42Визначте почуття, які формують прагнення до нових досягнень

Мотиви діяльності людини пов'язані з її цілями. Відповідно до теоретичних уявлень американських психологів Д.Аткінсона і Д.Мак-Клелланда мотив досягнення складається з двох протилежних мотиваційних тенденцій - прагнення до успіху та уникнення невдачі. Високий рівень мотивації досягнення означає, що у дитини переважає прагнення до успіху; низький рівень мотивації свідчить, навпаки, що домінує прагнення уникати невдачі.

Адже наше головне досягнення в цьому житті - це поява на цей світ, а ми вже доповнюємо наш життєвий шлях добрими вчинками, правильними рішеннями. Пам'ятай: все ,чого ти досяг, ти досяг завдяки милості Божій і своїм вдалим і не дуже вдалим спробам... Той, хто дійшов істини або зробив хоча б крок до неї, може дійсно пишатися собою. Я не виняток з цих правил. Одне з моїх останніх досягнень- це змодельована мною спідниця, яку я створила рік тому.Але на цьому я не зупиняюся, бо вчуся знаходити чудове у звичайних ,повсякденних речах , яким уже набридло припадати пилом у моїй шафі. Так,щовечора я беру свою помічницю голку, котушки різнокольорових ниточок і одразу починаю створювати дива своєї уяви. Хоча мені ненька часто говорить, що нічого не виходить з першого разу, я дуже стрімко здійснюю свій вибір задля здійснення цієї мети і не зупиняюся ні перед чим, адже я уявляю все те, що хотіла побачити в результаті.

Але на цьому мої прагнення не закінчуються. Мої думки - це тільки перші кроки до мети, якої я хочу досягти. Завзято прагнути своєї мети - це вже половина того досягнення ,яке у тебе в думках , яке не покидає тебе ні на мить. А головне - мріяти про щось більше, ніж можеш досягти, чогось, що ось-ось буде в твоїх руках, адже тільки це не зупинить і тебе, і мене, і кожного, хто живе на цій планеті.

Оптимізм відіграє важливу роль в досягненнях, і це також основа мужності і справжнього прогресу. Нехай ваші досягнення відповідають вашим надіям і очікуванням. Прагніть кращого і станете кращими, досягайте тих висот, про які мрієте. Адже все вийде, якщо до цього впевнено йти!

43 Розкрийте суть взаємозв'язку минулого, теперішнього і майбутнього.

Минуле стає джерелом досвіду для особистості, майбутнє – перспективою, джерелом можливостей. Як доступна арена активності усвідомлюється лише теперішнє. Така часова перспектива виникає в результаті усвідомлення людиною значення подій власного життя та їх співвідношення, тому належне оформлення єдиної часової перспективи є нелегким. Лише перед лицем страшної небезпеки чи навіть смерті людина здатна побачити, відчути все своє життя загалом, від початку до кінця, підбити підсумки пройденого шляху, осягнути перспективи. Минуле, майбутнє і теперішнє взаємо проникають. Час життя стає доступним для огляду в усіх своїх аспектах: як інтервал від народження до смерті, тривалість, протяжність існування, (life – time, life – span). Це допомагає визначити нові життєві траєкторії, стимулює глибоке розуміння періодів життя та впливає на формування життєвої компетентності.

Те, що відбувається у вашому житті зараз - це не просто випадковість, а результат роботи вашої свідомості в минулому. Коріння вашого «сьогодні» криється в минулому. Розглянемо аналогію: дивлячись на небо, і побачивши зірки, ви насправді бачите їх минуле, тому що деякі з цих зірок більше не існують. Зірки знаходяться від нас на відстані сотень і тисяч світлових років, і світло, яке поширюється зі швидкістю 186 000 миль в секунду, досягає Землі лише через сотні років. Ця зірка могла вибухнути і згаснути 25 років тому, але ми як і раніше бачимо її світло, і будемо бачити її ще сотні років, хоча самої зірки вже давно немає.

Що являє собою, з точки зору філософії, межа між минулим та майбутнім, яку ми називаємо теперішнім? Важкість даного визначення і стала однією з причин, яка дозволила засумніватися в реальності часу.

Ще Арістотель в IV розділі “Фізики” писав: “Час зовсім не існує. Одна його частина вже була, і її вже немає, інша буде, і її ще нема. З цих частин складається і безкінечний час, і кожен окремий проміжок часу. А те, що складається з неіснуючого, не може існувати”.

Дане твердження намагався заперечити Аврелій Августин: “Де б вони (минуле та майбутнє) не були, вони існують лише як теперішнє. І правдиво розповідаючи про минуле, люди піднімають з пам’яті не самі події – вони минули, – а слова, підказані їх образами. ” Блаженный Августин прийшов до того, що існує три часи – теперішнє минулого, теперішнє теперішнього і теперішнє майбутнього.

Минулого вже немає, але все, що в ньому було реальним, входить в теперішнє. Уся минула історія нашого життя, вся минула історія людства входить в наше теперішнє та існує лише в цій якості. Про це писав Н. Бердяєв: “… моя доля здійснюється в часі, розбитому на минуле і майбутнє, час є реалізацією долі, і разом з тим минуле і майбутнє без яких немає реалізації моєї долі, існують лише в моєму теперішньому”.

Що стосується теперішнього, то основна складність для людини пережити всю повноту та радість моменту. Практично неможливо в цьому моменті теперішнього звільнитися від “отрути минулого та майбутнього” (Бердяєв), від смутку за минулим та від страху перед майбутнім.

Майбутнє, як і минуле, присутнє в теперішньому. Воно відкривається не як фатум, по відношенню до нього виявляється свобода людини, воно може активно творитися.

Трьом модусам часу (минулому, теперішньому, майбутньому) відповідають три стани свідомості: пам’ять (або спогад), спостереження, очікування (або творчість).

Є люди минулого, люди теперішнього, люди майбутнього. Небагато людей – люди вічного, оскільки більшість живе в тих чи інших розірваних частинах часу, і лише деякі прориваються у вічність, тобто долають хворобу часу.