11.Форми знаходження мінералів у природі.

У природі мінерали зустрічаються в найрізноманітних формах. Слід зазначити, що поодинокі кристали спостерігаються порівняно рідко. Найчастіше трапляються зростки кристалів. Вони поділяються на закономірні й незакономірні. Прикладом закокомірних зростків можуть слугувати двійники, що утворюються внаслідок зростання двох кристалів і характерні для гіпсу, так званий “ластівчин хвіст”

Двійники, утворені зростанням кількох кристалів, називаються полісинтетичними, вони типові для польових шпатів.

Мінеральні агрегати. За формою, структурою та характером заповнення простору мінеральні агрегати поділяються на кристалічні, зернисті, землисті, щільні, форми заповнення порожнин, дендрити, натічні форми, псевдоморфози.

Серед кристалічних агрегатів виділяються друзи і щітки. Друзи — скупчення кристалів різного розміру на спільній основі. Наприклад, друзи гірського кришталю, аметисту то¬що. Щітки — зростки дрібних кристалів на спільній основі.

Зернисті агрегати — це скупчення одного чи кількох мінералів. Вони бувають моно- або полімінеральні. Залежно від розміру зерен виділяються грубо-, середньо- й дрібнозернисті різновиди. Наприклад граніт, діорит, сієніт тощо.

Землисті агрегати — це пухкі борошнисті маси прихованокристалічної структури. Кристалики у них розрізняються лише за допомогою мікроскопа. Вони легко розтираються пальцями. Прикладом можуть слугувати такі мінерали, як каолін, лімоніт, піролюзит тощо.

До форм заповнення порожнин належать конкреції й секреції. Конкреції— це сферичні чи більш- менш округлі тіла часто з радіально-променистою будовою всередині. Вони особливо характерні для марказиту, фосфориту. Дрібні конкреції зі шкаралупчастою будовою називаються оолітами. Вони типові для деяких вапняків, бурого залізняка. Секреції утворюються при заповненні мінералами порожнин у породі. Для них часто характерною є концентрична будова, яка відбиває стадійність мінералоутворення. Великі секреції називають жеодами, дрібні — мигдалинами.

Дендрити — це деревоподібні, плоскі, у вигляді плівок агрегати, які утворюються на стінках, тріщинах порід чи мінералів. Типовий приклад — дендрити льоду на вікнах у мороз; характерні також для оксидів марганцю, заліза, самородних елементів золота й срібла.

Натічні форми♦ Вони часто зустрічаються у печерах. Це — сталактити і сталагміти. Ці форми утворюються при повільному стіканні розчинів, які швидко кристалізуються. Сталактити ростуть згори донизу (звисають зі стелі печери), сталагміти ~ назустріч їм, наростаючи на дні порожнини, і часто зливаються зі сталактитами у колоноподібні утворення. Найвідоміші сталактити — бурульки льоду на дахах будинків. Такі форми характерні також для кальциту.

Псевдоморфози. Інколи у природі виникають мінеральні утворення, кристалографічна форма яких не властива певному мінералу.

12. Кайнозойський етап розвитку Землі

Кайнозойський етап почався 65 млн р. тому і охоплює три періоди:

• палеогеновий;

• неогеновий;

• антропогеновий (четвертинний).

Останній, антропогеновий період відрізняється від попередніх цілою низкою характерних ознак: короткотривалість порівняно з давнішими періодами (1,7...2 млн p.), різкі й численні коливання клімату, широкий розвиток наземних зледенінь, поява та еволюція людини, її матеріальної культури.

У кайнозої геосинклінальний режим зберігався лише в Середземноморському та обох Тихоокеанських поясах.

У Середземноморському поясі розвивались геосинклінальні системи, закладені в мезозої. Внаслідок подальшого зближення Африкано-Аравійської плити з Євразією океан Тетіс продовжував скорочуватись. До олігоцену вздовж південного краю Євразії розміщувались зони субдукції, в яких поглиналась океанічна кора. З олігоцену розвиток геосинклінальних систем Альпійсько-Гімалайської області відбувається вже в умовах зіткнення, колізії континентальних брил, що супроводжується формуванням складчасто-насувних і покривних структур, гірського рельєфу, шар'яжів та континентального вулканізму.

