Правова соціалізація особи юриста

Правова соціалізація юриста як суб’єкта культури - це складний і багатогранний процес. Він залежить від багатьох суб’єктивних та об’єктивних чинників. На соціалізацію юриста впливають усі види культури, умови його життєдіяльності, трудовий шлях, характер обраної спеціалізації, сімейний стан,, атмосфера в сім’ї, місце проживання, перебування в соціальних групах, навчальний заклад, програма навчання та інше.

Проблему соціалізації юриста як суб’єкта культури можна пов’язати з опануванням ним історичних традицій розвитку права як соціокультурного феномена. Як відомо, соціалізація - це процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвиток як цілісної особистості на

32

основі засвоєння елементів соціальної культури і соціальних ціннос­тей.

Суспільна природа юриста реально виявляється в тому, що з моменту вибору професії і до кінця служби (а інколи і до кінця житія) його буття підпорядкування інформаційними потоками. Чи це спілкування з людьми (як облік інформацією) чи з документами (як носіями інформації), чи діяльність працівника правоохоронних органів у спеціальному напрямі (отримання інформації з обмеженим доступом)

- усе це призводить до набуття певних знань та ефективного використання інформаційного підходу, що складає основу інформацій­ної культури юриста.

Соціалізація юриста, до вибору професії, відбувається за загаль­ними закономірностями і спрямована на вироблення власних життєвих установок через активне пізнання людиною оточуючого світу, набуття соціального досвіду, засвоєння навичок правомірної поведінки тощо. Процес соціалізації проходить під впливом таких факторів як: сім’я, дошкільні навчальні заклади, школа, суспільні інститути, засоби масової інформації, соціальні групи тощо.

Соціалізація мас дві стадії:

а) стадія несвідомого процесу соціалізації;

б) стадія свідомого процесу соціалізації.

Стадія свідомого процесу соціалізації має два види: загальний і професійний. Загальна стадія соціалізації формує у людини певні норми поведінки в суспільстві, знання про суспільні процеси тощо.

У процесі професійної соціалізації важливу роль відіграє характер соціалізації. Він може бути мимовільним, пасивним та активним. Мимовільний (стійкий, спонтанний) характер соціалізації яскраво виявляється на рівні її стадії — стадії несвідомого процесу, але існує і в професійній соціалізації як вплив мимовільно інформації з різних джерел.

Суть пасивного характеру соціалізації полягає в тому, що юрист використовує інформаційні процеси не за своїм бажанням, а за певних обставин, завдяки службовому становищу, а сам не є ініціатором одержання інформації.

Звичайно, для соціалізації юриста най бажанішим є активний характер. Це означає, що юрист сам активно отримує інформацію, відчуває постійну потребу у збільшенні обсягу інформації.

33

Підвалини професійної соціалізації закладає:

• загальноосвітня школа. Саме навчальні програми та виховні заходи здійснюють процес соціалізації. Також вчитель виступає координатором, порадником у виборі професії.

• довузівська (шкільна) юридична підготовка має суспільно- значиму мету — підготувати випускника до вступу у вищий навчальний заклад з юридичного профілю. В Україні існують правничі коледжі, які відповідають вимогам ступеневої освіти і дають базові юридичні знання та готують молодь до подальшого навчання в університетах та академіях юридичного профілю.

Закон України “Про освіту” орієнтує на безперервну освіту, а програма “Освіта (Україна XXI ст.)” спрямована на впорядкування, систематизацію юридичної освіти на міждержавному рівні. Намір України вступити до Європейського Союзу вимагає, зокрема, включення у навчальні плани основ європейського права.

Правова соціалізація юриста це віддзеркалення діалектики його становлення як особистості, усвідомлення службового обов’язку, вироблення почуття правової та моральної відповідальності.