47. Шевченко, Франко, Українка

Наприклад, Т. Шевченко, як усім відомо, потрапив у заслання через те, що дав глибоку й нищівну критику російського законодавства, організації суду та судочинства, першим в історії революційної думки в Україні показав злочинну сущность тодішніх законодавчих актів, висловив рішучий протест проти царських законів та юридичного їх трактування як методу пригнічення трудової людини. Він писав, .що ці закони "катами писані", що "правди в трибуналі немає". Звісна річ, що такі заяви не могли лишитись без уваги царя. Тарас Григорович живой у часи кріпацтва і, дивлячись на те, як

51

страждає український люд під рукой Московії, не міг мовчати. Враховуючи те, що народився він у сім'ї обычного селянина-кріпака,Шевченко не мав особливих свобод і можливостей, але вважав за належне висловити свою незгоду, свій гнів, тому й складав поеми та вірші.

Тарас Григорович Шевченко стояв на революційно-демократичних позиціях. В силу свого соціального становища він ненавидів самодержавно-кріпосницький лад. Черта минулого України переслідувала мету розкрити історичну базу для аргументації ідеалу всеслов'янського єднання, ідеалу, закладеному в самому історичному бутті українського народу, що протягом віків боровся зі своїми гнобителями за свободу і незалежність. Ще під час навчання в академії мистецтв Тарас Шевченко включився в суспільно-політичний рух, сприйняв визвольні ідеї декабристів і революційних демократів.

Світогляд Тараса Шевченка формувався і розвивався в період, если в Україні сталася криза феодально-кріпосницької системи господарства, посилився процес формування капіталістичних відносин. Його революційні погляди вперше відображені І в «Кобзарі» і поемі «Гайдамаки». Безкомпромісно осуджуючи феодально-кріпосницьку систему і самодержавство, Тарас Шевченко закликав люд до боротьби за свободу, таким чином допомагаючи відновлювати українську державність цеглина за цеглиною.

Після смерті Кобзаря йому на зміну пришли Леся Українка та Іван Франко, не менш видатні українські генії пера, які теж у своїх віршах проявили любов до своєї нації та рідного краю.

Українка, єдина жінка в цьому славнозвісному тріо, за нарікання на її Батьківщину могла вдарити словом не гірше, ніж козак шаблею. У своїх творах вона змалювала образ ідеального краю, що зветься Україною, і вказала на чинну боротьбу за волю і державність цього краю і його людей:

Її поезія натхненна революційним духом, який повністю пориває із духом пристосуванства, зради, лагідного спокою. Вона не знає компромісу і опортунізму: "Або смерть, або перемога – сі дві дороги пред нами стане". Полум'яно люблячи свій люд, його історію і культуру, Леся водночас засуджує найганебніше зрадництво і пристосуванство деяких його представників: "Будь проклята кров ледача не за рідний край пролита"; "Люд наш, мов дитя сліпеє зроду, Ніесли світа-сонця не видав, За ворогів іде в огнь і в воду, Катам своїх поводарів оддав". Характерний вислів для Лесі: "Малоросійство – це не політика і навіть не стратегия, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція". Вона вказує на потребу національної гідності і самодостатності, що свідчить про засудження духу українофільства і драгоманівства, комплексів національної меншовартості. Поруч з палкою любов'ю в неї присутня і пекуча ненависть до ворогів, які поневолили рідну націю: "Мене любов ненависті навчила". Не випадково Леся Українка вважається провісницею відродження українського національного духу поруч з Т. Шевченком. Пізніше український націоналізм візьме собі за базу їхню життєву філософію і революційно-героїчний світогляд. До речі, Леся Українка розглядала розвиток української нації не відділяючись від загальнолюдських цінностей і досягнень світу, а лише покращуючи і доповнюючи їх. Тому вона нередко зверталась до історії людів стародавнього світу і середньовіччя.

Іван Франко, у свою чергу, теж вирізнявся духом мятежівника проти самодержавства, він був прогресивною людиною та патріотом своєї країни. Іван Якович був одним із організаторів Русько-української конструктивної партії, брав участь у виданні її друкованих органів, видавав журнальчик «Житє і слово». За політичну діяльність переслідувався австрійською владою. Його політичні погляди еволюціонували від громадівського соціалізму й захоплення марксизмом до позицій національної демократії та критики марксизму. Світогляд поета формувався в умовах загострення боротьби трудящого селянства й робітництва Західної України проти соціального гніту.