35Питання ,Виховання і школа доби реформації.

представники Реформації: Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина).

Мартін Лютер (1483—1546) — засновник протестантизму, очолив освітній рух, основна мета якого — за допомогою держави звільнити освіту від надмірного впливу церкви, підняти роль освіти, створити для неї кращі умови та можливості для її отримання. Свої погляди на школу і виховання Лютер докладно виклав у посланні "Бургомістрам усіх міст німецької країни про влаштування та утримання християнських шкіл" (1524). Передусім він вимагав від уряду змусити громадян віддавати дітей до школи. Початкова школа, на його думку, — це насамперед школа релігійного настановлення в дусі протестантизму, в якій діти навчаються читання, письма, лічби, закону Божого і церковних співів. Він детально визначив обсяг релігійного навчання, взявши за основу складений ним новий катехізис, запровадив недільні заняття священиків з дітьми за катехізисом. Для шкіл підвищеного типу Лютер пропонував вивчення латинської, грецької, єврейської мов, історії, діалектики, природознавства, математики і музики. Нововведенням стало фізичне виховання.

Боротьба проти католицизму сприяла не лише виникненню і поширенню різних протестантських шкіл, а й єзуїтських шкіл, які пропагували католицизм. Орден єзуїтів, створений 1540 р. іспанським релігійним фанатиком Ігнатієм Лойолою (1491—1546), обрав знаряддям боротьби проти прогресу, науки і вільної думки сповідь, проповідь і школу. Єзуїтів не цікавила освіта народних мас. Середні школи-колегіуми вони створювали для дітей феодальної знаті. Виховання в них передбачало зміцнення впливу католицької церкви. Добре оснащення школи, застосування принципу наочності, м'яка (зовні) дисципліна, лицемірно ласкаве поводження з дітьми, доволі широке коло загальноосвітніх знань — нові риси єзуїтського виховання. Діти в цих закладах були позбавлені свободи думки, їм були чужі такі моральні поняття, як гуманізм, честь, патріотизм. У боротьбі з ворогами церкви єзуїти вважали придатними будь-які засоби.

36 Питання.Я.А.Коменский – основоположник пед.Науки.Пед.Система я.Акоменского.

Ян Коменський (1592-1670)

В основі дидактичних поглядів Я. Коменського - сенсуалістична теорія пізнання. Видатний педагог вважав, що істинність і достовірність одержаних людиною знань залежить насамперед від свідчень органів відчуття, тому він особливу увагу приділяв принципу наочності навчання. Я. Коменський відстоював полісенсорне пізнання, в основі якого «золоте правило дидактики». Він прагнув створити універсальний метод навчання, беззастережно вірив у методику, підручник, книгу. Це спричинило його недооцінку ролі вчителя в дидактичному процесі.

У дидактичному вченні Я. Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання : наочності, свідомості і активності в навчанні, систематичності і послідовності, міцного засвоєння знань і навичок.

Організована 1ша класична гімназія в 1538р. у Страсбурзі. Було започатковано спочатку 8 кл-в, а потім 10 (9 основних і 1 підготовч.) викладались лат. мова, орат. мист-во. Кожн. клас мав свою програму, в кожному класі був викладач. Особливості системи

1) постійний склад учнів одного віку і рівня підготовки (клас);

2)планове навчання для кожного класу;

3)навчальний процес у вигляді окремих взаємоповязаних і слідуючих один за одною частин (уроки);

4)урок присвячений тільки одному предмету;

5)існувала постійна зміна уроків (розклад);

6)керівна роль вчителя;

7)використання різних видів і форм пізнавальної діяльності системно обгрунтована клас-уроч система Коменського ввела такі терміни як навч. рік, навчальний день, екзамен перерва канікули.

Недоліки: певна організація на середнього учня. Технологія навчання здійснювалась: зміст навчального мат-лу з кожної дисцип. розділявся на частини, кожен учень у вигляді плану отримував індивідуальні завдання, Самостійно працював над його виконанням а потім звітувався набираючи певну кількість балів отримував наступне завдання. Вчитель відігравав роль організатора, консультанта, учнів з класу до класу переводили не по закінченню навчального року а в залежності від рівня оволодіння програмним матеріалом 3-4 рази на рік.

Класно-урочна система за Коменським. Шкільний рік зподілом на чверті, ввів канікули, навч. день (4 навч. год. в шк. рідної мови, 6 год. в латинській), теоретично розробив кл.-уроч. систему і практично застосував її. Урок з частин – опитування, пояснення нового мат-лу, вправи на закріплення. Урок повинен мати тему, мету. Підтримувати дисципліну на уроці і активність кожного учня.