основы гор.хоз

4)контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

5)забезпечують застосування фінансових санкцій за порушення зобов’язань перед бюджетом та інше.

Забезпечення в Україні контролю за ефективним цільовим використанням бюджетних коштів покладено на органи Державної контрольно-ревізійної служби. Статтею 2 Закону «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначено, що головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Отже, надзвичайно актуальним залишається на сьогодні питання контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів. На перший план серед таких перевірок виходять комплексні перевірки економічної й контрольної роботи фінансових, економічних та контрольних органів, органів державної виконавчої влади й місцевого самоврядування щодо виконання бюджету.

Державна контрольно-ревізійна служба здійснює фінансовий контроль організацій, що фінансуються з бюджету, проведенням ревізій і тематичних перевірок витрачання коштів відповідно до затверджених кошторисів, а також збереження публічної власності, додержання законодавства та нормативних актів у їхній діяльності.

У частині контролю за використанням коштів Державного бюджету завдання Державної контрольно-ревізійної служби перетинаються із завданнями Рахункової палати України. При цьому Рахункова палата веде парламентський контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Державна контрольно-ревізійна служба — починаючи з бюджетних установ у селах, аж до міністерств і відомств. Для цього Державна контрольно-ревізійна служба уже понад п’ять років має розгалужену структуру

увсіх містах, районах і областях, а Рахункова палата складається тільки з центрального апарату.

В умовах ринкових відносин виникають конфліктні ситуації між об’єктами підприємництва й органами державного та місцевого контролю щодо розміру податків, які слід сплачувати до бюджету, цін та порядку застосування їх. Ці спірні питання вирішуються правоохоронними і державними органами управління за умови, що сторони подають письмові висновки незалежного аудиторського контрольного органу.

51

ТЕМА 5.

СОЦІАЛЬНИЙ СЕКТОР МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

5.1 Зміст та структура соціального сектору міського господарства

Соціальна сфера охоплює низку секторів, що представляють собою однорідні інституційні одиниці, які ґрунтуються відповідно до виконуваних ними завдань, функцій і технологій створюваних ними соціальних послуг. Основними секторами соціальної сфери є організації і заклади, що надають послуги освіти, охорони здоров’я, фізичної і духовної культури та ін. Самостійними структурами у складі секторів соціальної сфери визначаються органи муніципального управління (управління освіти, управління соціальним захистом та інші), що обслуговують її управлінські потреби.

Ця сфера має і певні фінансові підрозділи (фінансове управління, казначейство, банки). Між соціальною підсистемою і секторами, організаціями і підприємствами інших підсистем міста існують постійні прямі і зворотні економічні і соціальні зв’язки. Перші існують з підприємствами, що випускають продукцію, матеріально-технічні вироби чи напівфабрикати, що використовуються в процесах соціальної підсистеми. В свою чергу, інші підсистеми використовують трудові ресурси, що створюються в соціальній підсистемі шляхом надання послуг освіти і охорони стану здоров’я працівників будь-яких підприємств.

Розвиток соціальної сфери міста відбувається в рамках соціального сектора міського господарства. До особливостей розвитку соціального сектора прийнято відносити:

−високий динамізм розвитку галузей;

−територіальну сегментацію підприємств соціального сектора;

−локальний характер виробництва;

−короткий відтворювальний цикл;

−значну швидкість обороту капіталу;

−перевага малих та середніх підприємств;

−широке поширення некомерційних організацій;

−високу ступінь диференціації в рівні розвитку й використання технологій. Соціальний сектор міського господарства спрямований на реалізацію та надання

таких груп послуг:

-житлово-комунальне обслуговування (надання житла з його впорядкуванням, електро-, газо-, водопостачання, каналізація, система смiттєвідведення, забезпечення нормальної роботи всього цього інженерного устаткування);

-роздрібна торгівля (магазини, намети, кіоски, лотки i т. ін.);

-громадське харчування (буфети, їдальні, кафе, ресторани i т. ін.);

-побутове обслуговування (виробничі послуги - ательє з пошиття i ремонту одягу, взуття, головних уборів);

-послуги, пов'язані з особистою гігієною: лазні, пральні, хімчистки, перукарні; послуги з прокату предметів, догляду за будинком; ритуальні послуги – похоронні бюро, крематорії i кладовища; фотоательє);

52

-загальна освіта i виховання дітей та підлітків (загальноосвiтнi школи i дошкiльнi установи);

-медичне обслуговування (включає профілактику i лікування різних захворювань вдома, амбулаторно або в стаціонарах);

-соціальне забезпечення i обслуговування непрацездатних членів суспільства (будинків для престарілих i інвалідів, дитячих будинків, будинків дитини);

-рекреаційне обслуговування (будинки відпочинку, пансіонати, турбази);

-обслуговування культурних потреб населення (бібліотеки, клуби, театри, цирки, концертні зали, музеї, картинні галереї, парки культури i відпочинку, спортивні споруди i

т. ін.);

-охорона майна i прав громадян (мiлiцiя, судові органи, прокуратура, нотаріат, пожежна охорона);

-послуги зв'язку (пошта, телеграф, телефонна мережа).

Зупинимося на головних з них більш детально.

Так культура охоплює установи і заклади, що виробляють товари культурного призначення, пропонують духовні цінності для населення та ін. (бібліотеки, театри, клуби, музеї, кіностудії, телебачення, радіо, газетно-журнальні видавництва), їх розміщення також пов'язане з особливостями розселення людей: найвища концентрація об'єктів культури—у великих містах. В Україні є понад 23 тис. бібліотек, 22 тис. клубних установ і будинків культури. Вони розміщуються згідно з адміністративним поділом (у населених пунктах — центрах адміністративно-територіальних одиниць, у міських мікрорайонах) і за виробничим принципом — при заводах, навчальних закладах тощо.

Серед державних музеїв (таких понад 320) переважають краєзнавчі, історичні, меморіальні. Найбільше їх у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Харкові, Чернігові, Запоріжжі та ін. Найбільша кількість професійних театрів — у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві.

Лікувально-оздоровчий комплекс включає систему медичних та рекреаційних установ, які забезпечують охорону здоров'я (профілактику захворювань, лікування), оздоровлення та відпочинок людей. Закладами охорони здоров'я є понад 10 тис. лікарень, амбулаторій та поліклінік, розташованих у містах і кущових поселеннях — селищах, великих селах. У них працює декілька сотень тисяч лікарів та осіб середнього медичного персоналу. Забезпеченість лікарями в Україні — одна з найвищих у світі, але відсоток хворих людей постійно збільшується через несприятливі умови життя, нераціональне харчування тощо.

Оздоровлення і відпочинок людей забезпечують санаторії, пансіонати, санаторіїпрофілакторії, дитячі оздоровчі табори, будинки відпочинку, туристичні бази і притулки. Внаслідок їх поєднання в населених пунктах чи на певних територіях формуються курорти і курортні місцевості, туристичні центри і туристичні райони. Запаси рекреаційних ресурсів в Україні дозволяють розвивати літні й зимові види відпочинку, туризму, оздоровлення людей з України та з-за кордону.

Житлово-комунальне господарство задовольняє потреби людей у житлі,

забезпечує функціонування житлових будинків, готелів, невеликих підприємств і установ. Весь житловий фонд в Україні складає 980 млн. м2, 60% його зосереджено в містах. Міський житловий фонд має вищий порівняно із сільським рівень забезпечення газом,

53

гарячим водопостачанням, водопроводом і каналізацією. На сьогодні з метою поліпшення житлових умов населення значна увага приділяється розвитку кооперативного та індивідуального житлового будівництва.

