- •ВСТУП
- •1.1. Особливості організації обліку в установах бюджетної сфери
- •1.4. Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2. ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ
- •2.2. Облік доходів загального фонду
- •2.2.2. Фінансування за відомчою структурою
- •2.3. Облік доходів спеціального фонду
- •2.3.2. Облік спеціальних коштів
- •2.3.3. Облік сум за дорученнями
- •2.3.4. Облік депозитних сум
- •2.4. Облік касових і фактичних видатків
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3. ОБЛІК ФІНАНСОВО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
- •3.1. Облік касових операцій
- •3.2. Облік безготівкових операцій
- •3.3. Облік розрахунків з підзвітними особами
- •3.4. Облік розрахунків з відшкодування завданих збитків
- •3.5. Облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами
- •3.6. Облік довгострокових зобов’язань
- •3.7. Облік розрахунків за виконані роботи та надані послуги
- •3.8. Облік розрахунків за податками та платежами
- •Питання для самоконтролю
- •4.1. Завдання обліку праці та заробітної плати
- •4.4. Порядок нарахування заробітної плати та утримань з неї
- •4.6. Облік розрахунків зі стипендіатами
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
- •5.1. Поняття, класифікація та оцінювання основних засобів
- •5.3. Аналітичний та інвентарний облік основних засобів
- •5.4. Облік надходження та оприбуткування основних засобів
- •5.5. Облік ремонту та модернізації основних засобів
- •5.6. Облік списання основних засобів
- •5.7. Облік зносу необоротних активів
- •5.8. Облік нематеріальних активів
- •5.9. Облік орендних операцій
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6. ОБЛІК ЗАПАСІВ
- •6.1. Поняття, класифікація та оцінювання запасів
- •6.2. Документальне оформлення наявності та руху запасів
- •6.3. Облік виробничих запасів
- •6.4. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі
- •6.5. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •6.6. Облік матеріалів та продуктів харчування
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 7. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
- •7.1. Облік витрат виробничих (навчальних) майстерень
- •7.2. Облік витрат підсобних (навчальних) сільських господарств
- •Розділ 8. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
- •8.2. Облік результатів виконання кошторисів установ
- •8.3. Облік результатів переоцінювання
- •Питання для самоконтролю
- •9.2. Інвентаризація необоротних активів
- •9.4. Інвентаризація молодняку тварин та тварин на відгодівлі
- •9.5. Інвентаризація малоцінних та швидкозношуваних предметів
- •Питання для самоконтролю
- •ГЛОСАРІЙ
- •ДОДАТКИ
Продовження табл. 8.2
|
Списується вартість переоцінених запасів та матері- |
|
|
|
5 |
алів: |
441 |
431, 432 |
|
|
– |
дооцінка |
||
|
– |
уцінка |
431, 432 |
441 |
6 |
Списуються нараховані курсові різниці: |
|
|
|
6.1 |
додатній результат |
442 |
431, 432 |
|
6.2 |
від’ємний результат |
431, 432 |
442 |
|
8.3. Облік результатів переоцінювання
Переоцінювання — це зміна оцінки, нова оцінка вартості товарів, майна, запасів тощо. Для відображення в обліку результатів переоцінювання матеріальних, нематеріальних і фінансових активів призначено рахунок 44 „Результати переоцінок”, який включає два субрахунки:
–441 „Переоцінка матеріальних активів”;
–442 „Інша переоцінка”.
Методологія обліку дозволяє розподіляти субрахунок 442 на субрахунки 3-го порядку у випадку відображення курсової різниці при операціях в іноземній валюті (на кожен вид іноземної валюти).
Основні бухгалтерські проведення з обліку результатів переоцінки наведено в табл. 8.3.
