17. Назвіть найчастіші ускладнення у хворих на гіпертонічну хворобу.

Серцево–судинна система:

– інфаркт міокарда;

– гостра та хронічна серцева недостатність;

– розшаровуюча аневризма аорти.

Центральна нервова система:

– інсульт;

– енцефалопатія;

– транзиторна ішемічна атака;

– гіпертензивні кризи.

Органи зору:

– ангіоретинопатія;

– крововиливи в сітківку (сліпота).

18. Сформулюйте клінічний діагноз у хворого на гіпертонічну хворобу.

1. Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступінь. Ризик помірний. Фактор ризику – паління.

2. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступінь. Гіпертрофія лівого шлуночка. СН І стадії. Ризик дуже високий.

3. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, 1 ступінь. СН ІІА стадії із систолічною дисфункцією (ІІІ ФК). Ризик дуже високий.

4. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, 3 ступінь. Транзиторна ішемічна атака ( 12. 07. 2009 р.). Ризик дуже високий.

19. Які зміни з боку ротової порожнини спостерігаються у хворих на гіпертонічну хворобу?

При гіпертонічній хворобі в ротовій порожнині можуть з’являтися щільні пухирці із прозорою або геморагічною рідиною.

Здебільшого ці елементи локалізуються на межі твердого і м’якого піднебіння. Характерною особливістю є те, що інколи пухирці можуть зникати без розкриття, хоча частіше на їхньому місці утворюються ерозії.

20. Які методи терапії включає лікування гіпертонічної хвороби?

Медикаментозні і немедикаментозні методи.

21. Назвіть основні принципи лікування хворих на гіпертонічну хворобу.

1. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя. Поняття “курсове лікування” до антигіпертензивної терапії неприйнятне.

2. Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню, або модифікації способу життя (див.нижче).

Дієтичні рекомендації займають важливе місце серед немедикаментозних методів корекції артеріальної гіпертензії.

3. Схема лікування повинна бути простою, по можливості – за принци-пом ”одна таблетка на день“. Це збільшує кількість хворих, що реально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.

4. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, в тому числі – ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.

22. Назвіть основну мету лікування хворих на гіпертонічну хворобу.

Метою лікування є:

– досягти оптимального або нормального рівня АТ:

– у пацієнтів молодого та середнього віку – до 120/80 мм рт. ст.;

– у хворих на цукровий діабет, захворювання нирок, після інфаркту міокарда, інсульту – до 130/80 мм рт. ст.

– зменшення ураження органів-мішеней і, таким чином, – ускладнень артеріальної гіпертонії;

– попередження прогресування хвороби;

– продовження життя хворого та покращення його якості;

– зниження смертності від гіпертонічної хвороби, а отже, і від захворювань серцево-судинної системи.

Для досягнення цієї мети необхідно проводити:

– корекцію (модифікацію) способу життя;

– дієтотерапію;

– адекватну медикаментозну і немедикаментозну терапію;

– диспансерний нагляд за хворим.

Лікуванню підлягають також всі супутні фактори ризику: ожиріння, дисліпідемія та інші.