Побутове обслуговування включає індивідуальне виготовлення і ремонт одягу, взуття та трикотажних виробів, ремонт і будівництво житла, послуги перукарень і майстерень з ремонту побутової техніки, транспортних засобів, радіо- і телеапаратури та ін. Воно постійно зазнає змін, бо удосконалюються старі і запроваджуються нові види і форми обслуговування. Найбільші обсяги реалізації побутових послуг припадають на міські поселення.

Торгівля і громадське харчування охоплюють підприємства роздрібної торгівлі і заклади громадського харчування. В загальному обсязі товарообігу продовольчі товари становлять 67%, непродовольчі — 33%. Найвищі показники роздрібного товарообігу на одну людину — у м. Києві, АР Крим, Донецькій, Харківській, Запорізькій, Одеській і Львівській областях. Крім традиційних підприємств галузі розвивається мережа спеціалізованих магазинів, закладів громадського харчування швидкого обслуговування.

Зв'язок як галузь господарства складається з підприємств, ліній і вузлів, які забезпечують процес передачі інформації на відстань (т. зв. телекомунікації). Сюди входять відділення зв'язку, телефонно-телеграфні станції, пошта, радіомовлення, телебачення та ін. З другої половини XX ст. поряд із засобами масової інформації (радіо і телебачення) надзвичайно активно у світі розвивається індивідуальний зв'язок. При цьому традиційний його вид — телефонний зв'язок — удосконалюється, поєднується з іншими видами (супутниковим, радіозв'язком). Стаціонарна кабельна мережа телефонного зв'язку поповнилась новими мобільними системами — пейджинговою, стільниковою, супутниковою. Інша група найновіших засобів телекомунікацій широко використовує відеоапаратуру та комп'ютери. Це — телефакс, електронна пошта та ін.

Таким чином, функції галузей соціальної сфери різні. Одні з них задовольняють духовні потреби людей (наука, культура, охорона здоров'я, рекреація і т.д.), а інші — фізичні (торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування). Саме тому соціальна сфера має економічне і соціальне значення для розвитку суспільства. Економічне її значення виявляється у тому, що вона надає послуги, необхідні для відтворення робочої сили, зростання продуктивності її праці. Соціальна роль даної сфери полягає у підвищенні рівня і поліпшенні умов життя людей.

Світова практика показує, що для успішного розвитку соціального сектора міського господарства необхідна наявність наступних умов:

a)створення нормативної бази;

b)забезпеченість економічними ресурсами;

c)залучення організацій соціального сектора до розробки й реалізації цільових

програм;

d)пільгове оподатковування;

e)гнучка система керування.

При цьому ефективність розвитку соціального сектора міського господарства може бути визначена на основі двох найважливіших показників.

Соціальний ефект — задоволення потреб населення в найважливіших соціальних благах.

54

Економічний ефект визначається як збільшення обсягів локального виробництва соціальних послуг, а також через зміну найважливіших економічних показників об'єктів соціальної сфери.

Рівень розвитку соціальної сфери визначається попитом на послуги, а ті, у свою чергу, змінюються відповідно до реальних можливостей суспільства на тому чи іншому етапі розвитку. В сучасних умовах загальної економічної кризи попит на багато видів послуг зменшився внаслідок невисоких прибутків населення, але зростає на окремі види послуг (інформаційні, рекламні, рекреаційні, у т. ч. туристичні, охорони здоров'я та ін.).

В цілому соціальна сфера має певні територіальні відмінності у рівні розвитку та структурі. Значно вищий рівень її розвитку і ширша галузева структура у містах порівняно

зсільською місцевістю, в економічно більш розвинених промислових регіонах порівняно

зменш розвинутими аграрними. Найбільш розвинена (кількісно і якісно) соціальна сфера в адміністративних центрах областей і АР Крим.

Особливостями сучасного розвитку соціальної сфери міського господарства є той факт, що за останні роки в соціальних підсистемах міст починають розвиватись і ринкові відносини. Так активно створюються приватні, медичні, освітянські та інші організації, що надають соціальні послуги на комерційній основі.

