2.2 Аналіз даних показників при дослідженнях

Дослідження проводилося серед учнів 8-9 класу середньої загальноосвітньої школи №17 м. Київ де були застосовані методики для діагностики девіантної поведінки підлітків та діагностики різноманітних психічних станів, які можуть виступати основними причинами девіантної поведінки учнів.

Для визначення основних зовнішніх проявів девіантної поведінки, та діагностики різноманітних психічних станів ми використали тест «Характерологічний опитувальник Леонгарда»

Тест був пройдений 30 учнями, з яких 14 дівчат та 6 хлопців віком від 13 до 15 років. Тест включає чотири блоки, кожний з яких надає 10 питань про різні психічні стани людини. Підсумок балів по першому блоку діагностує стан тривожності; другий блок - стан фрустрації; третій - стан агресивності; четвертий - стан ригідності.

Запитання тесту і бланк відповідей наведені нами у дод. А та дод. Б відповідно.

2.3 Напрями роботи практичного психолога, щодо профілактики девіантної поведінки у підлітковому віці

Кризова ситуація у багатьох сферах суспільного життя неминуче приводить до зростання девіацій, які проявляються у поведінкових формах, що відхиляються від норм. Поряд із збільшенням позитивних девіацій (політична активність, економічна ініціатива, наукова та художня творчість) посилюються негативні девіації – насильницька і корислива злочинність, алкоголізація і наркотизація населення, підліткова деліквентність, аморальність.

Досвід нашої роботи показав, що не доцільно відразу включати підлітка у надзвичайно популярні сьогодні тренінги, тому що без усвідомлення власної поведінки, без бажання змінитися така робота буде малоефективною. Тому, на нашу думку, розпочинати потрібно з індивідуальної роботи, основна мета якої усвідомлення не конструктивності агресивної поведінки і формування мотивації до позитивних змін. При цьому важливо, щоб усі висновки дитина робила самостійно, а психолог повинен вести консультативно-корекційну роботу спокійно, впевнено, не поспішати і звичайно, не моралізувати.

Абсолютно неефективними виявляються загальнібесіди про необхідність „добре поводитися”. На початкових етапах психологу спілкування. Методика контактної взаємодії складається з шести стадій (налаштованість до спілкування; пошук спільного інтересу; вияснення позитивних якостей; вияснення небезпечних якостей; адаптивна поведінка партнерів; встановлення оптимальних стосунків), кожна з яких має завдання і певну тактику взаємодії.

При корекції девіантної поведінки підлітків особливу увагу слід приділити проблемі недисциплінованості. Підкреслимо, що девіантом не можна назвати того підлітка, який випадково і одноразово відхилився від поведінкової норми, а того, що постійно демонструє девіантну поведінку, яка носить соціально-негативний характер.

Дисциплінованість, як позитивне ставлення до правил і поведінка згідно до них, з’являється з умови, що учням пояснюють правила так, щоб вони були зрозумілими, при цьому систематично здійснюється контроль за їх виконанням. При опікунській позиції дорослого, великій кількості заборон, постійному роздратованому та категоричному тоні, в школярів виникає ворожість до будь-яких правил, протест проти обмежень, закріплюється негативна поведінка. Для того, щоб у підлітка виникло внутрішнє бажання змінитися, він з допомогою психолога, повинен усвідомити неконструктивність своєї поведінки. Для цього йому можна запропонувати детально описати ситуації, у яких проявлялася проблема, проаналізувати причини, які її викликали.

Можна попросити відтворити поведінку інших людей (яку психологу не потрібно коментувати і оцінювати). При цьому важливо, щоб дитина детально описала свої почуття. На цьому етапі психолог може задати наступні запитання: Коли, у яких випадках це відбулось? Як це проявлялося, виглядало з боку? Які почуття ти переживав при цьому? Як діяли інші – дорослі і ровесники? Як ти думаєш, що відчували і думали вони? Якщо дитині важко розповісти, можна попросити намалювати, відтворити у рольовій грі.