Наприкінці палеогену — на початку неогену в межах Альпійсько-Гімалайської області сформувалась ціла низка молодих гірських систем: Піренеї, Андалузькі гори, Альпи, Апенніни, Динарські гори, північна частина Атла¬су, Карпати, Балкани, гори Малої Азії, Кримські гори, Великий та Малий Кавказ, Ельбурс, Копетдаг, Памір, Гіндукуш, Загрос, Гімалаї. Вздовж цих систем на межі з платформами формувалися крайові прогини,виповнені переважно грубоуламковими та нафтогазоносними відкладами. Гороутворення супроводжувалося магматизмом — у другій половині неогену виникли такі відомі вулканічні споруди Середземномор'я, як Етна, вулкани Ліпарських островів, Ельбрус, Казбек тощо, спостерігалось також вторгнення кислих інтрузій, наприклад, на Кавказі, в Малій Азії та інших районах.

Океан Тетіс, який до кінця палеогену ще охоплював великі території між Африкою та Євразією, з початком альпійського орогенезу розпадається на два басейни: північний — Паратетіс, який затоплював південну окраїну Східно-Європейської платформи та Скіфську плиту, і пд — власне Тетіс, що охоплював Середземномор'я.

Наприкінці міоцену підняттям у районі Гібралтару південний басейн було ізольовано від Атлантичного океану. На його місці утворилися великі засолені лагуни, в яких нагромаджувались товщі гіпсів, солей. Такі відклади сформувалися тоді також у Передкарпатті, Закарпатті, на Малому Кавказі.

Паратетіс у середині міоцену покривав Волино-Подільську плиту, південь Східно-Європейської платформи, Скіфську і Туранську плити. В подальшому його еволюція проходила через утворення великого солонуватоводного Сарматського озера-моря, потім — в кінці міоцену — Меотичного моря і Понтичного — на початку пліоцену.

У Захддно-Тихоокеанському поясі в межах областей Східно-Азіатської, Індонезійської та Меланезійської відбулось підняття острівних дуг, формування глибоководних жолобів та окраїнних морів.

У Східно-Тихоокеанському поясі альпійським гороутворенням було охоплено дві області: Берегових хребтів та Андійська.

Регресія, яка охопила неоген, була прямим наслідком альпійського орогенезу і призвела до поширення в цей час переважно континентальних осадків. Так, Східно-європейська платформа покривалась мілководними морями лише на півдні, де відкладалися піски, глини і карбонатні мули. Крім того, з неогеновою регресією пов'язують загальне похолодання у високих і середніх широтах, зростання Антарктичного льодовика та зледеніння у північній півкулі.

Значного поширення в неогені набули процеси епі- платформеного орогенезу, якими було охоплено ділянки давніх платформ, епіпалеозойських плит та мезозоїд. Наслідком цих процесів було створення на місці старих складчастих гірських систем, на той час уже сильно зруйнованих, молодих гір, названих складчасто-бриловими, або відновленими. В такий спосіб формувався сучасний гірський рельєф Тянь-Шаню, Алтаю, Саян, Судет, Аппа-лачів, Скелястих гір тощо. Процеси епіплатформеного орогенезу часто супроводжувались інтенсивним базальтовим та андезитовим вулканізмом і рифтоутворенням.

У палеогені повністю роз 'єдналися Індія, Австралія та Антарктида.

Утворюються багаті родовища нафти й газу, бурого вугілля, солей, поліметалів, марганцю, фосфоритів, алмазів.

Палеоген-неогеновий вік мають родовища нафти і газу Західно-Української провінції та ін. Основна частина цих родовищ приурочена до крайових прогинів.

Ким'яне вугілля палеогену відоме на о. Сахалін, в Японії, на сході Китаю. Буровугільні родовища мають більше поширення і відомі в Україні (Дніпровський басейн еоценового віку).

Осадові руди заліза (бурі залізняки) розробляються в неогеновому Керченському басейні (Україна).

В палеогені утворилися найбільші за запасами родовища марганцю. Нікопольське і Великотокмацьке

Калійні солі добуваються в Передкарпатському басейні.

У неогені формувалися дві великі сірконосні провінції: Середземноморська та Східно-Азіатська. До першої належать осадові родовища Передкарпатського сірконосного басейну, а також родовища Італії, Туреччини, Іраку. Друга, вулканогенна, охоплює Курильські та Японські острови, Камчатку.

Розвиток рослинного і тваринного світу:

Палеоген- Розвиток птахів і ссавців., багато рептилій та комах. Поширені молюски, моховатки, морські їжаки, корали, костисті риби, форамініфери. Рослини- покритонасінні.

Неоген- Рослинний і тваринний світ стає схожим до сучасного.

Антропоген- формування сучасного рельєфу, клімату, рослинного і тваринного світу. Розвиток людини.