Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Econom teoriya-Kovalenko, Cemenenko.pdf
Скачиваний:
144
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
49 Мб
Скачать
☆

Економічна теорія

ТЕМА 15. ВІДТВОРЕННЯ І ЦИКЛІЧНІСТЬ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

15.1.Сутність суспільного відтворення, його види і форми.

15.2.Умови реалізації продукту при простому і розширеному відтворенні.

15.3.Система національного рахівництва (СНР) та її основні макроекономічні показники.

15.4.Циклічність та безробіття – закономірність економічного розвитку.

15.1. Сутність суспільного відтворення, його види і форми

Теорія відтворення займає важливе місце в історії економічної науки. І це не випадково.

Функціонування внутрішніх законів ринкової економіки і механізму економічного регулювання проявляється насамперед в суспільному відтворенні – його типах, характері, темпах і соціальних наслідках.

На всіх етапах економічного розвитку об’єктивна необхідність відтворення зумовлюється процесом виробництва матеріальних благ – економічної основи життя суспільства.

Для того щоб жити і творити, треба постійно споживати матеріальні блага, а для того щоб їх споживати, необхідно виробляти суспільний продукт.

Отже, якщо споживання є безперервним, то й виробництво повинно постійно відновлюватися, повторюватися і відновлюватися як на мікро-, так і на макрорівні.

Процес виробництва, взятий не як одноразовий акт, а як безперервний процес виробництва матеріальних благ з метою задоволення потреб членів суспільства, називається суспільним відтворенням.

На рівні мікроекономіки відтворення реалізується в межах підприємства незалежно від форм власності і методів управління. На рівні макроекономіки безперервний процес виробництва охоплює усі галузі і сфери народного господарства і відображає складні взаємозв’язки і пропорції між важливими народногосподарськими підрозділами.

Основними рисами відтворювального процесу в умовах ринкової економіки є те, що він:

-ґрунтується на багатоваріантних формах власності;

-визначається дією усієї системи об’єктивних економічних законів і передусім законами ринкової економіки;

-підпорядковується економічним інтересам товаровиробника;

-діє на основі органічного поєднання ринкових відносин і планового розвитку народного господарства.

Суспільне виробництво – це складний багатогранний процес, який, з одного боку, охоплює всі фази суспільного виробництва – виробництво, розподіл, обмін і споживання, а з іншого – передбачає відтворення всіх його складових – суспільного сукупного продукту, виробничих відносин, природних ресурсів і робочої сили.

Відтворення робочої сили включає всі елементи і умови її всебічного розвитку.

Особлива увага в цьому процесі на сучасному етапі повинна приділятися природному руху населення, приросту людського потенціалу за рахунок підвищення народжуваності й скорочення смертності населення. Зрозуміло, що демографічні процеси

254

Модуль 2. Організація ринкових відносин на мікро – і макрорівнях

за своєю природою не є об’єктами прямого впливу, однак є й непрямі методи їхнього регулювання. В їх числі – вирішення сукупності соціально-економічних, правових, морально-психологічних і медико-демографічних заходів, що впливають на результати народжуваності.

Процес відтворення виробничих відносин включає такі напрями:

•розвиток багатоваріантних форм власності і на їх основі поглиблення товарногрошових відносин;

•перехід підприємств на самоуправління, повне самофінансування і кредитування, розвиток орендних відносин, акціонерних та інших товариств;

•пріоритетне використання економічних методів господарювання;

•розвиток кооперації в усіх сферах народного господарства тощо.

Важливе місце в процесі розвитку ринкових відносин посідає відтворення при-

родних ресурсів і еколого-економічних заходів.

Відтворення має два типи – просте і розширене (рис. 15.1).

Просте відтворення – такий процес виробництва, який відновлюється в незмінних обсягах.

Це має місце за умов, коли додатковий продукт використовується для особистого споживання власником засобів виробництва.

При розширеному відтворенні відбувається кількісне і якісне зростання кінцевих результатів виробництва.

Таке відтворення можливе за умов, коли додатковий продукт використовується не тільки на особисте, а й виробниче споживання, тобто коли його частка використовується для нагромадження.

В економіці інколи спостерігається і звужене відтворення.

Воно характеризується повторенням суспільного виробництва в обсязі, що є меншим, ніж у попередньому періоді.

Це може відбуватися внаслідок економічних криз, природних катаклізмів, стихійного лиха, а може бути і результатом суб’єктивної некомпетентної економічної політики держави, її владних структур і суб’єктів господарювання.

Вирішальну роль у розвитку сучасного суспільства відіграє розширене відтворення, оскільки за його умов відбувається стійке розширення масштабів діяльності суспільного виробництва, що грунтується на збільшенні розмірів застосованої праці, кількісне та якісне збільшення обсягів виробленого продукту. По суті, йдеться про

економічне зростання.