Важливо, щоб підліток самостійно оцінив свої вчинки. Психолог повинен уникати прямих оцінок, але за допомогою певних запитань може сприяти цьому процесу (Як зараз ти оцінюєш свою поведінку? Що ти зараз відчуваєш? Ти вважаєш, що ти правильно зробив? Що було б, якщо ти цього не зробив?)

У подальших індивідуальних бесідах психолог повинен сприяти поступовому формуванню нових стереотипів поведінки підлітка (Розкажи, як на твою думку можна було б грамотно справитись з цією ситуацією. Яким би ти хотів бачити оптимальний вихід із даної ситуації? Як у такій ситуації діяли б значимі для тебе люди? А ти так зміг би? Який новий для тебе спосіб поведінки тобі хотілось би спробувати втілити у життя? У чому ти сумніваєшся? Яка допомога тобі потрібна?)

Групова корекційна робота з підлітком, схильним до порушень поведінки, включає використання різних технік для розвитку вміння спілкуватися і взаємодіяти, позбавлення від напруження, агресії, негативної емоційної енергії, а також вправи для розвитку емпатії, розвитку кращих рис свого характеру. На нашу думку, у роботі з девіантними підлітками можна ефективно використовувати різні види арттерапії, зокрема музикотерапію, малюнкову терапію, казкотерапію.

Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу дитини за рахунок залучення до соціально-корисних справ і позитивно-розвивальних занять: читання, самоосвіти, заняття музикою, спортом, залучення до прибирання, тощо.

Висновки до другого розділу:

Отже, у ході емпіричного дослідження було виявлено існування суттєвих розбіжностей за рівнями сформованості з просоціальною та девіантною поведінкою. Так, низький рівень пізнавальної активності мав кожен восьмий підліток з девіантною поведінкою та кожен тринадцятий з просоціальною поведінкою, середній - кожен другий з девіантною та просоціальною поведінкою, високий - кожен дев’ятий підліток з девіантною поведінкою та кожен сьомий з просоціальною поведінкою.

У емоційно-вольовій сфері девіантних осіб з низьким рівнем у три рази більше ніж осіб з просоціальною поведінкою, показники середнього рівня у підлітків приблизно однакові, дітей з високим рівнем у півтора рази більше ніж дітей з девіантною поведінкою.

У поведінковій сфері девіантні школярів з показниками низького рівня сформованості складають третину, а школяри з просоціальною поведінкою - п’яту частину, діти з показниками середнього рівня сформованості складають трохи більше половини у обох групах, за високим рівнем - десяту та четверту частини відповідно.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що розроблена модель процесу корекції девіантної поведінки виявилась ефективною, а це дозволяє говорити про досягнення поставленої мети, вирішення завдань дослідження.

У той же час, наша робота дає можливість визначити низку перспективних для подальших досліджень питань. Серед них: шляхи формування пізнавального, емоційно-вольового, поведінкового компонентів як системоутворюючих компонентів корекційної роботи; розробка механізму координації діяльності всіх ланок виховної системи загальноосвітніх закладів щодо корекції девіантної поведінки підлітків

ВИСНОВКИ:

Отже, психологічні засоби девіантної соціалізації та адаптації поведінки підлітка дають особливий ефект, який застосовуються у формі сполученого когнітивного впливу. Такий вплив може застосовуватися як у вигляді прямого навіювання, так і вправ, ігор з елементами навіювання й когнітивних дій, а також традиційних засобів виховання, адекватних віку підлітків з корекційними вправами, що відповідають індивідуально-типовим особливостям цієї вікової групи. Девіантність проявляється у різних формах соціальної агресії, тривожності, дезадаптації, ворожості.

Поведінка, що характеризується відхиленням від прийнятих у суспільстві норм (девіантна поведінка), за ступенем і географією поширення для величезної частини населення України є скоріше соціальною нормою.

