19. З якою метою сьогодні використовуються практичні методи навчання?

Практичні методи навчання мають цілком конкретну корекційну мету – виправити названі недоліки, навчити розумово відсталих учнів діяти правильно і самостійно, перебороти відрив між засвоєнням теоретичних знань і вмінням їх практично застосовувати.

Зрозуміле значення даної групи методів навчання для підготовки відпускників допоміжної школи до самостійної практичної діяльності.

Практичні дидактичні методи широко використовуються в допоміжній школі на всіх роках навчання у процесі викладання усіх предметів загальноосвітнього та професійно-трудового циклу.

До цієї групи методів, перш за все, варто віднести різноманітні усні та письмові вправи учнів.

Запровадження на уроках усних вправ дає змогу вчителеві швидко перевірити, уточнити і поглибити розуміння школярами матеріалу, вимагає від них мобілізації уваги, активної розумової діяльності. До усних вправ відносяться всі ті види усних відповідей учнів на запитання або завдання вчителя, при яких використовуються наявні в учнів знання.

20. Наочні методи навчання

До наочних методів навчання належать: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Метод ілюстрування — оснащення ілюстраціями статичної (нерухомої) наочності, плакатів, малюнків, картин, карт, схем та ін.

Метод демонстрування — показ рухомих засобів наочності, приладів, дослідів, технічних установок тощо.

Можливий показ учням різноманітних наочних об'єктів — реальних предметів (безпосередня наочність) та їх зображень (опосередкована наочність).

За критерієм взаємодії учня з об'єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях; дієвою є наочність — коли пізнають об'єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці.

За критерієм відображення засобами наочності дійсності їх поділяють на такі види:

1. Натуральні об'єкти — рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін. Конкретність, повноту, багатогранність натуральних об'єктів не можуть замінити штучні зображення. Але використання на уроках натуральних об'єктів не завжди можливе.

2. Зображальні (образно-опосередковані) засоби — навчальні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. При їх використанні необхідно звертати увагу на внутрішню суть зображень, маючи на меті навчити учнів читати картину, бачити головне в ній (ідею, основний зміст). Так само слід спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки й особливості предметів, представлених у вигляді макетів, муляжів, скульптур (загальна структура предмета, основні його частини, взаємозалежність між ними).

3. Схематичні засоби — географічні, топографічні, історичні карти, схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо. Вони відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість та просторові відношення між окремими елементами відображуваних явищ, зв'язки й залежності між різними сторонами об'єкта.

21. У психолого-педагогічній літературі виділено чимало причин, які впливають на вибір методів навчання. На основі їх узагальнення виділяється шість загальних умов , які визначають вибір методу навчання:

• Закономірності та принципи навчання, які витікають з них.

• Зміст і методи певної науки взагалі та предмета теми зокрема.

• Цілі і завдання навчання.

• Навчальні можливості учнів(вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).

• Зовнішні умови (географічні, виробниче оточення).

• Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання).