43.Види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — система, що передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі настання страхового випадку (наприклад, досягнення пенсійного віку, непрацездатність, хвороба і т. ін.), а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету відповідного Фонду соціального страхування, що формується шляхом сплати обов'язкових страхових внесків юридичними та фізичними особами, а також за рахунок інших джерел.

Види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття;

• інші види страхування.

44.Класифікація соціальних пільг.

Пільги можна класифікувати за такими критеріями: категоріями пільговиків (залежно від того, якій категорії та з якими ознаками надано пільги законодавчими актами); за змістом (в залежності від виду блага чи права); можливості кількості використання (одноразово (наприклад, право на отримання житла) чи багаторазово (пільги у житлово-комунальних послугах, користування транспортом тощо); чи використовуються індивідуально пільговиком чи також поширюються на інших осіб (дітей, інших членів сімей).

Найбільш застосовуваною є класифікація пільг за змістом. Виділяють такі категорії пільг, встановлених законодавством: - житлово-комунальні (звільнення або зменшення плати за комунальні послуги; першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне житлове будівництво; безкоштовний ремонт жилих будинків (квартир), що перебувають у їх власності, безоплатна приватизація житла незалежно від розміру загальної площі); - медико-реабілітаційні (безоплатне або пільгове придбання ліків; безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне лікування); - транспортні (право безкоштовного проїзду відповідними видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту); - соціально-побутові (право на безоплатне або пільгове встановлення телефонів; безоплатне або пільгове користування телефоном); - пенсійні (надбавки до трудової чи соціальної пенсії; зменшена вимога щодо необхідного трудового чи страхового стажу особи); - соціально-трудові (право на позаконкурсне зарахування до вищих навчальних закладів; право позачергового працевлаштування за спеціальністю; переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності; використання щорічної відпустки у зручний для них час тощо).

Про «систему» пільг в Україні говорити важко. Адже система – це комплекс структурно пов’язаних елементів, між якими є логічні зв’язки. Багато нормативно-правових актів, розкиданість у різних положеннях, відсутність упорядкованості, різні застосування та тлумачення - це риси, які супроводжують пільги.