университетская освита

81

4.Підсумкова семестрова рейтингова оцінка студента, який виконав протягом семестру всі види навчальної роботи без порушення встановлених термінів, отримав позитивну (за національною шкалою) підсумкову семестрову модульну рейтингову оцінку і вирішив не складати екзамен, дорівнює сумі підсумкової семестрової модульної рейтингової оцінки та відповідної екзаменаційної рейтингової оцінки, встановленої для кожної категорії підсумкових семестрових модульних рейтингових оцінок.

5.Семестровий екзамен здійснюється в комісії, яку очолює завідувач кафедри, відповідно до затвердженого в установленому порядку розкладу, з розрахунку не більше одного екзамену з передекзаменаційною консультацією на день, шляхом виконання студентом письмової екзаменаційної роботи тривалістю до трьох академічних годин.

6.Якщо студент під час семестрового екзамену отримав позитивну (за національною шкалою) екзаменаційну рейтингову оцінку, то навчальний курс з дисципліни у даному семестрі йому зараховується. У протилежному випадку він повинен повторно складати семестровий екзамен в установленому порядку.

7.Сума підсумкової семестрової модульної та екзаменаційної рейтингових оцінок у балах становить підсумкову семестрову рейтингову оцінку, яка перераховується в оцінки за національною шкалою та шкалою ECTS.

8.Екзаменаційні та підсумкові семестрові рейтингові оцінки доводяться до відома студентів протягом трьох днів після проведення семестрового контролю.

9.У випадку відсутності студента на семестровому екзамені, який він повинен обов’язково складати, з будь-яких причин (через не допуск, хворобу тощо), проти його прізвища у колонках “Екзаменаційна рейтингова оцінка” заліково-екзаменаційної відомості робиться

82

запис “Не з’явився”, а у колонці “Підсумкова семестрова рейтингова оцінка” – “Не атестований”.

-При цьому студент вважається таким, що не має академічної заборгованості, якщо він має допуск до семестрового екзамену і не з’явився на нього з поважних причин, підтверджених документально. У протилежних випадках студент вважається таким, що має академічну заборгованість.

-Питання подальшого проходження студентом семестрового

контролю у цих випадках вирішується в установленому порядку. 10.Підсумкова семестрова рейтингова оцінка в семестрі, в якому передбачений диференційований залік, дорівнює сумі підсумкової семестрової модульної рейтингової оцінки та залікової рейтингової оцінки, встановленої для кожної категорії підсумкових семестрових

модульних рейтингових оцінок.

11.Перескладання позитивної підсумкової семестрової рейтингової оцінки з метою її підвищення не дозволяється.

12.Підсумкова семестрова рейтингова оцінка в балах, за національною шкалою та за шкалою ECTS заноситься до заліково-екзаменаційної відомості, навчальної картки та залікової книжки студента.

13.Планування навантаження науково-педагогічним працівникам з проведення модульного та семестрового контролю здійснюється відповідно до чинного Положення і відображається в індивідуальних планах науково-педагогічних працівників.

14.Результати виконання письмових та тестових комп’ютерних модульних та семестрових контрольних завдань зберігаються на кафедрі протягом встановленого терміну і знищуються за актом, затвердженим завідувачем кафедри.

83

5. Переведення, відрахування, поновлення студентів, надання повторного навчання, академічної відпустки.

Загальний порядок переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання зазначений у “Положенні про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти”, затвердженого наказом Міністерства освіти від 15.07.1996 № 245.

При переведенні до іншого вищого навчального закладу студент додатково додає до заяви копію договору про навчання в попередньому навчальному закладі, академічну довідку за весь період навчання, з обов’язковим зазначенням назв дисциплін, загальної кількості годин, залікових кредитів, передбачених на їх вивчення, та форм контролю.

При позитивному розгляді ректором заяви, деканат проводить перезарахування результатів навчання з дисциплін шляхом порівняння кількості залікових кредитів і обсягу навчальних модулів та визначає академічну різницю (з не більше ніж 10 навчальних дисциплін).

Відрахування студента з університету здійснюється за академічну неуспішність у випадку невиконання ним індивідуального навчального плану, за порушення умов договору про навчання тощо відповідно до чинного Положення.

Студент може взяти перерву у навчанні (академічну відпустку, повторний курс) згідно з порядком надання академічної відпустки та повторного курсу, зазначеним у “Положенні про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти”.

6. Стипендіальне забезпечення студентів.

Стипендіальне забезпечення студентів здійснюється за підсумками виконання індивідуального навчального плану, виходячи з основних положень “Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального

84

забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 № 950, на основі семестрового рейтингу студента.

При перевищенні граничного терміну навчання стипендія студентам не призначається у зв’язку з відсутністю фінансування з бюджету цього етапу навчання.

85

ЛЕКЦІЯ 4 (2 години)

Тема: Фахова підготовка у вищому навчальному закладі

План

1.Професійне й моральне становлення молоді. Єдність прав та обов'язків українського студентства.

2.Система професійної освіти в Україні.

1. Професійне й моральне становлення молоді. Єдність прав та обов'язків українського студентства

Головними інструментами соціалізації особистості є освіта і праця, права на які декларується у Конституції України і забезпечується державними інститутами.

Зауважимо, що права кожної особистості на освіту і працю не можна розглядати окремо від обов'язків перед суспільством. У ст. 43 Конституції України проголошено: „Кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно вибирає і на яку він вільно погоджується”.

