5. Карибське співтовариство і спільний ринок (каріком)

Є найбільш стійкою угрупованням. Створений у 1973 році, на основі договору, підписаного в Тринідад і Тобаго, він включає 16 країн Карибського басейну і на відміну від усіх інтеграційних угрупувань об'єднує не тільки незалежні держави, але і залежні території КАРІКОМ заснований на раніше створеної ЗВТ. У ньому існують різні субрегіональні відділення; найбільш просунутими з точки зору регіональної інтеграції є - Карибський спільний ринок в рамках КАРІКОМ, де повністю ліквідовані торгові обмеження між барбадосом, Тринідадом і Тобаго, Гайаною, Ямайкою і Антігуа. Ці країни схвалили єдиний митний тариф по відношенню до товарів третіх країн, тобто це фактично митний союз, в основі якого лежать промислово-сировинні товари. Третина взаємної торгівлі складають нафтопродукти. Східно-карибський спільний ринок, що включає в себе найменш розвинені країни, в ньому спостерігається тенденція до створення загальної валюти і спільного ЦБ.

У 1970-80-ті роки КАРИКОМ відчував кризові явища, пов'язані з нафтовим і загальноекономічною кризами, що збільшили зовнішню заборгованість. На даний момент відбуваються позитивні зміни. У 1992 році учасники співдружності домоглися різкого падіння митних зборів (приблизно на 70%). Особливо вдало йде інтеграція в галузі регулювання сільськогосподарського виробництва (документ «Час діяти»). Була запропонована нова модель інтеграції на основі тенденції до ослаблення державного втручання. З 1995 року на території співдружності введено вільне переміщення громадян і скасування паспортного режиму.

6. Співдружність незалежних держав (снд)

Створено 8 грудня 1991 року. Угода про його створення підписали керівники Республіки Білорусь, Російської Федерації та України. 21 грудня 1991 в Алма-Аті глави одинадцяти суверенних держав (крім прибалтійських держав і Грузії) підписали Протокол до цієї Угоди, в якій підкреслили, що Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація , Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан і Україна на рівноправних засадах утворюють Співдружність Незалежних Держав.

Учасники зустрічі одностайно прийняли Алма-Атинська Декларацію, що підтвердила прихильність колишніх союзних республік до співпраці в різних областях зовнішньої і внутрішньої політики, проголосила гарантії виконання міжнародних зобов'язань колишнього Союзу РСР. Пізніше, в грудні 1993 року, до Співдружності приєдналася Грузія. Співдружність Незалежних Держав діє на підставі Статуту, прийнятого Радою глав держав 22 січня 1993.

Співдружність Незалежних Держав не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями. У вересні 1993 року глави держав Співдружності Незалежних Держав підписали Договір про створення Економічного союзу, в якому закладена концепція трансформації господарської взаємодії в рамках Співдружності Незалежних Держав з урахуванням сформованих у ньому реалій. В основі Договору лежить розуміння його учасниками необхідності формування спільного економічного простору, заснованого на вільному переміщенні товарів, послуг, робочої сили, капіталів; вироблення узгодженої грошово-кредитної, податкової, цінової, митної, зовнішньоекономічної політики; зближення методів регулювання господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку прямих виробничих зв'язків.

На засіданні в Бішкеку (1998) глави урядів затвердили програму першочергових дій з формування єдиного економічного простору, в якій обумовлюються дії щодо зближення законодавств, митних і транспортних тарифів, взаємодія галузей і підприємств трьох республік.

Також, розробляються конкретні проекти по створенню нових консорціумів в області нафти і газу, геологорозвідки, агропромислового комплексу. На початок 2000 року на території СНД проживало 283 млн. чоловік, в основному, жителів п'яти держав - Росії (146 млн.), України (50 млн.), Казахстану (15 млн.), Узбекистану (24 млн.) і Білорусі (10 млн.). На решту сім країн - Азербайджан, Вірменію, Грузію, Киргизію, Молдову, Таджикистан і Туркменістан - припадає трохи більше 36 мільйонів чоловік.

Країни альянсу останнім часом викачують з своїх надр понад 400 млн. тонн нафти на рік. Це понад 10% світових обсягів її річного видобутку. Газу в СНД видобувається майже третину від світових обсягів, вугілля 500 млн. тонн, або майже 12% світового видобутку. У державах Співдружності виробляють 11% світових обсягів електроенергії, 15% - первинного алюмінію, близько 30% - нікелю, понад 10% - міді, більше 11% - мінеральних добрив, виплавляють без малого 11% сталі, постачання якої в треті країни складають 16% світового сталевого експорту. Близько 20% ринку озброєнь припадає на держави СНД, а в дослідницьких центрах Співдружності трудиться 12% учених світу, що говорить про те що у Співдружності є наукова база достатня для розвитку в належній мірі. Таким чином, держави СНД розташовують найпотужнішим природним, виробничим і науково-технічним потенціалом.

За оцінками зарубіжних експертів, потенційно можлива ємність ринків країн СНД складає приблизно 1600 млрд. доларів, а досягнутий рівень виробництва вони визначають у межах 500 млрд. доларів. Зростання ВВП та промислового виробництва на території СНД, є важливими тенденціями розвитку країн-учасників, їх відносин і відповідно економічної інтеграції країн Співдружності.