Розроблений комплексний підхід з урахуванням фундаментальних психологічних положень дозволив експериментально обґрунтувати можливості сполученого психологічного впливу на особистість підлітків з метою психопрофілактики й корекції девіантних форм поведінки, розвитку в них життєво важливих якостей, оптимізації емоційно-вольової сфери.

Розвиток особистості – це багатоскладовий і полідетермінований процес. Однією зі складових цього процесу є розвиток самосвідомості – уявлення про себе, про своє “Я” у його різноманітних проявах.

Допомога дитині з боку батьків, значущих дорослих, психологів, педагогів, соціальних працівників у розкритті особистісних можливостей, усвідомленні всіх проявів особистісного “Я”, зняття настанов, що обмежують розвиток, дозволить дитині знайти своє місце в житті, зробити спілкування гуманнішим, навчити її жити в мирі й злагоді з собою та іншими, сформувати в дитини інтерес і прагнення вивчати всі грані власної особистості. Робити це треба не тільки закликами до цього (розповідь, бесіда, лекція), але й засобами практичної психології.

Головна мета дослідження полягала в створенні програми для розвитку й формування особистості, що здатна до здійснення творчого підходу до своєї діяльності, саморегуляції, що забезпечує досягнення поставленої мети, тобто виправлення особистісних рис, що сприяють формуванню девіантної поведінки.

Теоретична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні критеріїв розробки розвиваючих методик для активізації інтелектуальної діяльності у підлітковому віці з використанням індивідуальної, групової корекційної роботи .

Практична цінність полягає в комплексному підході до дослідження, розвитку й особистісних рис підлітка, що сприяють формуванню девіантної поведінки у підлітковому віці.

Основою емпіричного дослілження стала концепція розвитку впевненості підлітків у власних можливостях, що розуміється як настанова людини по відношенню до самої себе і до поведінки в соціальному оточенні; зняття психологічних обмежень розвитку; подолання вікового комплексу неповноцінності; розвиток комунікативних здібностей, когнітивної та емоційно-вольової сфер психіки. Мається на увазі, що впевненість у собі і власних можливостях в рівній мірі залежить від браку відчуття власної цінності й від ступеня залучення в соціальні відносини з однолітками й значущими дорослими (батьки, вчителі). Враховується також той факт, що в певних випадках підліткова свідомість містить окремі компоненти стосовно власних можливостей і здібностей, що усвідомлені від навколишніх.

При виконанні курсової роботи було досягнуто всіх поставлених завдань,які були поставленні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Соціологія: Підручник/ За ред. В.П. Андрущенко, М.І. Горлача. -3-є вид. — К.: Харків: Єдинорог, 1998. — 624 с. 

2. Апетик Н.М. та ін. Психокорекційні техніки як засіб формування адекватного образу Я і саморегуляції неповнолітніх з поведінковими девіаціями. - Чернівці: Рута, 2000. - 41 с.;

3. Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки. - К.: МАУП, 2006. - 116с.

4. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. К., 2003. – 95с.

5.  Варій М.І. Психологія. Психологічне розуміння відхильної поведінки Київ: 2003. – 37 с.

6. Дзюбко І.С., Левківський К.М., Андрущенко В.П. та ін. Соціологія: Підручник / — К.: Вища шк., 1998. — 415с. 

7. Капська А.Й. Соціальна педагогіка / За ред. проф. А.Й. Капської. К., 2006. – 370с.

8. Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки: корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі професійного педагогічного спілкування. - Ужгород: Патент, 1998. - 195 с.;

9. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб. - К.: ВПУ Київ. у-нт, 2002. - 308 с.;

10. Немченко С.Г. Асертивні права особистості. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: Методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл. Запоріжжя: ”Прем’єр", 2004. 86 с.;

11. Немченко С.Г. Девіантна поведінка як чинник порушення життєвої компетенції: актуальність проблеми // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 1. Бердянськ: БДПУ, 2005. С.98-102;

12. Немченко С.Г. Індивідуально-орієнтований напрямок психологічної корекції девіантної поведінки акцентуйованих підлітків // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць - Київ-Запоріжжя. 2003. Вип.29. С.216-220;

13. Немченко С.Г. Модель та критерії подолання девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 3. - Бердянськ: БДПУ, 2004. С.84-90;

14. Немченко С.Г. Основні етапи вивчення проблеми корекції девіантної поведінки. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки // Збірник наукових праць. Вип.29. Київ-Запоріжжя. 2003. С.183-187;

15. Немченко С.Г. Особистісна модель та критерії девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Психологічні науки). № 1. Бердянськ: БДПУ, 2004. С.150-154; 24. Немченко С.Г. Особистісно-орієнтований підхід до педагогічної корекції поведінки акцентуйованих-підлітків девіантів // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції ”Теорія і практика особистісно орієнтованої освіти”, Запоріжжя, 2003. С.153-157;

16. Немченко С.Г. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з девіантними підлітками // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 2. Бердянськ: БДПУ, 2002. С. 192-198;

17. Немченко С.Г. Портрети девіантних підлітків. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл. Запоріжжя: ”Прем’єр", 2005. 84 с.;

18. Немченко С.Г. Порушення комунікативної складової життєвої компетенції як один з чинників становлення девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 3. Бердянськ: БДПУ, 2004. С.150-154;

19. Підласий І.П., Шарапова О.В. Корекція девіантної поведінки молодших школярів: Експериментальні матеріали. - Черкаси: ЧДГУ, 2002. - 44 с.;

20. Пітько Я. Деякі аспекти охорони дитинства у Львівській області

// Проблеми бездомних та безпритульних дітей. Стан та перспективи

вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. Львів, 2005. – 6 с.

21. Рудницька І. Психодіагностика відхилень в особистісному розвитку

// Психічне здоров’я дитини. К., 2003. – 52 с.

22. Щетинин М. П. Девіантна поведінка: мотиви, причини і умови розвитку – К.: Вища шк., 2007. – 318с.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

«ХАРАКТЕРОЛОГІЧНИЙ ОПИТУВАЛЬНИК ЛЕОНГАРДА»

Інструкція: "Вам пропонуються твердження і запитання, що стосуються Вашого характеру. Якщо Ви згодні з твердженням або відповідаєте на питання "так", то поставте в бланку під його номером знак "+", якщо ж не згодні або відповідаєте "ні", то знак "-". Над відповідями довго думати не слід, правильних і неправильних відповідей тут немає".

1. У Вас частіше буває веселий і безтурботний настрій.

2. Ви чутливі до образ.

3. Чи буває так, що у Вас на очі навертаються сльози в кіно, театрі, в бесіді і т. п.?

4. Зробивши що-небудь, Ви сумніваєтеся, чи все зроблено правильно, і не заспокоюєтеся до тих пір, поки не переконаєтеся ще раз в цьому.

5. У дитинстві ви були такими ж сміливими, як інші Ваші однолітки.

6. Чи часто у Вас різко міняється настрій від стану безмежного тріумфування до відрази до життя, до себе?

7. Чи є ви звичайно центром уваги в суспільстві, в компанії?

8. Чи буває так, що ви безпричинно перебуваєте в такому буркотливому настрої, що з Вами краще не розмовляти?

9. Ви серйозна людина.

10. Чи здатні ви захоплюватися, захоплюватися чим-небудь?

11. Чи заповзятливі Ви?

12. Ви швидко забуваєте, якщо Вас хтось образить.

13. Чи мякосерді Ви?

14. Опускаючи лист в ящик, чи перевіряєте Ви, проводячи рукою по щілині ящика, що лист впав в нього?

15. Чи прагнете ви завжди вважатися в числі кращих працівників?

16. Чи бувало Вам в дитинстві страшно під час грози або при зустрічі з незнайомим собакою (а може бути, таке відчуття буває і тепер)?

