Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Econom teoriya-Kovalenko, Cemenenko.pdf
Скачиваний:
144
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
49 Мб
Скачать
☆

Економічна теорія

ТЕМА 2. СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА ЙОГО СКЛАДОВІ.

ПРОДУКТИВНІ СИЛИ І ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ

2.1.Суспільне виробництво як матеріальна основа життя людини.

2.2.Фактори виробництва. Продуктивні сили та виробничі відносини.

2.3.Науково-технічний прогрес та його роль у розвитку виробництва.

2.1.Суспільне виробництво як матеріальна основа життя людини

Поняття «економіка «вживається в двох значеннях: як сфера господарського життя і як наука, що вивчає цю сферу.

Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Економіка як сфера господарського життя полягає у виробництві благ та послуг, що розподіляються, обмінюються і спрямовуються на задоволення людських і виробничих потреб. Без виробництва зазначені потреби не можуть бути реалізовані.

Виробництво завжди, незалежно від суспільно-економічної формації, характеризується наявністю взаємодії суб’єкта і об’єкта. Суб’єктом виробництва виступають люди, а об’єктом – природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовини природи і пристосовує її для задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці, який включає три складові: а) працю людини; б) предмети праці; в) засоби праці (рис. 2.1).

Праця – свідома, доцільна діяльність людини з приводу використання своїх розумових і фізичних сил у процесі виробництва благ. Це найважливіший елемент процесу виробництва, без якого предмети праці і засоби праці є мертвими речами.

Предмети праці – усе те, на що спрямована праця людини. Вони бувають двох видів:

-предмети, які дані самою природою;

-і, що підлягають попередньому обробленню. Такі предмети праці називаються сировиною.

Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких люди впливають

на предмети праці, перетворюють їх і пристосовують для своїх потреб. До них належать, наприклад, інструменти, машини і обладнання, виробничі будівлі, транспортні засоби тощо. Загальним засобом праці є земля. Залежно від функцій , які виконуються в процесі праці, та чи інша річ може бути і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває в ремонті, – до предметів праці.

Предмети праці і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва. Проте виробництво – це не просто сума складових елементів, це складна система взаємодії суб’єкта і об’єкта через технологію та організацію виробництва.

Технологія виробництва – це спосіб дії праці і знарядь праці на предмети праці. Організація виробництва – певним чином упорядкована взаємодія узгоджених усіх складових виробництва. Завершенням процесу виробництва є виготовлення

певного продукту.

За формою продукту (результатами виробництва) виробництво поділяють на матеріальне і нематеріальне (рис. 2.2).

20

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

Матеріальне виробництво – сукупність галузей економіки, в яких виробляють матеріально-речові продукти та надають матеріальні послуги.

Нематеріальне виробництво – сукупність галузей економіки, в яких виробляють інтелектуальні і духовні продукти та нематеріальні послуги.

Матеріальне виробництво є головною сферою людської діяльності. Воно є основою усього життя людського суспільства. Отже, основними ознаками виробництва є:

-виробництво завжди виступає як суспільне виробництво;

-у процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціальноекономічний зміст яких визначається формою власності;

-суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється, удосконалюється;

-виробництво є важливою складовою частиною тієї чи іншої економічної системи. Результатом виробництва, тобто взаємодії людини і природи, з одного боку, та

економічних відносин між людьми, з другого – є продукт, відповідне благо, або послуга.

За своєю формою та економічним призначенням блага та послуги, створені в суспільному виробництві, використовуються як предмети споживання та засоби виробництва. Перші надаються для задоволення життєвих потреб населення та інших видів невиробничого призначення, а другі використовуються для продовження процесу виробництва і є предметами й засобами праці.

2.2. Фактори виробництва. Продуктивні сили і виробничі відносини

Для здійснення господарської діяльності використовуються всі необхідні елементи виробництва, які прийнято називати факторами виробництва. Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів:

1)особистого;

2)матеріально-речового.

Особистий фактор –люди, трудові колективи, які зайняті корисною працею, ре-

зультатом якої є продукт або послуга.

