Африкано-Аравійська платформа

Африканська докембрійська платформа – найбільша платформа, яка займає площу майже цілого континенту. Північна її межа проходить між Атласькими горами та Середземним морем. На заході платформа опускається під води Атлантичного океану. Східна границя проходить вздовж берега Індійського океану і охоплює о. Мадагаскар. На крайньому півдні платформа межує із герцинідами Капід.

До недавнього геологічного часу (кінець крейди — олігоцен) Африканська (Африкано-Аравійська) платформа включала також Аравійський п-ів і о. Мадагаскар, відділені на сучасному етапі від основної частини платформи рифтовими зонами Суецької затоки, Червоного моря, Аденської затоки на північному сході і Мозамбіцької протоки на сході. Припускають, що в ранньомезозойський і палеозойський час Африкано-Аравійська платформа складала частину суперконтиненту Гондвана.

Геологічна будова.

Фундамент платформи складений метаморфічними і кристалічними породами докембрію, на яких залягають конгломерати, пісковики і строкаті глини, що являють собою проміжний комплекс між фундаментом і осадовим чохлом та розповсюджені місцями в захоронених грабенах.

Осадовий чохол західної частини платформи складений морськими, в основному уламковими, породами палеозою товщиною 6 тис.м та морськими, лагунними і континентальними теригенно-карбонатними відкладами мезозою товщиною до 3-4 тис. м. У східному і північному напрямках повнота розрізу зростає. Мезо-кайнозойські відклади характерні для западин узбережжя Західної Африки. У розрізі всіх западин виділяється регіональна соленосна товща апту лагунно-морського походження, представлена кам'яною і калійною солями з пропластками глин і мергелів.

Африканська древня платформа за своїм характером близька до рухливих древніх платформ типу Китайської. Уся її величезна територія являє собою чергування щитів і кристалічних масивів із внутріплатформовими й окраїнними западинами. У північній частині континенту щити і масиви розбиті чисельними розломами в основному субмеридіонального напрямку. Западини характеризуються різною будовою, глибиною і часом закладання. Серед них зустрічаються симетричні глибокі синеклізи величезних розмірів і вузькі грабени, пов'язані з формуванням докембрійських складчастих поясів. Величезна кількість великих розломів розташовується по окраїнах западин і розбиває їхні центральні частини на окремі блоки, а Східноафриканська рифтова система розсікає весь материк, ідучи за його межі.

На території Африканської платформи можна виділити наступні основні структурні елементи: північний, західний і східний схили платформи, внутрішню частину платформи і Східноафриканську зону розломів (рис. 3.4).

Північний схил платформи (Сахаро-Лівійська плита) розташовується між Атласькими горами і Середземним морем на півночі та смугою кристалічних масивів і щитів на півдні (Регібатський, Туарегський, Теббу, Арабо-Нубійський). Фундамент північного схилу розчленований на великі брили і блоки, що в осадовому чохлі відбиті підняттями.

На заході виділяється великаСахарська синекліза, обмежена на півночі Великим Атласом. На схід знаходяться западина Сірта, що відкривається в Середземне море, і западини Північноєгипетська і дельти Нілу.

+ + + 1 2

Рисунок 3.4 – Тектонічна схема Африканської платформи

1 – кристалічні щити і масиви, 2 – осадовий чохол платформи

Західний схил платформи східчасто опускається нижче рівня Атлантичного океану. Він ускладнений чисельними периокеанічними западинами, що відкриваються в бік океану. Самими північними є Ааюнська і Сенегальська западини. Південніше, спочатку в широтному, а потім у меридіональному напрямку простягаються западини Гвінейської затоки, що представляють собою північні і східні частини єдиної великої тектонічної депресії, розташованої в акваторії Гвінейської затоки.

Східний схил платформи теж ускладнений групою западин, що простягаються з північного сходу на південний захід уздовж берега Індійського океану. До них треба віднести і Морондавську западину на західному узбережжі о. Мадагаскар, що є уламком Африканської платформи.

Для внутрішньої частини платформи, в основному до півдня від лінії, що з'єднує Гвінейську і Аденську затоки (так званої лінії Камеруну), характерні значні виходи кристалічних порід фундаменту.

Зона Великих Східноафриканських розломів прослідковується в східній частині Африки і включає на північному сході грабени Аденської затоки і Червоного моря, продовжуючись в Азію, в область Мертвого моря, долини р. Йордан і Левантійського глибового поясу. Розломи розбивають великі склепінні підняття, утворюючи гігантські грабени, заповнені відкладами кайнозойського, а на півдні - і мезозойського віку (Суецька западина).

Історія геологічного розвитку.

До кам'яновугільного періоду Африканська платформа, за винятком декількох районів, була досить одноманітною в структурному відношенні. Центральна Сахара являла собою пониження зі слабким нахилом до півночі і з відносно невеликим зануренням (у середньому 2000-2500 м палеозойських відкладів).

У пізньому намюрі відзначаються повсюдні епейрогенічні рухи на Західноафриканському кратоні, що займає підняте положення, у той час як Центральна Сахара залишається зануреною нижче рівня моря. У кінці палеозою Північна Сахара уперше випробує підняття. У мезозої обстановка міняється: деякі структури зникають, деякі стабілізуються, і за рахунок їх зруйнованого рельєфу живиться уламковим матеріалом прогин Сахарського Атласу, що формується. Одночасно на північному сході намічається западина.

Починаючи з еоцену Африканська платформа, нарешті, здобуває характер твердої і відносно гомогенної структури, північний край якої випробовує дуже слабке підняття.

Магматизм Африканської платформи, пов'язаний з ебурнейським циклом, виявлений тільки в районі Регібатського щита. Формування платформових серій у ранньому палеозої супроводжувалося окремими виливами основних лав; головні виливи відбулися між пермю і юрою. Ці потоки базальтів захопили, імовірно, велику частину Африканської платформи. Усе вказує на те, що в цю епоху відбувається розтягання, пов'язане з глибинними процесами в мантії і, ймовірно, одночасне з першими фазами розколювання Африкано-Американського материка. Варто згадати про інші фази магматизму, цього разу кислого, третинного і четвертинного віку, який за часом відповідає формуванню щита Туарег.

Корисні копалини.

З породами архейського віку у Західній, Центральній і Південній Африці пов’язані родовища золотих, хромових, нікелевих, платинових руд, а також азбесту. Осадові родовища залізних руд відомі в Алжирі, Єгипті. Найважливіші родовища мідних руд розташовані в мідоносному поясі Центральної Африки (Заїр, Замбія). Родовища нафти і газу зосереджені у Сахаро-Середземноморському басейні, Алжиро-Лівійському басейні і басейні Суецької затоки. Родовища вугілля відомі у південно-східній частині Африки (Мозамбік, Зімбабве, о. Мадагаскар).