17. Ви прагнете у всьому і всюди дотримуватись порядку.

18. Ваш настрій залежить від зовнішніх обставин.

19. Чи люблять вас ваші знайомі?

20. Чи часто у Вас буває почуття внутрішнього занепокоєння, відчуття можливої неприємності, біди?

21. У вас часто буває дещо пригнічений настрій.

22. Чи переживали Ви хоч би раз істерику або нервовий зрив?

23. Чи важко вам довго усидіти на місці?

24. Якщо по відношенню до Вас несправедливо поступили, Ви звичайно вважаєте потрібним енергійно відстоювати свої інтереси.

25. Чи можете Ви зарізати курку або вівцю?

26. Вас дратує, якщо удома завіса або скатертина висять нерівно, і ви відразу ж прагнете поправити їх.

27. Ви в дитинстві боялися залишатися наодинці удома.

28. Чи часто у вас бувають безпричинні коливання настрою ?

29. Ви прагнете бути висококваліфікованим працівником в своїй професії.

30. Чи швидко Ви починаєте сердитися або впадати в гнів?

31. Чи можете Ви бути абсолютно безтурботним?

32. Чи буває так, що відчуття повного щастя буквально пронизує Вас?

33. Як Ви думаєте, вийшов би з Вас ведучий в гумористичному концерті?

34. Ви звичайно висловлюєте свою думку достатньо відверто, прямо і недвозначно.

35. Вам важко переносити вид крові, він викликає у Вас неприємні відчуття.

36. Чи подобається Вам робота з великою особистою відповідальністю?

37. Ви схильні виступати на захист осіб, по відношенню до яких допущена несправедливість.

38. Було б Вам страшно спускатися в темний підвал?

39. Ви віддаєте перевагу роботі, в якій треба діяти швидко, але вимоги до якості виконання невисокі.

40. Чи товариські Ви?

41. У школі ви охоче декламували вірші.

42. Чи тікали Ви в дитинстві з дому?

43. Чи здається Вам життя важким?

44. Чи буває так, що після конфлікту, образи Ви були до того засмучені, що йти на роботу здавалося просто нестерпним?

45. Чи можна сказати, що при невдачі Ви не втрачаєте відчуття гумору?

46. Якби Вас хто-небудь образив, зробили б Ви першим кроки до примирення?

47. Ви дуже любите тварин.

48. Ви іноді повертаєтеся, щоб переконатися, що залишили дім або робоче місце в порядку, і там нічого непередбаченого не трапилося.

49. Вас іноді переслідує неясна думка, що з Вами або Вашими близькими може трапитися щось страшне.

50. Чи вважаєте Ви, що Ваш настрій дуже мінливий?

51. Чи важко Вам виступати перед великою кількістю людей?

52. Ви можете ударити кривдника, якщо він Вас образить.

53. У Вас дуже велика потреба в спілкуванні з іншими людьми.

54. Ви відноситеся до тих, хто при яких-небудь розчаруваннях впадає в глибокий відчай.

55. Вам подобається робота, що вимагає енергійної організаторської діяльності.

56. У Вас вистачає наполегливості добиватися поставленої мети, не дивлячись на те, що на шляху до неї доводиться долати багато перешкод.

57. Трагічний фільм може схвилювати Вас так, що на очах виступають сльози.

58. Чи часто вам буває важко заснути через те, що проблеми прожитого або майбутнього дня весь час крутяться в голові?

59. У школі Ви підказували або давали списувати товаришам.

60. Вам було б потрібне велике напруження волі, щоб пройти вночі одному через кладовище.

61. Чи ретельно Ви стежите за тим, щоб удома кожна річ була завжди на своєму місці?

62. Чи буває так, що Ви лягаєте увечері спати у хорошому настрої, а на ранок встаєте в пригніченому, який триває мало не весь день?

63. Чи легко Ви звикаєте до нових ситуацій?