Держава створює умови для повної реалізації громадянами права на працю, гарантує рівні можливості при виборі професії і фаху (спеціальності), реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

В Україні концептуальні основи й державні пріоритети розвитку освіти розглядаються насамперед з погляду ролі й місця особи в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосереднього взаємозв'язку освіти зі сферою праці. Ведеться системна робота:

-зі створення умов для визначення проблем у сфері освіти, зважаючи на розвиток країни та її регіонів, відповідно до політичного бачення і прийняття рішень на державному рівні;

-проблемами освіти, що виникають на ринку праці;

86

-наданням системі освіти більшої гнучкості й ширших можливостей одержання громадянами професійної підготовки.

На відміну від різноманіття структур і форм національних систем освіти, структури і форми систем праці більшості країн світу здебільшого відповідають вимогам Міжнародної стандартної класифікації професій. Відповідно до неї професійна кваліфікація - це здатність працівника виконувати конкретні завдання й обов'язки на визначеній посаді.

2. Система професійної освіти в Україні

Підготовка фахівців в Україні здійснюється в рамках двоступеневої системи вищої освіти. Для кожного ступеня визначені академічна та професійна кваліфікації, що здобуваються громадянами одночасно під час освоєння відповідної освітньо-професійної програми визначеного освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівнів. їхнє набуття підтверджується документом, що є одночасно сертифікатом і, у більшості випадків, ліцензією. При цьому термін кваліфікація використовують винятково в значенні, яке застосовують у системі праці.

Професійну вищу освіту в Україні спрямовано на підготовку громадян до виконання обов'язків і завдань (зокрема професійних) визначеної первинної посади, тобто також що потребує досвіду професійної діяльності. Академічна кваліфікація випускників дозволяє їм у майбутньому робити кар'єру за обраним фахом за допомогою надбаного обсягу та рівня знань і умінь, а також здобутого практичного досвіду - набутих компетентностей.

У системі професійної освіти України первинні посади для кожної кваліфікації визначаються, переважно, за одним з основних нормативноправових документів у сфері праці і соціального захисту - Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. У ньому наведено кваліфікаційні характеристики посад, тобто переліки завдань і обов'язків, які мають виконувати працівники, вимоги до їх професійних знань, освітнього й

87

освітньо-кваліфікаційного рівнів. На підставі кваліфікаційних характеристик (тобто вимог ринку праці) і вимог суспільства до соціально важливих рис і якостей випускника вищого навчального закладу формується модель фахівця у вигляді складової стандарту вищої освіти - освітньо-кваліфікаційної характеристики , що є переліком основних компетентностей випускника.

Таким чином, в Україні реалізація права на одержання вищої та середньої спеціальної освіти тісно пов'язана з правом на одержання професійної кваліфікації, тобто, в тих випадках, коли йдеться про право на одержання освіти, мається на увазі і право на професійну освіту, і право на професію.

Основною інституцією в системі вищої освіти України є вищий навчальний заклад — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб за їх покликанням, інтересами, здібностями і нормативними вимогами в галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Законами України „Про вищу освіту” і „Про наукову і науково-технічну діяльність” вищі навчальні заклади ІП—IV рівнів акредитації за статусом прирівняні до наукових установ Національної академії наук України.

Основною метою діяльності вищого навчального закладу є

забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців відповідно до потреб України.

Головними завданнями вищого навчального закладу є :

-здійснення освітньої діяльності за певним напрямом, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

88

-здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів ЇІЇ і IV рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурновиховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

-забезпечення виконання державного замовлення й угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

-здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах ПІ і IV рівнів акредитації;

-вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників;

-забезпечення культурного й духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму й поваги до Конституції України;

-підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Громадяни України, а також особи, які не мають громадянства, мають право: навчатися за будь-яким напрямом підготовки та за будь-якою спеціальністю певного освітньо-кваліфікаційного рівня, що зазначені в Постанові Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 „Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньокваліфікаційними рівнями”.

Прийом на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється за кошти державного бюджету чи фізичних, або юридичних осіб винятково на конкурсних засадах, умови яких визначаються правилами прийому до конкретного вищого навчального закладу, формуються з урахуванням вимог типових правил, затверджених Міністерством освіти і науки України.

Особи, які вступають на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, повинні мати освітній рівень повної загальної середньої освіти. В результаті навчання вони здобувають неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих

89

функцій певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю, з якої також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

Особи, які вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, повинні мати освітній рівень повної загальної середньої освіти. В результаті навчання вони здобувають базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному різновиді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах II — IV рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією зі спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Особи, які вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, повинні мати освітній рівень бакалавра. В результаті навчання вони здобувають повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для

90

виконання завдань і обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особи, які вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, повинні мати освітній рівень бакалавра. В результаті навчання вони здобувають повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань і обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою самою або подібною спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Абітурієнти мають право :

Ознайомитися з ліцензією на певну освітню діяльність вищого навчального закладу, оскільки освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ліцензії зазначаються назва напряму, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їхні юридичні адреси.

Ознайомитися з галузевим стандартом вищої освіти за певним напрямом підготовки або спеціальністю, затвердженим Міністерством освіти і науки України.

Ознайомитися з навчальним планом, затвердженим ректором (директором) вищого навчального закладу та погодженим з Міністерством освіти і науки України.