- •11.Філософія доби Середньовіччя. Номіналізм та реалізм
- •12. Особливості італійського Відродження та ідеологія Реформації
- •13. Розвиток натурфілософських вчень епохи Відродження
- •14.Гуманізм у філософії епохи відродження
- •15. Емпіризм у філософії Нового часу
- •16.Раціоналізм у філософії Нового часу
- •17. Філософія доби просвітництва та її представники
- •18. Німецька класична філософія: загальна характеристика
- •20. Система та метод у філософії г.Гегеля
- •19. І.Кант — засновник німецької класичної філософії.
- •23.Філософія життя (ф.Ніцше, а.Шопенгауер).
- •24. Психоаналітична філософія
- •25. Сенс людського існування у філософії екзистенціалізму.
- •26. Сучасна «філософія науки»: позитивістський напрям у філософії.
- •27. Феноменологічний напрям у філософії
- •28. Ситуація постмодернізму у філософії.
- •29. Особливості української філософської думки.
- •30.Гуманізм епохи Відродження в Україні (Острозька академія, братський рух).
- •31. Філософська думка Київської Русі
- •34. Українська філософська та суспільно-політична думка другої половини хіх-хх століття.
- •38. Рух як спосіб існування матерії. Форми руху
- •39. Простір і час – форми буття матерії. Властивості простору та часу.
- •43.Суспільна природа свідомості. Свідомість та мова.
- •44. Основні форми суспільної свідомості та їх взаємозв’язок.
- •46. Принципи діалектичного осмислення буття. Альтернативи діалектики
- •47. Основні закони діалектики, їх світоглядне та методологічне значення.
- •48. Категорії як загальні форми відображення буття, його пізнання і перетворення
- •50. Практика - критерій істини, основа і ціль пізнання. Види практики
- •55. Суспільство як система і життєдіяльність людини.
- •59.Філософія історії про роль і місце людини в історії.
- •64. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та співвідношення між ними.
- •66 Діяльність як доцільна активність суб’єкта
- •69. Екзистенційне буття людини є, за Гайдеггером
- •70. Сутність духовного життя суспільства
- •71. Поняття культури. Структура і функції культури. Культура і цивілізація.
- •72. Історичні типи суспільства. Поняття "сусп-економічна формація" і "цивілізація".
46. Принципи діалектичного осмислення буття. Альтернативи діалектики
У чому ж виявляється альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і методів пізнання? 1. У розумінні зв'язку старого і нового, того, що є, з тим, що виникає і якому належить майбутнє. 2. У розумінні джерела розвитку, руху, зміни. 3. У розумінні "механізму" розвитку, способу переходу від старої до нової якості. 4. У самому стилі мислення, усвідомлення дійсності. 5. У розумінні суті істинного знання. 6. У розумінні самої суті пізнання. 7. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в тяжінні першої до побудови однозначної, статичної і умоглядної картини світу, до підміни дійсно цілісного осягнення його абстрактними конструкціями, перенесеним закономірностей розвитку окремих сфер дійсності на весь світ в цілому у спробі дати завершену і незмінну світоглядну систему, що з точки зору діалектики є недостатнім і тому неприйнятним. Розглядаючи альтернативність метафізики і діалектики, необхідно, однак, підкреслити, що метафізика не є чимось нелогічним, нерозумним, безрезультатним. Метафізика — це історично неминуча філософська теорія розвитку і метод пізнання, котрі займають певне місце в розвитку філософії, її категорійного апарату. Діалектика як філософська теорія розвитку, що грунтується на розумінні його суперечливості, сама є ілюстрацією цієї теорії, бо включає в себе дві протилежні взаємодіючі позиції — позитивну (стверджувальну) і негативну (заперечувальну). Діалектика, з одного боку, виправдовує існуючі порядки, стан, речі, однак, для певних умов, для певного часу. І в цьому полягає її позитивна (стверджувальна, або "консервативна") позиція. З іншого боку, діалектика виходить з абсолютної змінності, плинності речей, станів, порядків, "ліквідації" того, що є, для розвитку того, що буде. Однак ця ліквідація, негативність не може бути абсолютною, тотальною, оскільки в такому випадку розвиток став би неможливим. Принципи діалектичного осмислення буття. Філософів завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але й проблеми методу, тобто шляхів, заходіві прийомів наукового пізнання і перетворення світу. Філософською теорією, методом і методологією наукового пізнання і творчості взагалі виступає діалектика, що в перекладі з грецької мови означає мистецтво вести бесіду, суперечку. Сам термін"діалектика"вперше застосував Сократ, маючи на увазідіалог,спрямований на взаємозацікавлене обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом протиборства думок, поглядів. Принцип об´єктивності походить з атрибутивності відображення і вторинності свідомості як вищої форми відображення. Принцип об´єктивності доповнюється іншими принципами, що забезпечують адекватність відображення.Принцип системності вимагає розмежування внутрішньої і зовнішньої сторін матеріальних систем, сутності та її проявів, виявлення різноманітних боків предмета, їх єдності, розкриття форми і змісту, елементів і структури, випадкового і необхідного, каузального і функціонального, імовірного і суворо детермінованого у системах. Принцип історизму потребує, по-перше, якісної, абосут-нісної, ретроспективи(знання сутності); по-друге,передумовного розгляду(розгляду передумов виникнення предмета). Важливим імперативом принципу історизму є вимога виділяти етапи (стадії, фази, періоди), виявляти послідовність і діалектику загального і одиничного.