5.2Роль органів місцевого самоврядування в розвитку певних елементів соціального сектору міського господарства

5.2.1 Особливості розвитку сфери освіти

Відповідно до Закону України «Про освіту» заклади освіти створюються органами

Освітні установи за своїм організаційно-правовою формою можуть бути державними, муніципальними, недержавними (приватними, установами суспільних і релігійних об'єднань).

Потреба у вищих закладах освіти незалежно від форм власності та їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів України. Потреба в професійно-технічних закладах освіти визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа - Міністерством освіти України.

Потреба в закладах освіти, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, у веденні органів місцевого самоврядування перебувають питання організації, змісту й розвитку муніципальних установ дошкільної, основної загальної й професійної освіти.

Органи місцевого самоврядування формують місцеві (муніципальні) органи керування освітою, діяльність яких спрямовується на:

1) управління закладами освіти, що є комунальною власністю;

55

3)координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

4)визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

5)контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що є комунальною власністю.

Також вони вирішують питання матеріально-фінансової бази освітніх установ, зокрема здійснюють будівництво будинків і споруджень муніципальних освітніх установ, облаштованість прилягаючих до них територій. При цьому органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за використанням державних та міських освітніх установ, об'єктів культури й спорту в інтересах освіти, а також контроль умов оренди будинків, приміщень й інших об'єктів власності освітніх установ.

До виняткової компетенції в галузі освіти органів місцевого самоврядування відноситься формування місцевих бюджетів у частині витрат на освіту й відповідні фонди розвитку освіти, розробка й прийняття місцевих нормативів фінансування системи освіти.

Крім того, органи місцевого самоврядування здійснюють соціальний захист

працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з

Таким чином, діяльність органів місцевого самоврядування в галузі освіти можна охарактеризувати так: «Муніципалітет відповідає за будинок, а держава - за процес».

5.2.2 Особливості розвитку сфери охорони здоров’я

Відповідно до Закону України «Про охорону здоров’я» заклади охорони здоров’я державної і комунальної форми власності утворюються та провадять свою діяльність з метою реалізації права громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, яке гарантовано Конституцією України.

Мережа закладів охорони здоров’я, необхідна для забезпечення медичного обслуговування населення адміністративно-територіальної одиниці, формується відповідними органами місцевого самоврядування за поданням органів виконавчої влади.

Основними принципами діяльності органів місцевого самоврядування в області охорони здоров'я населення є:

−дотримання прав людину й громадянина в області охорони здоров'я,

−пріоритет профілактичних мір в області охорони здоров'я,

−доступність медико-соціальної допомоги,

56

−соціальна захищеність громадян у випадку втрати здоров'я.

В цілому заклади охорони здоров’я поділяються на установи, державні комерційні підприємства, комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, приватні підприємства та об’єднання підприємств

Комунальне унітарне підприємство у сфері охорони здоров’я провадить некомерційну господарську діяльність, утворюється і ліквідовується органом місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Воно утворюється з метою надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та екстреної медичної допомоги населенню.

Майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Додатково комунальне підприємство має право придбавати за рахунок отриманих коштів за погодженням з органом місцевого самоврядування, за рішенням якого воно утворене, майно для виконання статутних завдань.

Керівник комунального підприємства призначається та звільняється з посади органом місцевого самоврядування, за рішенням якого утворене підприємство.

Реорганізація та ліквідація комунальних підприємств здійснюється у визначеному законом порядку. Проте органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству закладів охорони здоров’я, які належать до сфери їх управління, шляхом проведення у разі необхідності реорганізації, здійснення організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та інших заходів відповідно до законодавства.