Матеріально-речовий фактор –засоби виробництва.

Головним визначальним фактором виробництва є людина як носій робочої сили. Робоча сила – сукупність розумових і фізичних здібностей, знань, навичок, та-

ланту людини до праці, які вона використовує у процесі виробництва благ. Пріоритет у функціональній взаємодії факторів виробництва, належить особис-

тому фактору – людині з таких обставин (див. рис. 2.3):

-людина – суб’єкт економічних відносин;

-людина – носій робочої сили, системи інтересів і кінцевої мети виробництва;

-людина приводить у дію об’єктивні елементи, оживляє ресурси;

-людина створює знаряддя праці, виробляє матеріальні блага, використовуючи живу й уречевлену працю;

-вона організовує виробництво, поєднує в єдине ціле всі фактори і виробничі ресурси;

-людина пізнає закони природи і суспільства;

-розробляє нові технології, визначає розвиток науки і техніки, вдосконалює і підвищує ефективність виробництва;

21

Економічна теорія

-за допомогою праці людина змінює і власну природу, вона розвивається, накопичує знання, досвід (поза працею не може бути повноцінної людини як соціальної істоти). Особисті і матеріально-речові фактори виробництва – це продуктивні сили сус-

пільства.

Розвиток продуктивних сил відображає, якою мірою суспільство оволоділо природою і збільшило своє багатство, на якому щаблі суспільного прогресу воно перебуває. Для визначення рівня розвитку продуктивних сил використовують кількісні (масштаби виробництва, обсяги засобів виробництва, кількісний склад робочої сили) та якісні параметри (прогресивність техніки та технології, якість створюваних благ, кваліфікація праці, продуктивність праці).

Продуктивні сили за їхнім складом поділяють на первинні і вторинні.

Первинні продуктивні сили – засоби виробництва і люди з їхнім навичками і досвідом. Склад первинних продуктивних сил визначається змістом процесу праці.

Вторинні продуктивні сили набувають розвитку на основі первинних і характеризуються формами організації процесу виробництва, розвитком його усуспільнення, залученням у виробництво науки, освіти, культури тощо.

Сучасні продуктивні сили є складною системою, яка охоплює матеріальні і духовні, об’єктивні і суб’єктивні, суспільні і природні елементи.

Не випадково у другій половині XX ст. ряд західних економістів ввели в науковий обіг не два фактори виробництва, а три: працю, землю і капітал. На початку XX ст. засновник неокласичної економічної теорії А. Маршалл поряд з трьома названими факторами визначив четвертий – підприємницькі здібності. Однак і ця чотири факторна теорія не є завершеною. На кожному етапі науково-технічного прогресу з’являються нові технології, нові складові процеси виробництва, які перетворюються на самостійні фактори (інформація, екологія).

Раніше ми розглядали виробництво як взаємодію людини з природою, проте воно також обов’язково передбачає взаємовідносини між людьми з приводу виробництва. Система відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ називається виробничими або економічними відносинами

(див. рис. 2.4).

Система економічних відносин складна і багатоманітна, проте в ній можна виокремити два головні типи відносин:

а) організаційно-економічні відносини; б) соціально-економічні відносини.

Організаційно-економічні відносини є відносинами, які виникають у процесі організації виробництва. Вони зумовлені суспільним поділом праці, рівнем розвитку продуктивних сил, технологією виробництва.

Організаційно-економічні відносини – це форми розвитку продуктивних сил, що виявляються в таких конкретних організаційних формах виробництва, як спеціалізація, кооперування, комбінування рівня кооперації останнього та ін.

Соціально-економічні відносини є тією складовою виробничих відносин, яка виражає зумовлені певним типом, видом та формою власності. Це відносини з приводу привласнення людьми засобів і результатів виробництва.

Економічні відносини є базисом суспільства, на якому ґрунтуються надбудовні відносини: соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні, психологічні тощо.

22

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

Розвиток економічних відносин визначає еволюцію надбудовних відносин або окремих їх елементів, які, в свою чергу, впливають на економічні відносини.

