5. Методи навчання

В педагогічній практиці метод – впорядкований спосіб діяльності з досягненням навчально-виховних цілей. Методи навчання – це способи співдіяльності викладача і учнів, направленої на розв'язок задач навчання (дидактичних задач) і дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями.

Таким чином, поняття методу навчання відображає:

Способи навчальної роботи викладача і способи навчальної роботи учнів у їх взаємозв'язку

Специфіку їх роботи по досягненню різних цілей навчання

І.Ф. Харламов дав таке визначення поняття методу навчання: "Під методами навчання слід розуміти способи навчання роботи вчителя і організації навчально-пізнавальної діяльності учнів по розв'язанню дидактичних задач, направлених на засвоєння учбового матеріалу". Ю.К. Бабанський визначив метод навчання як "спосіб впорядкованої співдіяльності викладача та учнів, направленої на розв'язання задач навчання".

Найбільш ранньою класифікацією методів навчання є їх поділ на методи роботи вчителя (наприклад, розповідь, пояснення) і методи роботи учнів (вправи, самостійна робота). Поширеною також є класифікація методів навчання за джерелами отриманих знань. У відповідності до такого підходу можна віділити:

Словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, коментоване читання тексту підручника)

Наочні методи (метод ілюстраційб метод демонстрацій, екскурсія, спостереження)

Практичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи)

Проблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)

Індуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня - сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків)

Вибір методів навчання залежить від: загальних цілей освіти, виховання та розвитку учнів і провідних установок сучасної дидактики; особливостей предмету, що вивчається; особливостей методів викладання конкретних навчальних дисциплін, що визначаються специфікою вимог до відбору загально-дидактичних методів; мети задач і змісту матеріалу конкретного урока; часу, що відведений на вивчення того чи іншого матеріалу; вікових особливостей учнів; рівня підготовленості учнів (освіта, вихованість, розвиток); можливостей та особливостей вчителя, рівня теоретичної та практичної підготовленості, його особистих якостей.

6. Правильне розучування пісні має велике значення. Під час розучування пісні і відбувається, власне кажучи, основне навчання дітей співу.

В процесі розучування пісні є кілька моментів: показ пісні, розучування і, нарешті, закріплення її виконання, остаточна художня обробка.

Показ пісні. Чим більше пісня подобається дітям, тим охочіше і швидше вони будуть її розучувати, тим легше будуть переборювати труднощі. Багато залежить від того, як пісня буде показана вчителем. Якщо пісня виконується вчителем байдуже або невпевнено, з запинками, то вона, як правило, не справляє враження на дітей, не доходить до них. Ця ж пісня, виконана впевнено, вільно, виразно, сприймається дітьми тепло, подобається.

Про те, як розучувати двоголосну пісню, читай у розділі «Розучування пісні».

Необхідно мати на увазі, що діти, особливо молодшого віку, дуже схильні до наслідування і намагаються співати так, як показує вчитель. Отже, старанна підготовка учителя до показу пісні має особливо важливе значення.

Учитель повинен дуже добре знати пісню, бажано напам'ять. Він мусить не тільки правильно проспівати мелодію, але й виконати її так, щоб вона прозвучала свідомо, виразно, справила враження на дітей, полюбилася їм і викликала в них бажання повторити її. Слід також передбачити можливі труднощі і намітити заходи до їх подолання.Під час показу пісні необхідно роз'яснити дітям її загальний зміст, пояснити окремі незрозумілі слова. Але пояснювати треба коротко, яскраво, емоціонально, не затрачаючи на це багато часу і не розхолоджуючи дітей зайвими розмовами. Пісня спочатку показується вся цілком, щоб діти склали собі загальне враження про її. зміст і характер.

Розучування мелодії і тексту. Якщо пісня розучується на слух, з голосу вчителя, то робота над засвоєнням мелодії починається з того, що учитель 2—3 рази проспівує мелодію першої фрази, потім грає її і знову співає, а потім уже пропонує проспівати її дітям. Необхідно мати на увазі, що перш ніж діти почнуть співати, вони повинні ясно уявити собі мелодію, повинні добре запам'ятати її. Тільки при цій умові вони можуть правильно відтворити її. Якщо ж діти у III і IV класах розучують пісні з нот, то таке попереднє виконання вчителем окремих елементів пісні слід обмежити одним разом, тому що спів школярів повинен спиратися на нотний запис.

У випадку, коли діти спочатку співають неправильно або неточно, учитель пояснює, в чому полягає помилка, показує, як треба співати, добивається усунення недоліків у дитячому співі.Під час розучування мелодії учитель підтримує спів дітей, граючи на інструменті. Мелодію пісні слід виконувати неголосно, м'яко, не «вистукуючи» її, як це іноді буває. Ця вимога стосується і виконання кожного супроводу (акомпанемента) до пісні.Розучуванню пісні допомагає спів її з нот. З самого початку навчання уже перші елементарні знання з музичної грамоти повинні бути використані для найкращого засвоєння пісні, для її запам'ятання. У III і IV класах просту народну або дитячу пісню можна цілком написати на дошці і проспівати по нотах, називаючи їх, або сольфеджуючи. В деяких випадках можна записати не всю мелодію, а невеликий її уривок. Наприклад, коли ми зустрічаємо в двох однакових фразах два різні закінчення, порівняння нотного запису допомагає засвоєнню і правильному виконанню. У II класі треба використати нотний запис для того, щоб показати дітям рух мелодії.

Під час розучування пісні необхідно звернути увагу дітей на правильні наголоси, на те, щоб сильна частка, наголошені склади виконувались важче, активніше, ніж ненаголошені, а не-наголошувані співались тихше і м'якше. Наприклад, у пісні «Сеяли девушки яровой хмель» музичні і логічні наголоси збігаються, і все-таки дуже часто діти співають «сеяли девушки» і т. д.Якщо ж наголоси не збігаються, як це часто буває в народних піснях, то їх треба трохи пом'якшувати, не дуже підкреслювати.Дуже важливо старанно вивчити перший куплет. В наступних куплетах змінюється тільки словесний текст і, залежно від змісту, виконання їх.