посібники з елементами матеріалів польових експедицій. Важливості набуває досвід підготовки соціально-психологічної характеристики опитуваних, визначення своєрідності місцевої ―аудиторії‖ носіїв фольклору, відмінностей між чоловічою і жіночою ―аудиторіями‖, врахування вікових, психологічних особливостей

282

інформаторів, аналіз комунікативної спрямованості діалектного мовлення, його етнокультурного і прагматичного потенціалу, психологічних особливостей діалектного спілкування.

Особлива увага приділяється методиці записування експедиційного матеріалу (збереженню варіантів, точності, розшифруванню, фіксуванню міміки, жестів, реплік, веденню записів кількома студентами), укладанню і роботі з програмами-

роботи, систематизації зібраного матеріалу, укладанню традиційної й електронної картотеки, випуску газети, виступу на радіо, підготовці конференції.

відеозаписів уроків з елементами краєзнавства, а також зустрічей з діалектологами, соціолінгвістами, фольклористами, етнографами, письменниками. Більша частина занять присвячена розробці як уроків з елементами етнолінгвістичних, лінгвокультурологічних, лінгвокраєзнавчих пошуків, зокрема підготовці системи вправ (зв‘язні тексти фольклорних творів і творів класичної української літератури, розповіді інформаторів з різних регіонів, словникові статті, аналіз діалектного мовлення у відео- і магнітофонному записах тощо), так і цілісних уроків-диспутів, уроків-семінарів, уроків-конкурсів тощо.

Окремою складовою курсу є підготовка позакласних заходів: вивчення лінгвістичної географії краю, фольклорного і літературного краєзнавства (тематичних вечорів, диспутів, конкурсів, конференцій, інсценування різноманітних обрядів і пісень, лінгво-, етнографічнота літературно-краєзнавчих екскурсій, театралізованих фольклорних свят, літературного марафону тощо).

Студенти вивчають можливості Інтернет-ресурсів у навчальних і педагогічній практиках, ознайомлюються з електронними каталогами, звітами практик, мультимедійними виданнями, поданими на Інтернет-сайтах вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, опрацьовують методику використання електронних підручників, енциклопедій і комп'ютеризованих курсів, беруть участь в укладанні електронної бази даних фольклорної, літературно-краєзнавчої, етнографічної,

283

педагогічної практик, у виготовленні наочних посібників з лінгвістичного, фольклорно-етнографічного, літературного краєзнавства, в тому числі й електронних.

Невід'ємною складовою спецкурсу є підготовка студентами дослідницьких робіт на основі фольклорних, літературнокраєзнавчих, діалектологічних, соціолінгвістичних, етнографічних експедицій, музейних архівних матеріалів, участь у студентських наукових конференціях [326].

Випускникам філологічного факультету, магістрантам пропонуються спецкурси "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури", "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах". Перший присвячений технології формування складових професійної компетенції у студентів філологічних факультетів педагогічних університетів. Увага, зокрема, акцентується на лінгвістичній, мовній, фольклорній, літературознавчій, комунікативній, культурознавчій, педагогічній, психологічній, методичній, а також інформаційній, дослідницькій компетенціях, особливостях їх формування в національному і світовому контексті на етапах допрофесійної підготовки українського філолога, на ступенях навчання бакалавра, спеціаліста, магістра та на етапі післядипломної освіти [ 333].

Мета, зміст, форми і методи занять спецкурсу "Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах"

розкриваються в п.4.1.

Випереджальний характер охарактеризованих навчальних курсів і спецкурсів забезпечується доцільним використанням нових технологій навчання, в тому числі й інформаційно-комп′ютерних. Про шляхи і проблеми їх використання йдеться у наступному параграфі.

5.3.Інтеграція сучасних інформаційних технологій

упрофесійну підготовку майбутніх учителів-словесників

Динамізм глобальних змін у світі з його яскраво вираженою інформатизацією детермінують потребу усе ширшого використання сучасних інформаційних технологій у підготовці вчителівсловесників. Загальноосвітні школи, гімназії, ліцеї, коледжі чекають на творчого педагога, котрий вміло проектує й реалізує зміст

284

викладання української мови, української і зарубіжної літератури на засадах нових освітніх технологій, у т.ч. інформаційних (мультимедіатехнологій, Інтернет-технологій). Таким чином, важливою рисою конкурентоздатного вчителя на українському ринку праці при незаперечній ролі фундаментальної та психолого-педагогічної підготовки має стати його інформаційна культура, комп'ютерна грамотність, уміння працювати з постійно оновлюваною електронною інформацією світового рівня.

