28/Історія виникнення ринолалії

Частота народження дітей з разщепленнями різна серед різних народів, в різних країнах і навіть в різних областях кожної країни. А. А. Лімберг (1964), узагальнюючи відомості з літератури, відзначає, що на 600—1000 новонароджених народжується одна дитина з розщепленнями губи і піднебіння. В даний час частота народжуваності в різних країнах дітей з вродженою патологією обличчя і щелеп коливається від 1 на 500 новонароджених до 1 на 2500 з тенденцією до збільшення за останніх 15 років (Блохина С. І. і ін. (1995). Розщеплення обличчя — це вади складної етіології, тобто мультифакторні вади. У їх виникненні грають роль генетичні і зовнішні чинники або їх сумісна дія в ранньому періоді розвитку ембріона (Е.М.Немчинова, 1970; У.М.Мессіна, 1971; Р.В.Кручинський, 1974; Ю.М.Вернадський і співавтори). Розрізняють біологічні чинники (грип, паротит, краснуха, токсоплазмоз і ін.); хімічні чинники (отрутохімікати, кислоти і ін.); ендокринні (хвороби матері, психічні травми і професійні шкідливості). Є данні про вплив алкоголю і куріння. Критичним періодом для незрощення верхньої губи і піднебіння є 7—8-й тижні ембріогенезу. Наявність вродженого розщепленя губи або піднебіння є загальною ознакою для багатьох нозологічних форм спадкових захворювань. Генетичний аналіз показує, що сімейний характер незрощення губи і піднебіння достатньо рідкісний. Проте велике значення має медико-генетичне консультування сімей в цілях діагностики і профілактики. В даний час виділені у батьків мікроознаки розщеплення губи і піднебіння: борозна на піднебінні або язичку (uvula) м'якого неба, розщеплення язичка піднебіння, несиметричний кінчик носа, несиметричне розташування основи крил носа (Н. І. Каспарова, 1981).

29/Медичне лікування ринолалії

 (хірургічної стоматології, ортодонтії, отоларингології)

34/Логокорекційна робота з подолання ринолалії

1. Формування мовного дихання при  диференціації вдиху і видиху.      2. Формування тривалого ротового  видиху при реалізації артикуляції голосних звуків (без включення голосу) і фрикативних глухих приголосних.      3. Диференціація короткого і тривалого  ротового і носового видиху  при формуванні сонорних звуків  і африкат.      4. Формування м'яких звуків.

Гімнастика  для губ і щік      Використовуємо  такі вправи, як надування обох щік одночасно; надування щік поперемінно; втягування щік в ротову порожнину між зубами.

Гімнастика  для язика      Для язика використовуємо наступні вправи: висування язика лопатою, жалом. Почергове висування язика розпластаного і загостреного. Повертання сильно висунутого язика вправо-вліво. 

35/“дизартричні порушення

Дизартрія - порушення произносительной сторони мови, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату, що виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Причинами виникнення дизартрії є різні шкідливі фактори, які можуть впливати внутрішньоутробно під час вагітності (вірусні інфекції, токсикози, патологія плаценти), в момент народження (затяжні або стрімкі пологи, викликають крововилив у мозок немовляти) і в ранньому віці (інфекційні захворювання мозку і мозкових оболонок: менінгіт, менінгоенцефаліт та ін.) Провідним дефектом при дизартрії є порушення звукопроізносітельной і просодичною сторони мови. У дітей-дизартриков відзначається обмежена рухливість мовної і мімічної мускулатури. Йдеться таку дитину характеризується: - нечітким, змазаним звукопроизношением; - голос у нього тихий, слабкий, а іноді, навпаки, різкий; - ритм дихання порушений; - мова втрачає свою плавність, темп мови може бути прискореним або уповільненим. Класифікації дизартрії: 1) За ступенем вираженості: a) анартрія - повна неможливість произносительной сторони мови; b) дизартрія (виражена) - дитина користується усною мовою, але вона нечленороздільна, малозрозуміла, грубо порушено звуковимову, а також дихання, голос, інтонаційна виразність; c) стерта дизартрія - всі симптоми (неврологічні, психологічні, мовні) виражені в стертій формі.

