Сучасний етап взаємодії природи й суспільства характеризується поняттям “екологічної кризи”, тому що реалізовується головна установка на “ підкорення природи”, ігнорування меж її стійкості стосовно антропогенних впливів. Друге джерело пов’язане з суспільними відносинами, які виникають у процесі трудової діяльності людини, та з технологічними детермінантами розвитку суспільства, з роллю техніки та процесу розподілу праці в суспільному устрої.

Для філософського аналізу суспільства важливим є виявлення мотивів та спонукань до праці та діяльності, тому що цей момент визначає ставлення людини до світу та до іншої людини. Виокремлюють декілька провідних мотивів: 1) підтримування власного існування (робінзонада); 2) продовження життя роду(праця батьків заради дітей); 3) задоволення самої потреби в праці, праці заради творчості; 4) боротьба з іншими людьми за привласнення продуктів праці або заради допомоги людям.

Третє джерело – духовна сфера в процесі реалізації того чи іншого релігійного чи світського ідеалу.

·історія суспільства – реалізація волі Бога;

·концепція А. Дж. Тойнбі, П. Сорокіна – основне значення в детермінації розвитку суспільства надається морально-релігійному

чиннику (завдяки релігії утворилися великі держави).

Отже, суспільство – це імовірнісна система, в ході розвитку якої реалізуються далеко не всі потенційні можливості, а непередбачуваність багатьох подій є загальною закономірністю. Сьогодні є всі підстави вважати, що світова цивілізація в цілому знаходиться на межі, коли необхідно визначати нові горизонти розвитку з метою невідкладного вирішення глобальних проблем сучасності. Це примушує по-новому дивитися на процеси взаємодії культур та цивілізацій, релігій та моральних вчень, політичних та економічних концепцій. Людство здатне вижити, розвиватися та еволюціонувати, якщо немає насилля на шляху вирішення проблем суспільства та забезпечення права кожної людини та біосфери в цілому на існування відповідно до їх сутності.

Термінологічний словник

Спільність визначається як форма сумісного буття або взаємодії людей, які пов’язані спільним походженням, мовою, долею, поглядами. Такими є сім’я та народ.

Суспільство розглядається як продукт цілеспрямованої та розумно організованої сумісної діяльності великих груп людей, які поєднані не на основі спільності, а на основі сумісних інтересів та договору.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

76

Суспільство: 1) відокремлена від природи частина матеріального світу, яка являє собою історично розвинену форму життєдіяльності людей; 2) певний етап людської історії; 3) спільність людей, яка обумовлена формами і засобами їх взаємодії.

Соціальне – це те, що характеризує сумісне існування людей і є відмінним від їх природної, фізико-біологічної основи.

Соціум – це особливий спосіб життя особливих істот– людей, головними чинниками яких є свідомість, діяльність і спілкування, гене- тично-функціональний зв’язок між якими спричиняє до створення відмінного від природного предметно-духовного світу культури.

Власність – виникає тоді, коли в людини з’являється право розпоряджатися речами, які їй належать.

Особистість – індивід як суб’єкт соціальної діяльності, якості якого детерміновані конкретно-історичними умовами життя суспільства.

Прогрес соціальний – поступовий рух суспільства від нижчих ступенів розвитку до вищих.

Спосіб життя – це синтетична характеристика сукупних видів життєдіяльності людей. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя й культуру (стиль життя) людей та їхні духовні цінності.

Інститут (від лат. устрій, становлення) – це заклад, що забезпечує відносну стабільність зв’язків і відносин між людьми в рамках соціальної організації суспільства.

Питання для самостійного вивчення

Сутність інформаційного суспільства та тенденції його розвитку.

Теми рефератів, доповідей та повідомлень

1.Єдність природи та суспільства.

2.Специфіка соціального пізнання: основні методологічні засади.

3.Структура соціальної філософії.

4.Інформаційно-технічне суспільство і тенденції його розвитку.

5.Соціальний простір і час: основні закономірності розвитку.

6.Основні засади сенсу історії.

7.Роль еліти та видатних особистостей в історичному процесі.

8.Спадкоємність поколінь і розвиток суспільства.

9.Соціальні норми як фактор впливу суспільства на особистість.

10.Політична сфера суспільства та особливості політичного життя.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

77

Питання для контролю та самоперевірки знань

1.Що таке соціальна філософія?

2.Які фактори обумовлюють розвиток людського суспільства?

3.Що таке суспільство (соціум)?

4.Що таке соціальна детермінація?

5.Що становить структуру суспільства?

6.Назвіть основні сфери суспільного життя.

7.Визначте основні чинники суспільного розвитку та їх взаємозв’язок.

8.Які підходи співіснують у суспільній філософії щодо типології історичного процесу?

9.Визначте принципи типу детермінації нової цивілізації.

10.Обґрунтуйте історичний характер взаємозв’язку суспільства й особистості.

Проблемні питання та питання для дискусій

1.У чому полягає різниця між законами природи і законами суспільства?

2.Яка, на вашу думку, роль суб’єктивного фактора в історії суспільства?

3.У чому полягає “сенс історії”?

4.Як ви розумієте вислів: “Історія мала б дуже містичний характер, якби “випадковість” не відігравала ніякої ролі”?

5.Розкрийте зміст судження: “Люди самі створюють свою історію, але вони створюють її не так, як їм заманеться...”.

6.Розкрийте зміст вислову: “Кожний прогрес в органічному розвитку є разом з тим і регресом”.

7.Розкрийте зміст тези: “Чим досконаліша демократія, тим ближче момент, коли вона стає непотрібною”.

Тестові завдання

Виберіть з другої частини відповідну відповідь.

І. Структура й функції суспільства

1.а) суспільство (соціум); б) фактори, які обумовлюють розвиток людського суспільства; в) соціальна детермінація; г) cтруктурні елементи суспільства (як соціальної спільноти); ґ) cтруктурні елементи суспільства (як системи основних сфер життя); д) праця; е) спілкування; є) свідомість.

2.а) праця; б) індивід; в) класи; г) етнічні спільноти; ґ) спільність всіх

форм і способів взаємодії та об’єднання людей; ) спілкування; е) територіальні спільноти; є) колективний характер діяльності та життя; ж) свідомість; з) особливість суспільної реальності – бути

продуктом суб’єктивності та незалежним від людей об’єктивним

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

78