В цілому до компетенції органів місцевого самоврядування в області охорони здоров'я відносяться: розвиток мережі установ муніципальної системи охорони здоров'я; визначення характеру й обсягу їхньої діяльності; організація первинної медико-санітарної допомоги, інших видів медико-соціальної допомоги, забезпечення її доступності.

Фінансування міської системи охорони здоров'я здійснюється за рахунок видаткової частини місцевих бюджетів. Для здійснення своїх функцій в області охорони здоров'я населення, управління міською системою охорони здоров'я органи місцевого самоврядування формують відповідні органи управління (відділи, управління охорони здоров’я).

Крім того, місцеві органи управління охороною здоров'я відповідають за санітарногігієнічне утворення населення, забезпечення обсягу медико-соціальної допомоги, розвиток муніципальної системи охорони здоров'я на підвідомчій території.

Також органи місцевого самоврядування здійснюють контрольні функції в сфері охорони здоров'я населення, зокрема за дотриманням стандартів якості медичної допомоги, забезпеченням громадян лікарськими засобами й виданнями медичного призначення на території муніципального утворення. У межах своїх повноважень органи місцевого самоврядування координують і контролюють діяльність підприємств, установ й організацій державної й муніципальної систем охорони здоров'я, контролюють якість надаваної медико-соціальної допомоги в приватній системі охорони здоров'я.

Крім зазначених вище повноважень органи місцевого самоврядування покликані створювати умови на території муніципального утворення для затвердження здорового способу життя, занять різними видами фізичної культури й спорту. Так за рішенням

57

органів місцевого самоврядування створюються місцеві органи керування фізичною культурою й спортом (комітети з фізичній культурі й спорту), які координують й об'єднують зусилля й використають можливості установ й організацій, розташованих на території муніципального утворення, для проведення спортивної фізкультурно-оздоровчої роботи (проведення олімпіад, змагань, конкурсів і т.д.).

Власні повноваження – ті права і обов’язки, які визнає за суб’єктами місцевого самоврядування держава і які забезпечують самостійне вирішення насе-ленням питань місцевого значення.

Делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом (визначення Закону) з одночас-ною передачею необхідних матеріальних і фінансових ресурсів, реалізація яких підконтрольна органам державної виконавчої влади.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони здоров’я належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1)управління закладами охорони здоров'я, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

2)організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;

3) сприяння роботі громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я;

б) делеговані повноваження:

1)забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування;

2)забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі лікувальних закладів усіх форм власності, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів,

лікарськими засобами та виробами медичного призначення тощо.

5.2.3 Особливості розвитку сфери торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування

До питань місцевого значення відноситься створення умов для забезпечення населення послугами торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції планують розвиток цих галузей, здійснюють заходи щодо організації місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі, щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування, встановлюють зручний для населення режим роботи вказаних підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

58

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевої влади в чинність своєї компетенції:

1)планують розвиток даної сфери;

2)забезпечують раціональне розміщення мережі роздрібної торгівлі й громадського харчування в межах муніципального утворення;

3)організують експлуатацію об'єктів торговельного, побутового обслуговування, громадського харчування;

4)вживають заходи щодо розвитку системи торговельного обслуговування соціально незахищених верств населення, організації ринків й ярмарків;

5)сприяють розвитку ринкових інфраструктур (у тому числі малому бізнесу);

6)створюють умови для розвитку конкурентного середовища й подолання монополізації в сфері торгівлі;

7)організують здійснення ритуальних послуг і утримають місця поховання;

8)забезпечують захист прав споживачів товарів і послуг на території муніципального утворення, незалежно від форми власності організації, що надала послугу або товар.

5.2.4 Особливості розвитку сфери культури

Особливі завдання вирішують органи місцевого самоврядування в процесі надання суб'єктами міського господарства послуг населенню у сфері культури.