У практиці народного господарювання існує два типи розширеного відтворення:

екстенсивний та інтенсивний (рис. 15.6).

Тривалий час у нашій країні переважав екстенсивний тип відтворення.

Але можливості його виявилися обмеженими. Крім того, перехід до ринкових відносин повинен супроводжуватися підвищенням ефективності виробництва, якості продукції і послуг. А це означає необхідність переходу до нового – інтенсивного типу відтворення.

Існує декілька форм інтенсивного відтворення:

•фондоємна – підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат виробничих фондів на одиницю продукції;

•фондозберігаюча – форма підвищення продуктивності праці супроводжується економією виробничих фондів на одиницю продукції;

255

Економічна теорія

•нейтральна – підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат уречевленої праці;

•всебічна – продуктивність праці досягається внаслідок підвищення ефективності всіх ресурсних факторів: засобів і предметів праці, а також робочої сили.

15.2.Умови реалізації продукту при простому і розширеному відтворенні

Складовою та кінцевим результатом відтворення є сукупний продукт, який за умов товарного виробництва має не тільки натурально-речову, а й вартісну структуру (рис. 15.2). За натурально-речовою формою суспільний продукт поділяють на засоби виробництва та предмети споживання. Відповідно до цього суспільне виробництво умовно поділяють на два підрозділи: перший підрозділ – виробництво засобів виробництва. Вони використовуються для виробничого споживання, компенсацій спожитих у процесі праці матеріальних факторів виробництва. Другий підрозділ – виробництво предметів споживання – використовуються для особистого споживання членами суспільства.

Вартісна структура може бути представлена таким чином: c+v+m, де с – вартість спожитого постійного капіталу; v – вартість змінного капіталу; m – вартість додаткового продукту (за умов капіталістичних відносин цю частину вартості К. Маркс називав додатковою вартістю і вважав, що це основна категорія, яка характеризує суть капіталістичної експлуатації). У процесі розширеного відтворення кожна з частин сукупного суспільного продукту (ССП) виконує різні функції і виступає в різних функціональних формах. Та частина ССП, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення (ФЗ) . Після реалізації суспільного продукту вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити початок нового виробничого циклу. Частина суспільного продукту, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, прибутків підприємців, різноманітних соціальних виплат, становив фонд споживання (ФС). Частина ССП, яка йде на розширення виробництва (нагромадження), є фондом нагромадження (ФН). Як бачимо, структура ССП досить складна, і тільки тоді будуть забезпечені умови для безперервного його відтворення, коли між відповідними частинами суспільного продукту як у вартісній, так і натурально-речовій формах буде забезпечена певна пропорційність.

Перший в історії політекономії системний аналіз установлення балансових пропорцій між натурально-речовими та вартісними елементами ССП зробив французький економіст фізіократ Ф. Кене і представив його в праці «Економічна таблиця « (1758).

Подальший розвиток цього підходу до аналізу процесу відтворення ССП здійснив К. Маркс, який розробив модель реалізації ССП за умов простого та розширеного відтворення. Слід зауважити, що перш ніж створювати ці моделі, К. Маркс зробив ряд наукових припущень : 1) він абстрагувався від докапіталістичних форм виробництва, припускав, що суспільство складається з двох класів – найманих працівників та підприємців; 2) він вважав, що всі товари продаються й купуються згідно з вартістю, тобто абстрагувався від цінових коливань; 3) К. Маркс припускав, що органічна побудова капіталу та норма додаткової вартості залишаються незмінними, а остання дорівнює 100%; 4) він абстрагувався від існування світового ринку товарів та зовнішньої торгівлі між країнами тощо.

256

Модуль 2. Організація ринкових відносин на мікро – і макрорівнях

В основу аналізу пропорцій виробництва і реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворення К. Маркс поклав таку схему (рис. 15.5):

І4000 с + 1000 v + 1000 m=6000;

ІІ2000 c +500 v + 500 m = 3000.

Вартість усього ССП за цією схемою становить 9000. У першому підрозділі (І) вироблено засобів виробництва на 6000 грошових одиниць, предметів споживання, у другому підрозділі (ІІ) – на 3000. Реалізація суспільного продукту відбувається так. В І підрозділі засоби виробництва вартістю 4000 с обмінюються між підприємцями того самого підрозділу. Це дозволяє відновити весь витрачений постійний капітал І підрозділу як за вартістю, так і за натуральною формою. В І підрозділі залишилися нереалізованими засоби виробництва, вартість яких дорівнює 2000 (1000 v + 1000 m) грошових одиниць.

Всередині ІІ підрозділу реалізується продукція цього ж підрозділу (предмети споживання) на 1000 (500 v + 500 m). Наймані робітники на 500 v купують необхідні їм предмети споживання, а підприємці на 500 m забезпечують один одного необхідними засобами існування і предметами розкоші. В ІІ підрозділі залишилися нереалізованими предмети споживання, рівні за вартістю теж 2000 одиниць.