2) По локалізації ураження: a) Бульбарная дизартрія - дизартрія, обумовлена ??периферичним парезом або паралічем м'язів, що беруть участь в артикуляції, внаслідок ураження язикоглоткового, блукаючого і під'язикового нервів і їх ядер. Часто поєднується з розладами ковтання. Б) Псевдобульбарная дизартрія - дизартрія, обумовлена ??центральним паралічем м'язів, що іннервуються язикоглотковим, блукаючим і під'язиковим нервами, внаслідок двостороннього ураження рухових корково-ядерних шляхів; проявляється монотонністю мови. В) Підкіркова (екстрапірамідна, гіперкінетична) дизартрія - дизартрія, що виникає при ураженні підкіркових вузлів і їх нервових зв'язків. Г) Дизартрия паркинсоническими - вид екстрапірамідної дизартрії, спостерігається при паркінсонізмі, що характеризується уповільненою невиразною промовою, порушеннями модуляції голосу. Вимагає лікування основного захворювання. Д) Коркова дизартрія - дизартрія, обумовлена ??ураженням кіркових зон в області передньої центральної звивини, пов'язаної з функцією м'язів, що беруть участь в артикуляції; відрізняється розладом виголошення складів при збереженні правильної структури слова. Ж) Мозочкова дизартрія - дизартрія, обумовлена ??ураженням мозочка або його провідних шляхів; 36/Психолого-педагогічні особливості дітей з дизартричними порушеннями

Дуже важко діти-дизартрики виховуються культурно-гігієнічним навичкам, потребують точних рухів різних груп м'язів. Дитина не може самостійно полоскати рот, так як у нього слабко розвинені м'язи щік, мови. Він або відразу проковтує воду, або виливає її назад. Діти з дизартрією не люблять і не хочуть застібати самі гудзики, шнурувати черевики, засукати рукава. Такі діти відчувають труднощі й у образотворчої діяльності. Вони не можуть правильно тримати олівець, користуватися ножицями, регулювати силу тиску на олівець і пензлик. Для них також характерні труднощі при виконанні фізичних вправ і танцях. Їм нелегко навчитися співвідносити свої рухи з початком і кінцем музичної фрази, змінювати характер рухів по ударному такту. Про таких дітей кажуть, що вони незграбні, тому що вони не можуть чітко, точно виконувати різні рухові вправи. Їм важко утримувати рівновагу, стоячи на одній нозі, часто вони не вміють стрибати на лівої чи правої ноги.

37/ Характеристика пізнавальної діяльності дітей з дизартричними порушеннями.

Повільність темпу сприймання поєднується у дітей з дизартричними порушеннями зі значним звуженням обсягу сприйманого матеріалу. Ця слабкість огляду пояснюється особливостями руху погляду. Те, що нормальні діти бачать відразу, дизартрики - послідовно. Дитина-дизартрик оглядаючи вулицю, по якій іде, менше помічає деталей, що його оточують, ніж його  одноліток.

Увага є базовим психічним процесом, «годує» всі інші психічні функції і види діяльності. Увагою визначається точність і деталізація сприйняття, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність мислення та уяви. Від уваги залежать якість і результати функціонування всієї пізнавальної системи.

Рівень розвитку уваги в учнів з дизартрією дуже низький. Діти з дизартричними порушеннями дивляться на об'єкти або їх зображення, не помічаючи при цьому властивих їм істотних елементів. Внаслідок низького рівня розвитку уваги вони не сприймають  багато чого з того, про що їм повідомляє вчитель. Погіршення концентрації уваги також призводить до зниження його стійкості.  У  дітей з дизартричними порушеннями нерідко спостерігається порушення переключення уваги, тобто розлад переходу від однієї діяльності до іншої. У них також знижена здатність до розподілу уваги між різними видами діяльності,  наприклад нездатність відразу виконувати два завдання: малювати і розповідати вірш.

Навчання дітей з дизартричними порушеннями більшою мірою спирається на процеси пам'яті. Пам'ять полягає в фіксації, збереженні та відтворенні інформації. Зазвичай виділяють вербальну, зорову і моторну пам'ять.

Процеси пам'яті дітей характеризуються багатьма особливостями. Обсяг  матеріалу, що запам'ятовується учнями спеціальної школи значно менше, ніж у їх однолітків. Все нове  вони засвоюють дуже повільно, лише після багатьох повторень, швидко забувають сприйняте, а головне не вміють користуватися набутими знаннями і вміннями на практиці. Точність і міцність запам'ятовування словесного і наочного матеріалу низька. Відтворюючи його, вони багато пропускають, переставляють місцями елементи, порушуючи їх логіку, вносять нові елементи, ґрунтуючись на випадкових асоціаціях.

Учні з дизартрією зазвичай користуються ненавмисним запам'ятовуванням. Вони запам'ятовують те, що привертає їх увагу, здається цікавим. У текстах діти виділяють емоційно насичені фрагменти. Сприймаючи їх, вони радіють, засмучуються, всім своїм виглядом передаючи ставлення до подій. Саме ці частини тексту вони краще запам'ятовують навіть у тих випадках, коли вони не визначають основний зміст прослуханого.

Особливості мислення є вища форма пізнання дійсності. Мислення є узагальнене і опосередковане промовою пізнання дійсності.