12. Техніко-експлуатаційна характеристика спеціалізованих вантажних станцій для зернових вантажів.
Станції для навантаження (вивантаження) зернових вантажів мають приймально-відправні, ходові, розвантажувальні, виставочні, з'єднувальні колії; елеватори з приймальними ларями; залізничні й автомобільні ваги; допоміжні пристрої для переміщення вагонів (електрошпилі і лебідки); службово-виробничі будівлі; автомобільні під'їзди до елеватора .
У залежності від місцевих умов приймально-відправні, виставочні колії й елеватор розташовуються відносно один одного по послідовній, паралельній чи комбінованій схемах. При послідовній схемі забезпечується потоковість пересування вагонів, максимальна пропускна спроможність станції. При паралельній чи комбінованій схемі розташування елеватора і колій виникають додаткові маневрові пересування при перестановці вагонів з парку в парк.
У схемі пункту, приведеній на рис. 5.5, маршрути з зерном чи передаточні поїзди із сортувальної станції приймаються на приймально-відправні колії 1 і 2, відкіля маневровим локомотивом вагони ставляться на колії 5 і 6. Вагони під час вивантаження пересувають з колій 5 і 6 на колії 5a і 6а електрошпилями. Розвантажують вагони в закритих приміщеннях, обладнаних приймальними зсипними ларями для зерна. Під ларями рухаються транспортерні стрічки, що подають зерно до піднімальних механізмів (норій), які знаходиться у вежі елеватора. Порожні вагони з колій 5а і 6а пересувають також за допомогою електрошпиля на колії накопичення порожніх вагонів 7-10, відкіля забирають маневровим локомотивом по ходовій колії.
Рис. 5.5. Пункт, що обслуговує зерновий елеватор: 1 – приймально-відправний парк; 2 – ваги; 3 – приймальні ларі; 4 – елеватор; 5 – розвантажувальні колії; 6 – парк для накопичення порожніх вагонів; 7 - ходова колія
13. Техніко-експлуатаційна характеристика спеціалізованих вантажних станцій для нафтопродуктів.
Станції, що обслуговують нафтоперевезення, виконують наступні операції: 1) обслуговування вантажного руху (прийом поїздів-передач з порожніми і відправлення їх з навантаженими цистернами на магістральну мережу); 2) подача і прибирання вагонів від фронтів, що виконують злив чи налив нафтопродуктів; 3) підготовка цистерн під налив.
У залежності від характеру роботи станції, що обслуговують нафтоперевезення, підрозділяють на три категорії: 1) нафтоналивні; 2) нафтозливні; 3) промивочно-пропарювальні (підготовка цистерн під налив).
Нафтоналивні і нафтозливні станції розміщаються в пунктах видобутку, переливу рідких вантажів із трубопровідного транспорту чи судів у залізничні вагони, у районах розташування нафтоперегінних заводів.
На нафтоналивних і нафтозливних станціях є пристрої для вантажного руху, проведення вантажних операцій, збереження і транспортування нафтопродуктів. Пристрої для вантажного руху включають колії для прийому з мережі порожніх і відправлення навантажених цистерн, сортування цистерн для подачі під налив певного роду нафтопродуктів, формування поїздів на мережу, витяжних, ходових, сполучних і виставочних. Вантажні операції виконуються на коліях у наливних чи зливальних естакад, куди зі спеціальних резервуарів за допомогою насосних установок подається нафта (по трубопроводу).
Промивочно-пропарювальні станції мають: приймально-відправні, сортувальні і витяжні колії, а також ремонтні і спеціальні колії, що обслуговують основні виробничі цехи по обробці цистерн; депо промивання, пропарювання і ремонту цистерн, естакаду для очищення цистерн і пункт очищення спеціальних цистерн; складські приміщення для збереження нафторозчинників, вугілля і спеціальних продуктів.
Тип (схема) станції, що обслуговує нафтоперевезення, визначається місцевими умовами, рельєфом, санітарними вимогами, нормами протипожежної безпеки і відповідним техніко-економічним обґрунтуванням. Можливо послідовне розміщення приймально-відправного парку станції, промивочно-пропарювальної станції і пункту наливу чи комбіноване, коли промивна станція чи пункт наливу розміщається паралельно основним паркам станції (з дотриманням розриву не менш 30 м до колій станції з маневровим рухом і не менш 50 м до колій, по яких ідуть організовані поїзди). Паралельне розташування всіх пристроїв практично не використовується, тому що потрібно дуже широка площадка і виникає багато зайвих перестановок вагонів.
На рис. 5.6 приведена схема з паралельним розташуванням промивочно-пропарювальної станції і послідовним - пункту наливу. Прибуваючі порожні состави приймаються на колії приймально-відправного парку. Чисті цистерни можуть бути після технічного огляду подані відразу на колії пункту наливу. Цистерни, що вимагають очищення і промивання, підбирають на сортувальних коліях у групи і через витяжну колію 11 і з'єднувальну 21 подають на відповідні колії промивочно-пропарювальної станції. Очищені і промиті цистерни виставляють на колію 22 і після накопичення групи цистерн подають на пункт наливу. Налиті цистерни прибирають на колії станції, де формують маршрути.
Рис. 5.6. Схема комбінованого розташування станції, пункту наливу і промивочно-пропарювальної станції: 1 – виробничо-побутовий корпус; 2 – депо пропарювання цистерн; 3 – відкрита естакада обробки цистерн; 4 – ангар зовнішньої обмивки цистерн; 5 – проміжний резервуар для темних нафтопродуктів; 6 – нефтеловушка; 7 – проміжний резервуар для води; 8 – насосна станція; 9 – пожежне депо; 10 – трансформаторна підстанція; 11 – приміщення машиніста; 12 – бітумосховище; 13 – платформа; 14 – наливний колонка для бітуму; 15 – насосна; 16 – естакада для підігріву цистерн; 17 – наливні естакади.