Діяльність органів місцевого самоврядування в області культури повинна бути спрямована на забезпечення загальнодоступності культурної діяльності, культурних цінностей для населення муніципального утворення. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування повинні створювати умови для розвитку мережі спеціальних установ й організацій: шкіл мистецтв, студій, курсів, надавати підтримку цим установам, забезпечувати доступність і безкоштовність для населення основних послуг бібліотек, розташованих на території муніципальних утворень, інших установ культури. Таким чином, вони сприяють розвитку добродійності, меценатства в області культури.

Меценатство - це матеріальна підтримка діячів мистецтва на безоплатній основі з метою збереження, примноження і поширення духовних цінностей у суспільстві, сприяння розвитку творчих і духовних основ особистості.

Для здійснення своїх функцій у сфері культурної діяльності органи місцевого самоврядування вправі створювати місцеві органи управління в області культури, визначати їхні структури й повноваження, а також призначати керівників цих органів.

До компетенції органів місцевого самоврядування відноситься й призначення керівників муніципальних організацій культури.

Органи місцевого самоврядування мають право припиняти підприємницьку діяльність організацій культури, якщо вона завдає шкоди статутної діяльності організації, до рішення суду по даній справі. Здійснюючи контрольні функції в сфері культури, органи місцевого самоврядування здійснюють охорону пам'ятників природи, культури, історії, що перебувають у їхньому веденні.

59

5.3 Основні напрямки міської соціальної політики

Важливо підкреслити, що розвиток соціального сектора муніципального господарства тісно пов'язане зі здійсненням міської соціальної політики.

Міська соціальна політика - це діяльність органів місцевого самоврядування, вітчизняних і зарубіжних підприємств, установ усіх форм власності, їх об'єднань і асоціацій, громадських і приватних фондів, громадських і релігійних організацій, громадян на території певного муніципального утворення щодо розвитку й управління соціальною сферою, збалансування розвитку суспільства, забезпечення соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот.

Муніципальні органи створюють і розвивають відповідну інфраструктуру, вони зобов'язані забезпечувати зміст і розвиток матеріально-технічної бази цих установ, створювати сприятливі умови, для їхньої діяльності й сприяти послідовному вдосконалюванню цієї діяльності, більше успішному, ефективному виконанню ними своїх завдань.

Головною метою міської соціальної політики є подолання соціальної напруги, досягнення рівноваги, стабільності, цілісності, консолідації, злагоди й динамізму суспільства.

Наслідки світової фінансової кризи та відродження "тіньової" економіки породили такі украй негативні наслідки у соціальній сфері, як зниження рівня життя значної частини населення; значну частку прихованого безробіття; різку поляризацію населення за рівнем доходу; майже повну ліквідацію відповідності між результатами й оплатою праці між секторами економіки і сферами економічної діяльності; посилення неформальних суспільно нерегульованих методів вирішення економічних і соціальних питань, розвиток корупції; дитячу безпритульність, вимушену міграцію. Як наслідок - зростання кількості населення, що потребує соціальної підтримки.

В цілому міська соціальна політика розвивається під дією великої кількості факторів: демографічних, економічних, соціальних, етнічних, екологічних, інформаційних тощо.

Не менш важливим завданням соціальної політики є надання соціальної допомоги й соціального захисту певним групам населення.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції беруть участь у реалізації законодавства про виплату пенсій та допомоги. Призначення, перерахунок, виплату й доставку державних пенсій здійснюють місцеві органи соціального захисту населення. Органи місцевого самоврядування із власних й залучених коштів мають право призначати й виплачувати доплати до пенсій та допомоги.

Взаємодія органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування при вирішенні соціальних питань відіграє велику роль. Названі територіальні органи спільно організовують систему адресної соціальної допомоги пільговим і незаможним категоріям населення; реалізують програми соціальної допомоги; організовують роботу центрів соціального обслуговування, центрів соціальної допомоги родині та дітям, соціальних притулків, фінансованих за рахунок коштів пропорційно державних і місцевих бюджетів; організовують і беруть під контроль літній та зимовий відпочинок дітей і

60