4. Основними комунікативними ознаками культури фахового мовлення є:

1. правильність, точність, логічність;

2. однозначність, офіційність, доказовість;

3. багатство (різноманітність), чистота, доречність;

4. абстрактність, термінологічність, безособовість;

5. відсутність емоційності, образності, індивідуальних рис;

6. ясність, виразність, емоційність.

5. Використання великої кількості мовних одиниць (слів, словосполучень, ре­чень), що відрізняються за смислом і будовою, вимагає:

А. багатство мовлення

Б. правильність і чистота мовлення

В. логічність мовлення

Г. естетичність мовлення

6. Усі словники за змістом матеріалу й способом його опра­цювання поділяють на два типи:

А. енциклопедичні і філологічні

Б. галузеві і тематичні

В. двомовні і багатомовні

Г. тлумачні і перекладні

7. До основних функційних стилів традиційно зараховують:

А. книжний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний

Б. офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, роз­мовний

В. роз­мовний, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, епістолярний

Г. роз­мовний, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, книжний, епістолярний, конфесійний

8. Мовними особливостями розмовного функційного стилю є:

А. абстрактна лексика, велика кількість термінів, іншомовних слів, однозначна загальновживана лексика, безособовість синтаксису

Б. суспільно-політична лексика, авторське «я» збігається з фактичним мовцем, використання спонукальних і окличних речень, риторичних питань, звертань

В. включення фрагментів різних стилів, уживання тропів, використання всіх типів речень

Г. найрізноманітніша лексика, фразеологізми, розмовні слова, неповні речення, вигуки, вставні слова

9. Установіть відповідність між фрагментами текстів та функційними стилями:

1. Одним із складників загальнонародної мови є літературна мова – відшліфована форма національної мови, що має певні нор­ми в граматиці, лексиці, вимові, наголошуванні (Із підручника). 2. Не любити тебе – не можна. Володіти тобою – жаль (В. Стус). 3. Предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації (Закон України «Про заставу»). 4. Міністр закордонних справ України Леонід Кожара на зустрічі з американськими інвесторами висловив сподівання, що Україну виключать зі списку основних порушників авторський прав – так званого «звіту 301», складеного у США (Радіо «Свобода»).

А. розмовний Б.художній В.офіційно-діловий Г.науковий Д.публіцистичний

10. Строгої відповідності вживання слова його значенню вимагає:

А. естетичність мовлення

Б. правильність і чистота мовлення

В. точність мовлення

Г. багатство мовлення

11. Ознаки літературної мови неправильно визначено в рядку:

А. переконливість, інтонаційність

Б. унормованість, уніфікованість (стандартність)

В. наддіалектність, поліфункційність

Г. стильова диференціація (розвинена система стилів)

12. Ознаки офіційно-ділового стилю неправильно визначено в рядку:

А. виразна логізація викладу, поділ на певні частини (параграфи, пункти, підпункти), майже цілковита відсутність емоційності та образності

Б. синтез логізації та образності мовного вираження; документально-фактологічна точність; емоційність

В. точність та ясність у поєднанні з лаконічністю й послідовністю викладу фактів; документальність

Г. точність, виразна логізація викладу, офіційність, відсутність індивідуальних авторських рис

13. Урахування ситуації мовлення, комунікативних завдань, складу слухачів (читачів), їхнього стану, настрою, зацікавлень тощо вимагає:

А. багатство мовлення

Б. правильність і чистота мовлення

В. логічність мовлення

Г. доречність мовлення

14. Усі словники за змістом матеріалу й способом його опра­цювання поділяють на два типи:

А. двомовні і багатомовні

Б. галузеві і тематичні

В. енциклопедичні і філологічні

Г. тлумачні і перекладні

Теоретичний матеріал із теми

Із культурою мови насамперед пов’язують уміння правильно говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та обставин спілкування. Проектуючись на певну систему, культура мови утверджує лексичні (розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності); граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної форми); стилістичні (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); орфоепічні (вимова) й орфографічні (написання) норми.

Культура мови – це ще й загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо.

Вони змінюються залежно від ситуації спілкування, від соціального стану, освітнього, вікового рівня тих, хто спілкується.