Обов'язки підприємця

Обов'язки - це правові норми (правила), що підлягають обов'язковому виконанню.

Основні обов'язки підприємців:

o укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за наймом;

o здійснювати оплату праці осіб, які працюють за наймом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

o забезпечити відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

o дотримуватися прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечити надійну якість вироблених товарів (послуг);

o отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

26. Як специфічний вид суспільної діяльності підприємництво завжди відображає той тип економічних відносин, який існує в суспільстві. Функціональне зміст, завдання та цілі підприємницької діяльності визначаються характером відносин, властивих даній економічній системі. Можна виділити наступні форми здійснення підприємництва: приватне, колективне і державне підприємництво.

Приватне підприємництво - форма підприємництва, заснована на приватній власності і що здійснюється приватними особами з метою отримання прибутку і примноження власності. Воно є найбільш поширеною формою підприємницької діяльності і має багатовікову історію. Характерна ознака приватного підприємництва - його соціально-економічна неоднорідність.

За способом організації ведення підприємницької діяльності може мати індивідуальну, групову і корпоративну форми.

Колективне підприємництво - форма підприємництва, за якої джерелом підприємницьких правочинів є трудова участь, а працівники мають вирішальний вплив на прийняття рішень. Саме ця ознака відрізняє колективне підприємництво від приватного, що реалізується в груповій формі. Хоча отримання доходу залишається одним з мотиваційних ознак колективної форми підприємництва, найважливіше значення для цієї форми має збереження господарської стійкості виробничої одиниці як умови забезпечення зайнятості працівників Тим часом, діючи в ринковому середовищі, колективне підприємництво не може ігнорувати ті критерії, які визначають життєздатність суб'єктів підприємництва, наприклад рівень рентабельності.

До форм реалізації колективного підприємництва в даний час відносяться виробничий кооператив і колективне підприємство.

Державне підприємництво - форма підприємництва, пси з якою прийняття стратегічних рішень щодо цілей підприємницької діяльності та контроль за нею здійснюються державними органами. В даний час можна виявити безліч сфер, де держава виступає в ролі підприємця. Зазвичай необхідність втручання держави в економіку зв'язується з вадами ринкового механізму. Тому основні його функції пов'язані з розвитком галузевої структури економіки, раціоналізацією розподілу ресурсів і підтримкою конкурентності ринків. Метою ж Держкомпідприємництва є максимізація загального добробуту і зростання ефективності суспільного виробництва. Державне підприємництво реалізується через державні підприємства і підприємства з різним ступенем державної участі, а також у формі оренди держпідприємств. Відмінною особливістю Держпідприємництва є те, що воно здатне модифіковані механізм ринкового взаємодії шляхом встановлення стель цін, виділення субсидій або надання привілеїв і т.д., що об'єктивно ставить питання про доцільних масштабах його присутності в економіці. ЯК показує опьп, державне підприємництво допустимо в тій мірі, в якій воно сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки і тим самим зростанню її ефективності і загального добробуту.

27. У системі управління підприємством головним об'єктом є процес управління витратами господарської діяльності в цілому, та у розрізі їх видів, цілей, об'єктів і періодів здійснення. Зміст витрат операційної діяльності слід розглядати у конкретно-економічному та обліковому значеннях. За конкретно-економічним значенням витрати діяльності підприємства — це вартість спожитих ресурсів діяльності у процесі продукування суспільних благ та їх визнання.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів і в оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень стосовно їх подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.

Основою системного підходу є дослідження об'єктів витрат як системи, розкриття їх цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:• виявлення місця і ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;• розробку принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;• визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

нем формуються бюджети витрат за калькуляційними підрозділами (виробничими, адміністративними, збутовими та ін.). Облік фактичних витрат здійснюється роздільно на окремих синтетичних рахунках кожного підрозділу. Фактичні витрати зіставляють із бюджетними, які коректують на обсяг діяльності визначеного центру витрат або центру відповідальності (найчастіше вони збігаються). Відповідно до цього слід встановити одиниці виміру обсягу діяльності. Для виробничих підрозділів — це обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт (послуг). Для адміністративних чи інших функціональних підрозділів за одиницю діяльності часто приймають витрати праці у певній кількості нормативного (стандартизованого) часу.

За центрами відповідальності витрати групуються відповідними кошторисами для кожного рівня управління. У зв'язку із цим проводять класифікацію витрат на контрольовані і неконтрольовані для кожного рівня відповідальності. У процесі аналізу слід дотримуватися бюджету витрат, а керівники кожного рівня мають прагнути їх раціоналізації.

В економічному аналізі класифікація витрат залежить також від того, яке управлінське завдання слід вирішити, а саме:• розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) і визначення фінансового результату;• прийняття управлінських рішень стосовно раціоналізації витрат і їх планування;• здійснення контролю і регулювання центрів відповідальності.

Вичерпні витрати — це витрати, які призводять до зменшення активів або до збільшення зобов'язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Невичерпні — витрати майбутніх періодів.

Витрати на продукцію — це витрати, пов'язані з виробництвом або з придбанням товарів для продажу. Витрати періоду — витрати, що не пов'язані з виробничою діяльністю і розглядаються як витрати періоду, в котрому вони були здійснені (маркетингові, дослідницькі та ін.).

28)Прибу́ток (англ. Profit) — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Здатність до підприємства:

• Бухгалтерський прибуток - обчислюється як різниця між загальною виручкою і явними витратами.

• Економічний прибуток – визначається як різниця між загальною виручкою і сумою явних і неявних витрат.

• Нормальний1 прибуток – мінімальний прибуток необхідний для утримання ресурсів у поточному виді бізнесу.

29)Ринок досконалої конкуренції – це ринок на якому фірми не мають впливу на ринкові ціни, а лише пристосовуються до них.

Умови досконало-конкурентного ринку:

• Однорідність продукції – покупець не робить якісних відмінностей між товарами пропонованими різними виробниками

• Велика кількість покупців і продавців

• Вільний вхід і вихід з ринку неускладнений бар*єрами

• Існують конкурентні ринки виробництва і конкурентні ринки ресурсів.

Недоскона́ла конкуре́нція — ситуація, в якій структура ринку не відповідає умовам для існування досконалої конкуренції.

У системі недосконалої конкуренції дуже поширена ринкова структура монополістичної конкуренції. У ній поєднуються риси чистої конкуренції та деякі характеристики монополізму. Основні умови існування монополістичної конкуренції:

• відносно велика кількість продавців на певному ринку

• вироблюваний продукт повинен мати певні якісні відмінності,

• відносно легкий вступ до необхідної галузі виробництва та безболісний вихід з неї як для виробника, так і для споживача.

• інформація про деякі сторони господарсько-фінансової діяльності фірми має обмежений характер.

30) Валовий національний продукт (ВНП) - це ринкова вартість життєвих благ, які створені ресурсами даної нації як на території своєї країни, так і за рубежем.

ВВП - це сума додаткової вартості, створеної протягом року на її території, незалежно від національної належності фірм. Якщо від ВВП відрахувати додаткову вартість створену іноземними фірмами на території даної країни, і додати додаткову вартість створену вітчизняними фірмами за кордоном, то одержимо ВНП. Таким чином, ВВП більш точний і визначний ніж ВНП, адже інколи непросто визначити національну належність додаткової вартості особливо транснаціональних фірм.

Чи́стий націона́льний проду́кт (ЧНП) — це сумарний обсяг вартості всіх кінцевих товарів і послуг, які країна за певний проміжок часу зробила і спожила у всіх секторах свого національного господарства, за вирахуванням суми амортизації-вартості зношування основних фондів(обладнання, виробничих приміщень).