Таблиця 8.3
Кореспонденція рахунків з обліку результатів переоцінки
Зміст господарської операції |
Кореспондуючі |
Сума, |
||
рахунки |
грн |
|||
|
Дебет |
Кредит |
||
|
|
|||
1. Обліковано переоцінку медикаментів та пе- |
233 |
701, 702, |
240 |
|
рев’язувальних запасів |
711–713 |
|||
|
|
|||
2. Списано вартість переоцінених запасів, а та- |
|
|
|
|
кож отриманих від ліквідації та демонтажу ма- |
701, 702, |
441 |
570 |
|
теріальних цінностей, оприбуткованих за ре- |
711–713 |
|||
|
|
|||
зультатами інвентаризації |
|
|
|
|
3. Списано нараховано курсові різниці: |
701, 702, |
|
|
|
– за загальним фондом бюджету, отриманим в |
442 |
1500 |
||
іноземний валюті |
681 |
|
|
|
711, 712, |
|
|
||
– за спеціальним фондом бюджету, отриманим |
442 |
780 |
||
в іноземний валюті |
713, 714, |
|||
716, 682 |
|
|
||
|
|
|
||
215
Переоцінка матеріалів оформляється відомістю, де вказано розрахунок за позиціями. Після цього записи відображаються в меморіальних ордерах і заносяться до книги „Журнал-Головна”.
Порядок проведення переоцінки, як правило, регламентується окремим нормативним документом Державного казначейства.
Питання для самоконтролю
1.Визначте організацію та методику обліку фонду в необоротних активах.
2.Визначте організацію та методику обліку фонду в МШП.
3.Поясніть методику закриття рахунків та відображення результатів виконання кошторису в обліку.
4.Охарактеризуйте облік результатів переоцінки.
216
Розділ 9. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ В СИСТЕМІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
9.1. Зміст, завдання, обов’язковість та періодичність проведення інвентаризації
Єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, установлено Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджену наказом ДКУ від 30.10.1998 р. № 90.
Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна. Інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінансових зобов’язань. Інвентаризація майна проводиться за його місцезнаходженням та за матеріально відповідальними особами. Під час інвентаризації в обо- в’язковому порядку проводиться констатація наявності об’єктів.
Основні завдання інвентаризації:
−виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на реєстраційних, спеціальних реєстраційних, валютних та поточних рахунках;
−виявлення невикористовуваних матеріальних цінностей;
−дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;
−перевірка реальної вартості облікованих на балансі матеріальних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі й до тієї, щодо якої термін позовної давно-
сті минув, та інших статей балансу.
Бюджетні установи зобов’язані проводити інвентаризацію:
−будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів — не менше одного разу на три роки;
−музейних цінностей — відповідно до строків, установлених Міністерством культури України;
217
−бібліотечних фондів — один раз за п’ять років;
−інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів:
−у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях (відділах), виконавчих органах місцевих рад — не менше одного разу за два роки; в інших установах — не менше одного разу за рік. Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше ніж першого жовтня;
−інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у відходах і брухті, здійснюється два рази за рік: станом на перше січня і на перше липня за місцями їхнього зберігання і безпосередньо на виробництві;
−капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів — не менше одного разу за рік, але не раніше ніж першого грудня;
−молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів і сімей бджіл — не менше одного разу на квартал;
−готових виробів, сировини та матеріалів, пального, кормів, фуражу та інших матеріалів — не менше одного разу на рік, але не раніше ніж першого жовтня;
−продуктів харчування і спирту — не менше одного разу на квартал;
−незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва у виробничих (навчальних) майстернях і підсобних сільських та навчально-дослідних господарствах, незавершених науково-дослідних робіт, які виконуються за договорами з підприємствами та організаціями — не раніше ніж першого жовтня звітного року і, крім того, періодично — у терміни, які встановлюють відповідно міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад;
−грошових коштів, грошових документів, цінностей та бланків суворої звітності — не менше одного разу за квартал;
−реєстраційних, спеціальних реєстраційних, валютних та поточних рахунків — у міру отримання виписок органів Державного казначейства України, банків;
218
−розрахунків платежів до бюджету — не менше одного разу на квартал;
−розрахунків установи з вищестоящою організацією — не менше одного разу за квартал;
−розрахунків із дебіторами та кредиторами — не менше двох разів за рік, розрахунків у порядку планових платежів і з депонентами — не менше одного разу за місяць.
Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення й перелік майна та зобов’язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником установи, крім випадків, коли проведення інвентаризації обов’язкове.
Проведення інвентаризації є обов’язковим: а) перед складанням річної фінансової звітності;
б) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийняттяпередавання справ);
в) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
г) після пожежі або стихійного лиха (повеней, землетрусів та ін.) — терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха;
ґ) у випадку ліквідації установи; д) згідно з розпорядженням судових та слідчих органів;
е) при передаванні майна установи в оренду; є) при передаванні підприємств, установ, організацій або їх структу-
рних підрозділів із одного підпорядкування в інше (на встановлену дату передачі).
Інвентаризація може не проводитися у випадках передавання установ чи їх структурних підрозділів, а також будівель та споруд усередині одного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (якщо інвентаризація була раніше проведена в терміни згідно з вимогами цієї Інструкції).
Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов’язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.
Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов’язкової участі головного (старшого) бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник. Наказом установлюєть-
219
ся також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку.
В установах, у яких унаслідок великого обсягу робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, утворюються також місцеві комісії, очолювані керівниками відповідних структурних підрозділів, на які покладається проведення інвентаризації в структурних підрозділах цих установ. Забороняється призначати головою місцевої інвентаризаційної комісії в одній і тій самій установі одного й того самого працівника два роки підряд. До складу місцевої комісії включається працівник бухгалтерії. Робота місцевих комісій організовується та контролюється центральною комісією.
Проведення інвентаризації в установах, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, оформляється (в частині затвердження центральної інвентаризаційної комісії та календарного плану проведення інвентаризації) наказом керівника установи, при якому утворена централізована бухгалтерія, а також затверджується розподіл працівників централізованої бухгалтерії в установах для участі їх у місцевих інвентаризаційних комісіях. На підставі цього наказу керівники установ, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, призначають місцеві інвентаризаційні комісії, до складу яких обов’язково входять працівники бухгалтерії та інші фахівці (інженери, технологи, економісти та ін.), які добре знають об’єкт інвентаризації та первинний облік. Місцеві інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника установи, який призначив інвентаризацію.
Центральна інвентаризаційна комісія проводить інвентаризацію матеріальних цінностей і грошових коштів, які належать централізованій бухгалтерії та установі, при якій вона створена, а також коштів у розрахунках та бланків суворої звітності, і керує роботою місцевих інвентаризаційних комісій; у разі потреби (при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та ін.) проводить, за рішенням керівника установи, повторні суцільні інвентаризації, розглядає пояснення, отримані від осіб, які припустилися недостачі чи псування цінностей, а також інших порушень, та дає пропозиції про порядок врегулювання виявлених недостач і втрат від псування цінностей.
Місцеві інвентаризаційні комісії проводять зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, звіряють наявність вказаних цінностей з даними бухгалтерського обліку і складають свої висновки про виявлені недостачі та надлишки, вносять пропозиції з питань впоряд-
220
кування приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, покращення обліку та контролю за їх збереженням.
Дані бухгалтерського обліку, які проставляються в описах, скріплюються підписом працівника бухгалтерії. Матеріали інвентаризації розглядаються та затверджуються особами, які були призначені комісією для проведення інвентаризації.
Інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за:
−своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника установи;
−повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, нематеріальних активів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;
−правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентари-
зації відповідно до встановленого порядку.
Члени інвентаризаційних комісій за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Забороняється проводити інвентаризацію цінностей при неповному складі членів інвентаризаційної комісії. Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними.
Перевірка залишків матеріальних цінностей у натурі членами комісії проводиться за обов’язкової участі матеріально відповідальних осіб.
До початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити оброблення всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації.
На складах та в інших місцях зберігання матеріальні цінності повинні бути розкладені за найменуваннями, сортами, розмірами тощо. На матеріальних цінностях слід вивісити ярлики з докладними відомостями, що характеризують ці цінності, вказавши їх якість, кількість, масу та міру.
Особи, відповідальні за збереження матеріальних цінностей, до початку інвентаризації дають розписку про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгал-
221
терію, всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли на зберігання, оприбутковані, а ті, що вибули — списані.
Інвентаризація, крім інвентаризації продуктів харчування і грошових коштів, як правило, повинна проводитися на перше число місяця. Якщо інвентаризація цінностей в якомусь місці їх зберігання не може бути закінчена в один день, вона може бути розпочата раніше і закінчена після першого числа. У цьому випадку дані інвентаризації повинні бути скориговані станом на перше число місяця.
Якщо інвентаризація на складах або в інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення слід опечатати в кінці робочого дня інвентаризаційною комісією. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії. Під час перерв у роботі інвентаризаційних комісій (на обідню перерву, в нічний час, з інших причин) описи повинні зберігатися у ящиках, шафах, сейфах, у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.
Наявність цінностей при інвентаризації виявляється шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення маси (або об’єму) матеріалів, що зберігаються насипом, можна проводити на підставі технічних розрахунків, про що в описах робиться відповідна відмітка.
Найменування інвентаризованих цінностей і об’єктів (предметів) та їхня кількість відображаються в описах за субрахунками, номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих у обліку.
На цінності, які не належать установі, але знаходяться в її розпорядженні, складаються окремі описи з розподілом на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання і т. ін.
При проведенні інвентаризації матеріальних цінностей виявляються всі цінності, які не використовуються в установі, що можуть бути реалізовані. Порядок реалізації передбачений Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України та Міністерства економіки України від 10.08.2001 № 142/181 (із змінами).
Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються в інвентаризаційні описи окремо, за місцезнаходженням цінностей і особами, відповідальними за їх зберігання в двох примірниках. При зміні матеріально відповідальних осіб складається три примірники опису.
Описи підписуються головою та всіма членами інвентаризаційної комісії. Матеріально відповідальні особи в кінці кожного інвента-
222
ризаційного опису розписуються про перевірені комісією і занесені в опис цінності.
Описи можуть бути заповнені як ручним способом, так і засобами обчислювальної та іншої оргтехніки. Описи, що складаються вручну, заповнюються чорнилом або кульковою ручкою чітко і ясно. Жодні виправлення і підчистки неприпустимі. На кожній сторінці опису прописом вказуються число порядкових номерів матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості всіх цінностей у натуральних показниках, записаних на даній сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і т. ін.) ці цінності показані. У тих випадках, якщо матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, секції і тощо) заявити про це голові інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія виконує перевірку вказаних фактів і, у випадку їх підтвердження, виправляє виявлені помилки у встановленому порядку. Виправлення повинні бути вказані і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. В описах не можна залишати незаповнені рядки. На останніх сторінках описів незаповнені рядки прокреслюються.
У разі зміни матеріально відповідальної особи в описах особа, яка прийняла цінності, розписується про їх отримання, а та, яка здала, — про їх здачу.
Матеріальні цінності, отримані під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються після інвентаризації. Ці матеріальні цінності заносяться до окремого опису під найменуванням „Матеріальні цінності, отримані під час інвентаризації”. В описі вказується: коли, від кого вони надійшли, дата і номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціна та сума. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка „Після інвентаризації” з посиланням на дату опису, в який записані ці цінності.
На великих складах при тривалому проведенні інвентаризації, у виключних випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера установи, в процесі інвентаризації матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами за присутності членів інвентаризаційної комісії.
Ці цінності заносяться до окремого опису під найменуванням: „Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації”. Оформлення
223