64. Чи бувають у Вас головні болі?

65. Ви часто смієтеся.

66. Ви можете бути привітними навіть з тими, кого Ви явно не цінуєте і не поважаєте.

67. Ви рухлива людина.

68. Ви дуже переживаєте із-за несправедливості.

69. Ви настільки любите природу, що можете назвати її своїм другом.

70. Йдучи з дому або лягаючи спати, чи перевіряєте Ви, чи закритий газ, чи погашене світло, чи замкнуті двері?

71. Ви дуже боязливі.

72. Чи змінюється Ваш настрій при прийомі алкоголю?

73. У юності Ви охоче брали участь в художній самодіяльності.

74. Ви розцінюєте життя дещо песимістично, без очікування радості.

75. Чи часто Вас тягне подорожувати?

76. Ваш настрій може змінюватися так різко, що стан радості раптом змінявся похмурістю і пригніченістю.

77. Чи легко Вас вдається підняти настрій друзів в компанії?

78. Чи довго Ви переживаєте образу?

79. Чи довго Ви переживаєте жаль інших людей?

80. Будучи школярем, Ви нерідко переписували сторінку, якщо випадково ставили на ній пляму.

81. Ви відноситеся до людей швидше з обережністю і недовірям, чим довірливістю.

ДОДАТОК 2

1. Тест-опитувальник Басса - Дарки. ( див. додаток А)

Інструкція: Відповідайте "так" якщо ви згодні із затвердженням, і "ні" - якщо не згодні. Намагайтеся довго над питаннями не розмірковувати.

Тестовий матеріал

Якщо я розлючуся, то мені хочеться вдарити когось.

Я ніколи не буваю настільки сердитим, щоб кидатися предметами.

Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.

Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.

Мені здається, що до мене бувають часто несправедливі.

Я не люблю коли про мене говорять щось у мене за спиною.

Я не можу удержатися від суперечки, якщо друзі не згодні із мною.

Якщо мені траплялося обдурити когось, я відчував (ла) болісні каяття совісті.

Мені здається, що я не здатний ударити людину.

Коли я дратуюся, то хлопаю дверима.

Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.

Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться його порушити.

Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.

Я думаю, що багатьом дітям з нашого класу я не подобаюсь.

Я вимагаю, щоб люди поважали мої права.

Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.

Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю кулаком по столу.

Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

Якщо хтось вдає із себе "головного", я завжди поступаю йому всупереч.

Немає людей, яких я по-справжньому ненавидів би.

Напевно, є досить багато однолітків, які мені заздрять.

Навіть якщо я злюся, я ніколи не кричу.

Школярі, які не хочуть вчитися, повинні відчувати почуття провини.

Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось ударить мене.

Я можу згадати випадок, коли був таким злим, що брав перший предмет, що попався, і ламав його.

Я буваю грубуватий стосовно школярів, які мені не подобаються.

Коли із мною розмовляють командним тоном, мені нічого не хочеться робити.

Звичайно я намагаюся приховувати погане ставлення до однолітків.

Іноді мені здається, що наді мною сміються.

Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.

Мене гнітить те, що я мало слухаюсь своїх батьків.

Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.

У суперечці я часто підвищую голос.

Я не дратуюся через дріб'язки.

Коли хтось вдає із себе "головного", я роблю все, щоб він не зазнавався.

Я не завжди одержую те хороше, на що, як мені здається, заслуговую.

У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.

Я часто погрожую однокласникам, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.

Я роблю багато такого, про що згодом жалкую.

Ключ до тесту

1.	Фізична агресія	1	-9	17	-25	-33
2.	Непряма агресія	-2	10	18	26	34
3.	Дратівливість	3	11	19	27	-35
4.	Негативізм	4	12	20	28	36
5.	Уразливість	5	13	-21	29	37
6.	Підозрілість	6	14	22	30	-38
7.	Вербальна агресія	7	15	-23	31	39
8.	Почуття провини	8	16	24	32	40