Безумовно, робітники і підприємці можуть знайти предмети споживання тільки в ІІ підрозділі, а підприємці – відновити свій тільки за рахунок продукції І підрозділу. Ці потреби задовольняються шляхом взаємного обміну І – (1000 v + 1000 m) на ІІ – 2000 с. В результаті реалізації сукупного суспільного продукту створюються можливості для відновлення виробництва в наступному році в такому самому обсязі.

Аналіз простого відтворення показує, що воно можливе лише в разі дотримання відповідних співвідношень між І та ІІ підрозділами і всередині них. Які це умови?

1.Змінний капітал і додаткова вартість І підрозділу повинні дорівнювати вартості постійного капіталу ІІ підрозділу:

І(v + m) = ІІ с.

2.Вартість продукту ІІ підрозділу повинна дорівнювати сумі вартостей постійних капіталів обох підрозділів:

І(с + v + m) = І с + ІІ с.

3.Вартість продукту ІІ підрозділу повинна дорівнювати сумі заново створеної вартості І і ІІ підрозділів:

ІІ (с + v + m) = І (v + m) + ІІ (v + m)

Якщо розглянуті пропорції порушені, частина сукупного суспільного продукту не буде реалізована або виявиться нестача засобів виробництва і предметів споживання. Це призведе до дестабілізації процесу виробництва. І навпаки, К. Маркс показав, якщо в процесі реалізації будуть забезпечені вищезазначені умови, то економіка країни перебуватиме в стані макрорівноваги й буде досягнута безперервність суспільного виробництва.

Модель розширеного відтворення і реалізації ССП представлена К. Марксом такою схемою:

257

Економічна теорія

І4000 c + 1000 v + 1000 m = 6000;

ІІ1500 с+750 v + 750 m = 3000.

Автор моделі припускає, що в першому підрозділі органічна побудова капіталу (с:v) дорівнює 4:1, а в другому – 2:1. При нагромадженні в обох підрозділах буде використовуватись половина додаткової вартості, а її норма дорівнюватиме 100%. З урахуванням цих умов на початок другого року відтворення розмір і структура ССП буде такою:

І4400 с + 1100 v + 500 m = 6000;

ІІ1600 c + 800 v + 600 m = 3000.

Наприкінці другого року створюється ССП у більшому обсязі, ніж у попередньому:

І4400 с + 1100 v + 1100 m = 6600;

ІІ1600 c + 800 v + 800 m = 3200.

ССП буде повністю реалізовані на створені передумови для безперервності виробництва за таких умов:

І(v + m) > ІІ с;

І(c + v + m)> І с + ІІ с;

І(v + m) + ІІ (v + m)> ІІ (с + v + m).

Здійснений аналіз умов реалізації ССП дозволив К. Марксу дійти висновку, що процес відтворення перебував у тісному взаємозв’язку з обміном продуктів обох підрозділів і потребує певної пропорційності в самих підрозділах та між ними. Якщо порушуються такі пропорції, виникає диспропорційність, економічні потрясіння, кризові явища. Щоб цього не сталося, необхідно орієнтуватися на дотримання умов реалізації, які визначені в результаті аналізу моделей простого та розширеного відтворення.

Модель відтворення К. Маркса, безсумнівно, зробила значний внесок у розвиток макроекономічної теорії і протягом тривалого періоду використовувалась багатьма вченими як базисна модель визначення умов досягнення макрорівноваги і безперервності економічного розвитку. Проте значні зміни, що відбувались у розвинутих країнах світу в ХХ ст., призвели до того, що не всі параметри моделі повною мірою віддзеркалювали реалії функціонування суспільного виробництва. Так, деякі абстракції, які застосував К. Маркс, стали науково невиправданими. Як, наприклад, за сучасних умов можна абстрагуватися від впливу зовнішньої торгівлі на суспільне відтворення в межах окремої країни? Або припустити сталість органічної побудови капіталу? Окрім того, теорія відтворення К. Маркса не дає змоги відповісти на запитання: А за рахунок чого досягається економічне зростання? Який його тип покладено в основу розвитку? Екстенсивний, що в умовах обмеженості ресурсів також має певні рамки? Або інтенсивний? І до яких наслідків призводить останній? Тобто актуальними стали питання про джерела економічного зростання, визначення його оптимальних темпів, соціально-економічних наслідків тощо. У пошуках відповідей на ці питання, які зумовлені насамперед НТР, вчені стали розробляти теорії економічного зростання. У вітчизняній науці протягом усього існування планової системи панувала марксистська теорія відтворення, в межах якої наші вчені намагались втиснути нові параметри економічного розвитку, проте, і це закономірно, такий підхід не міг бути результативним.

258

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]