Єдність та взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин утворює спосіб виробництва.

У його межах розрізняють технологічний спосіб виробництва і суспільний спосіб виробництва. Технологічний спосіб виробництва характеризується технікотехнологічним аспектом виробництва благ, а суспільний спосіб виробництва – виробничими відносинами.

Проте оскільки техніко-технологічний спосіб виробництва постійно змінюється під впливом розвитку продуктивних сил, то змінюються і виробничі відносини. Тому останні є суттєво різними на різних етапах розвитку суспільства.

Виходячи з цього, економічна теорія вирізняє такі способи виробництва:

-первіснообщинний;

-рабовласницький;

-феодальний;

-капіталістичний;

-комуністичний.

Єдність економічного базису (продуктивних сил і виробничих відносин) і надбу-

довних відносин (політичних, ідеологічних, культурних, релігійних тощо) утворює суспільно-економічну формацію (про це більш детально мова піде в наступній темі «Економічна система та її структура»).

2.3. Науково-технічний прогрес та його роль у розвитку виробництва

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він ґрунтується на прогресі науки і техніки. Такий процес нерідко називають економічним прогресом. Проте це не зовсім коректна точка зору.

Економічний прогрес – це складне і багатопланове явище, оцінка якого припускає використання різноманітних критеріїв і системи показників, за допомогою яких можна оцінити стан розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а в кінцевому рахунку – суспільного способу виробництва у цілому (рис. 2.5; 2.6).

Одним із таких критеріїв економічного прогресу виступає рівень розвитку науки і техніки. Він є концентрованим виразом лише організаційно-економічних відносин, які притаманні всім епохам розвитку людського суспільства.

Науково-технічний прогрес за тисячоліття людської цивілізації пройшов складний і суперечливий шлях розвитку. Це було викликано тим, що саме технічний прогрес, який здійснювався на перших етапах розвитку суспільства, здійснювався відокремлено від наукового прогресу аж до кінця XVIII – початку XIX ст. І лише в період промислової революції почалося швидке зближення наукового і технічного прогресу і виник цілісний науково-технічний прогрес (НТПР) (рис. 2.7). з цього часу почався процес перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, який тривав близько півтора століття і завершився в середині 50-х років ХХ ст. розгортанням науково-технічної революції.

Отже, науково-технічний прогрес здійснюється в двох формах: еволюційній та революційній (див. рис. 2.5).

23

Економічна теорія

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовується у виробництві, удосконалюється на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток та вдосконалення енергії пари, електроенергії або атома тощо

Революційна форма НТП означає перехід до техніки і технології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну або атомну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.

Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науковотехнічну революцію (рис. 2.8).

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбуваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х років XX ст., коли було створено перший комп’ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися генною інженерією.

НТР розвинула всі елементи продуктивних сил. Наприклад зміни у предметах праці знаходять своє вираження у використанні нових синтетичних матеріалів зі спеціальними властивостями (пластмаси, напівпровідники, штучні алмази тощо). Перетворення у засобах праці пов’язані з появою автоматизованої та комп’ютерної техніки, яка суттєво розширює виробничі можливості промислово-виробничого персоналу, значно збільшує продуктивність їхньої праці, підвищує рентабельність виробництва. НТР зумовлює також зміни в характері праці, змінюються форми взаємозв’язків учасників виробництва, удосконалюються процеси обміну результатами праці. Науково-технічна революція відкрила нові способи і методи управління високопродуктивними багатогалузевими технологічними системами (телекомунікаційні мережі, швидкодіючі системи контролю і оброблення інформації тощо).

Усі ці та інші процеси потребують істотних змін в умовах життя і праці людини, освоєння більш складних професій, що можливо лише для людей із достатнім освітнім, професійним (економічним) і культурним рівнем.