З існуючих визначень інформаційних технологій (див. таблицю 5.2.) за основу приймаємо визначення, запропоноване М.Жалдаком. Науковець характеризує їх як сукупність методів, засобів зберігання, опрацювання, передавання, подавання різноманітних повідомлень і даних, які суттєво впливають на характер виробництва, наукових досліджень, освіту, культуру, побут, соціальні взаємини і структури. Оволодіння студентом-філологом основами інформаційних технологій і методикою їх використання у педагогічній діяльності забезпечує індивідуально-орієнтований підхід, сприяє вираженій мотивації до конструювання нових моделей навчальної діяльності, розвиває креативне мислення, змінює культуру комунікації та сприйняття комунікативних дій партнера.

На забезпеченні загального доступу ВНЗів до інформаційнокомунікаційних технологій, удосконаленні наявного та створенні нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитномодульної системи організації навчального процесу наголошується у Лісабонській конвенції та Болонській декларації, у Середньостроковій стратегії Організації Об‘єднаних Націй з питань освіти, науки і культури на 2002 – 2007 роки, інших документах. Зокрема у Всесвітній декларації про вищу освіту для ХХІ століття: підходи і практичні заходи (Париж, 1998) зазначається, що нова інформаційна технологія не применшує потреби у викладачах, хоча й видозмінює їх роль у навчальному процесі. Основоположне значення набуває постійний діалог, що перетворює інформацію у знання і розуміння. Вищі навчальні заклади, спираючись на переваги і можливості, які надаються новими інформаційними і комунікаційними технологіями, на засадах відкритості, рівноправності й міжнародного співробітництва повинні забезпечувати якість освіти шляхом участі в цих технологіях, розробки навчальних матеріалів, обміну досвідом, використання інноваційних технологій у галузі викладання, підготовки

286

кадрів, наукових досліджень. Створюються нові форми навчального середовища, починаючи від засобів дистанційної освіти до повноцінних "віртуальних" ВНЗів і систем, здатних скорочувати відстань та розробляти високоякісні системи освіти з урахуванням культурної самобутності кожної країни [77].

Різноманітні аспекти навчання на основі інноваційних технологій розглядаються в монографічних, дисертаційних дослідженнях і журнальних публікаціях вітчизняних та зарубіжних дослідників (Н.Абашкіна, А.Алексюк, І.Богданова, М.Жалдак, Л.Карташова, М.Кларін, Т.Койчева, Д.Кречман, В.Монахов, Н.Морзе, Б.Набока, Н.Петрова, Є.Полат, Дж.Рассел, О.Скрябіна, Р.Тайлер, С.Христочевський та ін.). Проблеми навчально-пізнавальної діяльності, підвищення її ефективності на основі інформаційних, аудіовізуальних, мультимедіа-технологій розглядаються дидактами, методистами, психологами (В.Биков, І.Вєтрова, Л.Виготський, С.Гончаренко, О.Леонтьєв, М.Сметанський, А.Фоменко, О.Трофимов та ін.). В.Беспалько вказує зокрема, що при використанні ЕОМ швидкість засвоєння інформації може значно збільшуватися завдяки добре структурованому і керованому дидактичному процесу [34].

Дедалі більшу увагу проблемі впровадження комп‘ютерних технологій навчання приділяють і вищі навчальні заклади України [90, с.4; 146; 462]. До завдань університетів, зазначає В.Журавський, належать розробка навчально-методичного і програмно-апаратного забезпечення дистанційного навчання; розвиток мережі віртуальних наукових і навчальних лабораторій, інформаційних ресурсів навчальнонаукового характеру, електронних бібліотек, інформаційних порталів; створення нормативно-правової бази, системи ліцензування й акредитації, механізмів багатоканального фінансування [138, с.133].

