10, Історія утворення психолінгвістики як науки

Різноманіття функцій мови в суспільстві і тісний характер його зв'язку з мисленням і з психічною діяльністю людини робить дуже гнучким взаємодія мовознавства з відповідними соціальними та психологічними науками. Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, що вже в XIX столітті викликало впровадження психологічних методів та ідей в мовознавство. Так з'явилося психологічний напрям в науці про мову. У 50-х роках XX століття утворилася нова прикордонна з мовознавством наука-психолінгвістика. Вона виникла у зв'язку з необхідністю дати теоретичне осмислення ряду практичних завдань, для вирішення яких чисто лінгвістичний підхід, пов'язаний передусім з аналізом тексту, а не говорить людини, виявився недостатнім. Наприклад, у навчанні рідного, а особливо - іноземної мови; у сфері мовного виховання дошкільнят та логопедії; в проблемах мовної дії (особливо - в пропаганді і діяльності засобів масової інформації); у судовій психології та криміналістиці. Крім того, необхідна психолінгвістика, наприклад, для розпізнання людей за особливостями їхньої мови, для вирішення проблем машинного перекладу, мовного введення інформації в комп'ютер і, відповідно, ця наука тісно стикається з інформатикою.

Саме ці прикладні завдання послужили безпосереднім поштовхом до виникнення психолінгвістики і до виділенню її в самостійну наукову область.

13.

Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою чергу, для їх накопичення й інтерпретації потрібні науково обґрунтовані методи дослідження. 

Метод (від грец. теііюсіоз «шлях дослідження, пізнання») — система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності.

14.

Сучасній лінгвістиці притаманні інтенсивні пошуки методів дослідження лексико-семантичного значення фахової лексики, встановлення системно-структурних конституантів терміносистеми та зв’язків між ними. Системно-структурні особливості інноваційно-технічного глосарія виявляються по-різному. Найбільш помітні вони в семантичних полях, поняття якого науковці трактують по-різному. Так Е.Косеріу зазначає, що “семантичне поле в структурному плані представлене як лексична парадигма, яка виникає під час сегментації лексико-семантичного континууму на різноманітні відрізки, що відповідають окремому слову мови. Ці відрізки слова безпосередньо протиставлені одне одному на основі простих диференційних ознак (сем). Лексична одиниця, яка відповідає всьому змісту лексичного поля, є архілексемою. Проте, оскільки, лексичні поля належать до різних рівнів, то архілексеми, відповідно можуть належати до різних рівнів. За А. Лерером семантичне поле становить групу слів, близьких за значенням і тих, які підпадають під визначення загального терміна. Метою аналізу семантичних полів є виявлення всіх слів, які належать до виокремленого поля та встановлення міжкомпонентних зв’язків та зв’язків кожного компонента із загальним терміном. Теорія семантичного поля належить відомому німецькому досліднику Й. Тріру, який стверджує, що всі поняття, наявні в мові, за схожістю або протилежністю, поділяються на більш або менш замкнуті групи. У кожній групі  значення існує тільки завдяки наявності лексичного зв’язку в його структурі, співвіднесеності, з іншими значеннями. Будь-яка зміна в групі спричиняє перебудову і зміну всіх її конституантів. Групу понять із відповідною в ній сукупністю зв’язків і змін Й. Трір назвав поняттєвим, або семантичним полем. Сукупність усіх полів становить лексико-семантичну систему мови .