Характеристика моральної культури юриста

За визначенням Гусарєва С.Д. і Тихомирова О.Д., моральна культура юриста - це один із аспектів загальної культури особи, що характеризується системою моральних цінностей, які формуються протягом усього житгя особи і виступають як головний критерій у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву всякої свідомої діяльності.

До системи моральних цінностей відносять сукупність стійких знань про добро, зло, справедливість, несправедливість, про наявність певних норм та принципів моралі, переконаність у необхідності виконання цих прав, готовність стати на захист основних моральних ідеалів та особистими діями втілювати їх в практику життя.

48

Деякі автори вважають, що моральна культура характеризує особистість з погляду її цілісного морального розвитку, свідомості й поведінки, а також відображає сукупність моральних якостей, при­таманних людям певного суспільства, класу, професії, які свідчать про рівень їхньої моральної свідомості та поведінки.

Поширена думка, що моральна культура особи акумулює знання моральних норм, почуття переконання, потреби, моральні якості й навички поведінки, етичні норми та інше.

Сливка С.С. визначає моральну культуру юриста як результат становлення власної гармонії: міра досягнутим максимальним рівнем вищої моральності й активним використанням моральних норм у правовій діяльності.

Щоб глибше осягнути моральну культуру правника, необхідно розглянути створення моральної гармонії у таких позиціях: особа юриста, службова діяльність, прийняття рішення.

Моральна позиція юриста передбачає такі варіанти: свідомість- почуття, свідомість-поведінка, почуття-поведінка, свідомість-дія.

Перший рівень (свідомість-почуття) характеризується можли­вістю наблизити власне почуття до рівня свідомості у моральному полі. Тут фактично “будується” умовна стартова готовність юриста до певної поведінки, адже моральна сутність юриста означає його готовність пожертвувати не заради конкретної справи чи людини, а заради утвердження вищої моралі.

Особливістю другого рівня градації (свідомість-поведінка) є фактичний перехід від моральної свідомості до моральної поведінки тобто, надто тривале вагання може негативно відбитися на моральній вартості поведінки, оскільки затрачається на певне зважування.

Найбільш реальним і традиційним є третій рівень (почуття- поведінка). Моральна поведінка випливає із морального почуття. Це означає, що вже відбулася певна “трансформація” свідомості у почуття, виробився намір діяти. Головне, щоб “спрацювала воля, яка є рушійною силою у схваленій суспільством поведінці юриста.

Гармонія досягається за умови всебічного, повного, глибинного пізнання правоохоронцем юридичної справи. Схема “свідомість- поведінка” найкраще це відображає, хоча і включає значний момент суб’єктивності. У пізнанні правового явища найефективнішу роль відіграє моральна свідомість юриста, його налаштованість на вико­нання службового обов’язку.

У прийнятному юристом рішенні найбільше виявляються розум, інтелект, які засвідчують гармонію і дисгармонію у діях, адже рівень

49

моральної культури, який виявляється у контактуванні з громадянином, зводиться до умови: захистити чиїсь інтереси, не поступаючись інтересам інших.

Моральні почуття врівноважуються за допомогою свідомості, яка реалізується шляхом прийняття правового рішення.

Важливим компонентом моральної культури юриста є активи використання моральних норм у юридичній діяльності і підтверджу­ється моральним імперативом І. Канта, згідно з яких існування моралі полягає у її виявах. У практиці правового регулювання суспільних відносин мораль спонукає до дії виявляє сутність правника як людини. Серед функцій моральної культури юриста можна виділити:

* вироблення поваги до позитивного права. Незважаючи на первинність мораті щодо позитивного права, юрист повинен надавати перевагу конституційним, державним законам, оскільки вони мають офіційну суспільну вагу;

■ створення механізму правомірної поведінки у юридичній діяльності. Це примушує юриста до таких дій, які б не суперечили нормам позитивного та природного права.

У цьому випадку механізмом формування правомірної поведінки виступають сумління, розсудливість. Розв’язання складних питань правовим шляхом забезпечує висока моральна культура.

Формування ступеня усвідомлення власних моральних помилок і шляхів їх виправлення. Моральна культура дає змогу' юристові усвідомити власні помилки та виробити шляхи їх виправлення, відчути свою моральну відповідальність перед народом, перед кожним громадянином, пам’ятаючи про “кредит довір’я”, та про необхідність відстоювати істину.

Розуміння величі людини та вартості її життя. Юрист повинен усвідомлювати індивідуальну неповторність кожної особистості, створюючи сприятливі умови для захисту найціннішого життя людини, її прав та свобод.

Запобігання порушення гармонії між духовним і матеріальним. Постійне задоволення матеріальних потреб веде до їх збільшення і одночасно регулювання духовними потребами, їх збідніння.

Віддача всіх сил, здібностей, таланту, енергії для забезпечення правопорядку. Суспільство вимагає юридичного забезпечення функціонування моральних норм, тому юрист зобов’язаний постійно самовдосконалюватись і постійно віддавати свій талант і енергію відновлення та підтриманню соціальної справедливості в суспільстві.

50

У цілому функції моральної культури сприяють формуванню волі та духу, що необхідні для успішної професійної діяльності.