Проблеми підготовки вчителя до впровадження педагогічних технологій досліджує Центр освітніх технологій Миколаївського державного університету (керівник - О.Пєхота). Про створення Національної науково-освітньої інформаційної мережі України зі значним інтелектуальним наповненням: базою даних і знань з різних напрямків науки і освіти, електронною бібліотекою, системою пошуку інформації, забезпеченням віддаленого користування потужними обчислювальними ресурсами, роботою в режимі віртуальних наукових і освітніх лабораторій, здійсненням мультисервісної обробки інформації (графічної, відеота аудіоінформації) турбується колектив Національного технічного університету "Київський політехнічний

287

інститут". У Київському національному університеті культури і мистецтв проектуються інноваційні методики навчання загальноосвітніх і професійно-орієнтованих дисциплін; створюється навчальне інформаційне середовище, зокрема мультимедійна енциклопедія ―Українські музичні інструменти‖, мультимедіа-галерея: графічні, нотографічні, аудіо- і відеоматеріали. Філологічні сайти поступово наповнюють мережу Інтернет: на освітньо-інформаційному Інтернет-проекті Nova mova, сервері "Весна" пропонуються студії з української мови, культурології, перекладачі; український лінгвістичний портал інформує про діяльність Українського мовноінформаційного фонду НАН України, створення лексикографічної комп‘ютерної системи "Словник української мови", реалізацію програми наукових досліджень комп‘ютерної україністики в університетах України [277; 442; 531].

Аналіз українських наукових джерел, освітніх ресурсів Інтернету виявив і низку проблем, що існують у цій галузі. На сьогодні поки що відсутній повноцінний комплекс інформаційних освітніх послуг (не є численними консультаційні пункти, що допомогли б зорієнтуватися у Web-просторі, віртуальні бібліотеки, достатня кількість електронних навчальних підручників та посібників). Нечітко спрацьовує система швидкого пошуку потрібної інформації, недостатньо обґрунтовано переваги раціонального поєднання комп'ютеризованого навчання із традиційним, не завжди є придатними для використання програмні засоби у зв'язку з їх невідповідністю психолого-педагогічним вимогам, відчутні психологічні бар'єри.

Студіювання зарубіжного досвіду щодо позитивного й негативного моментів впливу інформаційних технологій на мотивацію навчання дало можливість розробити і зреалізувати програму інтеграції інформаційних технологій у навчальнопізнавальну, науково-дослідницьку підготовку, навчальні і педагогічну практику студентів філологічного факультету

інтеграцією інформаційних технологій у педагогічні, фольклорні, народознавчі, методичні курси. Спецкурс "Нові інформаційні

288

Таблиця 5.3.

Інтеграція інформаційних технологій у професійну підготовку майбутніх учителів української мови і літератури

або літературознавчих дисциплін. Студентам-філологам було запропоновано аналіз інформаційних ресурсів Інтернету, спеціалізованих програм E-mail, правила прийому і відправки листів електронною поштою, особливості роботи в телеконференції, пошук інформації в Інтернеті, загальну характеристику українота

289

російськомовних пошукових серверів і формування запиту до них, аналіз філологічних ресурсів Інтернету і можливості їх використання у дистанційній освіті, пошук інформації, що цікавить вчителя-словесника,: енциклопедії, словники, системи автоматизованого перекладу, повні тексти наукових текстів і

сайтів:специфіка представлення письмового тексту на екрані, поняття гіпертексту, основи стилістики гіпертексту, основи HTMLформатування, аудіоматеріали на Web-сайті, особливості використання нових інформаційних технологій у філологічних та педагогічних дослідженнях.

Однією з вдалих у зарубіжних країнах спроб є застосування в навчальному процесі як друкованих, так і електронних варіантів підручників та посібників. Вони інтегрують особистісноорієнтований підхід у навчанні і розвиток інформаційних технологій. Вживаними поступово стають як власне терміни "гіпертекстові системи", "традиційний електронний посібник з гіпертекстовими сторінками", "інтерактивне освітнє середовище", так і нові електронні видання і ресурси, існуючі у формах оптичного диска CD-ROM, всесвітньої мережі Інтернет. Створюються навчально-методичні комплекси, до складу яких входять електронні посібники, тренінгові комп'ютерні програми, комп'ютерні лабораторні практикуми, навчальні відеофільми, аудіозаписи, контрольно-тестуючі комплекси.

Щоправда, на сьогодні поки що не існує чіткого визначення "електронний підручник". На думку дослідників, такий навчальний засіб представляє собою програмно-методичний комплекс, що складається з конкретного навчального курсу або розділу і дозволяє самостійно чи з допомогою викладача опанувати такий курс [205; 318; 458]. У своєму дослідженні ми користуємося тлумаченням цього поняття як програмного засобу, який містить певний матеріал з навчальної теми або курсу і засоби для перевірки його засвоєння. Такі навчальні засоби мають, як правило, форму презентації і будуються як набори слайдів. Створення електронних підручників передбачає виконання низки вимог, зокрема щодо повноти викладу, структурування матеріалу, забезпечення індивідуалізації,