3.7. План ізопотужностей покладу

Ці плани дають наочне уявлення про зміну потужності та можливість визначати її в будь-якій точці без додаткових побудов (рис. 3.3). Будуючи план покладу в ізопотужностях, тіло, обмежене з висячого і лежачого боків топографічними поверхнями, замінюють простішим тілом, яке з висячого боку обмежене умовною топографічною поверхнею, а з лежачого боку – площиною. Існують безпосередній і непрямий способи побудови ізопотужності покладу.

Рис. 3.3. Побудова ізопотужностей покладу

(за В. О. Букринським):

а – вертикальний розріз покладу; б – “осаджений” на горизонтальну площину вертикальний розріз покладу; в – план ізопотужності покладу

Безпосередній спосіб полягає в побудові на плані ізоліній за відмітками однакової потужності. При цьому залежно від техніко-економічних вимог задаються перерізом ізопотужностей і виконують лінійне інтерполювання між значеннями потужності в найближчих точках. З’єднуючи плавною кривою лінією точки з однаковими значеннями потужності, одержують план ізопотужностей покладу.

Непрямий спосіб побудови ізоліній потужності має два різновиди:

– спосіб з використанням вертикальних геологічних розрізів покладу по розвідувальних лініях або профільних перерізів покладу;

– спосіб графічного віднімання від топографічної поверхні висячого боку покладу топографічну поверхню лежачого боку і одержують нову топографічну поверхню – поверхню ізопотужностей покладу корисної копалини.

Побудову ізопотужностей з використанням вертикальних геологічних розрізів виконують в такій послідовності:

– виходячи з вимог, вибирають масштаб плану, за яким будуватимуться ізопотужності покладу;

– на план наносять розвідувальні лінії – лінії розрізів; на них відмічають точки з цілочисловими значеннями потужності покладу, кратні прийнятому перерізу;

– з’єднують на плані точки з однаковими відмітками потужності плавними кривими лініями і одержують ізопотужності покладу.

Спосіб графічного віднімання – єдиний спосіб при побудові ізопотужностей, коли поклад складної форми розвіданий бурінням вертикальних, похилих і викривлених свердловин та коли за допомогою свердловин важко визначити нормальну до площини проекції потужність.

3.8 План ізоглибин

Глибина залягання покладу – відстань по вертикалі від земної поверхні до покрівлі покладу.В різних точках земної поверхні корисна копалина залягає на різних глибинах.Геометричне місце точок на земній поверхні з однаковими відмітками значень глибин називають ізоглибиною, а сам графік – планом ізоглибин.Ізоглибини залягання покладу можна вважати ізопотужностями товщі порід, які покривають поклад. Тому визначення і способи побудови ізоглибин аналогічні побудові ізопотужностей(рис. 3.4)

Рис. 3.4. Побудова ізоглибин залягання пласта

(за В. О. Букринським):

а – профіль пласта і профіль поверхні;

б – план ізоглибин залягання пласта

Побудову ізоглибин залягання покрівлі (підошви) покладу можна здійснити безпосереднім і непрямим способами.

Безпосередній спосіб побудови ізоглибин покрівлі (підошви) покладу полягає в тому, що на план певного масштабу, вибраного залежно від задачі, яка розв’язуватиметься, за координатами наносять устя розвідувальних виробок.

Якщо ж поклад корисної копалини розвідано серією похилих гірничих виробок або викривленими свердловинами, то побудову ізоглибин залягання покладу здійснюють непрямим способом, який ґрунтується на математичних діях над поверхнями топографічного виду. Спочатку за даними розвідки побудуємо гіпсометричний план покрівлі (підошви) пласта в ізогіпсах з цілочисловими відмітками(рис. 3.5).

Рис. 3.5. Непрямий спосіб побудови ізоглибин залягання покрівлі:

1 – ізолінії поверхні; 2 – ізогіпси покрівлі пласта;

3 – ізоглибини покрівлі пласта

Графік ізоглибин дає можливість швидко прочитати по ізолініях глибину залягання в будь-якій точці земної поверхні. Ізоглибина з певною відміткою може бути межею відкритих розробок.

За допомогою ізоглибин – ізопотужностей покривної товщі порід – визначають об’ємною палеткою П. К. Соболевського обсяги розкривних робіт при відкритих розробках.

Ізоглибини будують для визначення коефіцієнтів розкриву шляхом ділення ізоглибин залягання на ізопотужності покладу.

Ізоглибина з відміткою нуль – це лінія виходу висячого боку покладу на земну поверхню. На плані лінії виходу визначають як лінію перетину однойменних горизонталей земної поверхні і висячого боку покладу.