24

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

ФАКТОРИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Факторами матеріального виробництва є продуктивні сили, які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні та духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці

Рис. 2.1. Фактори матеріального виробництва

25

Економічна теорія

СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО – ЗАГАЛЬНА УМОВА ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

Суспільне виробництво – це матеріальна база економічної системи. На його основі формується, розвивається і удосконалюється економіка та економічна система. Разом з тим і сама економічна система спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для реалізації багатоманітних потреб та інтересів усіх членів суспільства

Рис. 2.2. Суспільне виробництво – загальна умова людського життя

26

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

ЛЮДИНА – ОСОБИСТИЙ ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА

В економічній теорії дуже часто використовують такі поняття та категорії, як «працівник», «трудящий», «робоча сила», «особистий фактор виробництва» та ін. Людський фактор – це органічна єдність свідомості і діяльності людини як рушійної сили та найвищої мети суспільного прогресу

Рис. 2.3. Людина – особистий фактор виробництва

27

Економічна теорія

ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Виробничі відносини – система відносин між

людьми у процесі виробництва, розподілу,

обміну і споживання економічних благ.

Рис. 2.4. Виробничі відносини в системі суспільних відносин

28

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

ЕКОНОМІІЧНИЙ ПРОГРЕС – ОСНОВА СУСПІЛЬНОГО ПРОГРЕСУ

Економічний прогрес – це поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента. Це розвиток суспільства по висхідній лінії від менш досконалих до більш досконалих форм.

Рис. 2.5. Економічний прогрес – основа суспільного прогресу

29

Економічна теорія

РУШІЙНІ СИЛИ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГРЕСУ

Джерелом економічного прогресу, як і будь-якого явища, є суперечності (протиріччя). Відсутність суперечностей рівнозначно зупиненню руху. Це загальне правило цілком уживається і в економічному житті суспільства.

Рис. 2.6. Рушійні сили економічного прогресу

30

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС І ЙОГО ФОРМИ

«Економічні епохи відрізняються не тим, що виробляється,

атим, як виробляється, якими засобами прац…».

К.Маркс

Рис. 2.7. Науково-технічний прогрес і його форми

31

Економічна теорія

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

НТР являє собою переворот у продуктивних силах сучасного суспільства, в результаті якого здійснюється перехід від машинного до комплексно-автоматизованого виробництва. Разом з тим змінюється місце, роль і значення основної продуктивної сили в суспільному виробництві.

Рис. 2.8. Науково-технічна революція

32

Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства

ПРАКТИКУМ

Основні терміни і поняття

Виробництво Суспільне виробництво

Матеріальне та нематеріальне виробництво Продуктивні сили Праця Предмети праці Засоби праці

Засоби виробництва Науково-технічна революція Науково-технічний прогрес (НТП)

Технологія виробництва Фактори нематеріального виробництва Організація виробництва

Матеріальне виробництво Нематеріальне виробництво Робоча сила Суспільні відносини

Організаційно-економічні відносини Соціально-економічні відносини Спосіб виробництва

Запитання для самоконтролю

1.Що означає поняття «процес суспільного виробництва»?

2.Розкрийте взаємозв’язок між працею і виробництвом.

3.У чому полягає двоїстість процесу виробництва?

4.Назвіть фактори виробництва і охарактеризуйте їх.

5.Охарактеризуйте фактори виробництва.

6.Які умови поєднання факторів виробництва?

7.Що являє собою матеріальне виробництво?

8.Характеристика продуктивних сил.

9.Назвіть економічні та соціальні показники ефективності виробництва.

10.Матеріальне і нематеріальне виробництво.

11.Розуміння категорії «робоча сила».

12.Технологія і організація виробництва як система взаємодії суб’єкта і об’єкта.

13.Яку роль для людей відіграє науково-технічний прогрес?

14.Що є рушійною силою економічного прогресу?

15.Яке відношення має науково-технічна революція до НТП?

Теми рефератів

1.Система мотивації діяльності людини.

2.Науково-технічний прогрес як передумова економічного розвитку.

3.Фундаментальне протиріччя економічного життя: необмежені потреби – обмежені ресурси.

4.Природно-ресурсний потенціал економіки України та ефективність його використання.

5.Науково-технічний прогрес і його критерії.

33

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]