- •Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- •Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-г-1523 від 20.09.07)
- •Основи алгоритмізації
- •1.1. Поняття алгоритму
- •1. Ввести число n.
- •6. Перехід до п.3.
- •7. Друк к.
- •8. Кінець.
- •1.2. Класифікація внутрішніх структур алгоритмів
- •1. Ввести а,b.
- •3. Вивести значення s.
- •4. Кінець.
- •6. Закінчити роботу.
- •1.3. Складність алгоритмів
- •1.4. Складність задач
- •Завдання для самостійної роботи
- •Форма Бекуса – Наура
- •Завдання для самостійної роботи
- •Void main(){
- •3.2. Структура с-програми
- •3.3. Описувачі
- •3.4. Основні операції мови с
- •If(!inword)
- •Void main()
- •Int rozmir;
- •3.5. Оператори мови с
- •3.5.1. Прості оператори
- •3.5.2. Умовний оператор
- •3.5.3. Оператор циклу for
- •3.5.4. Оператори do-while, while
- •3.5.5. Оператор continue
- •3.5.6. Оператор-перемикач switch
- •3.5.7. Оператор break
- •3.5.8. Оператор goto
- •If(error(I,j,k)) goto exit;
- •3.5.9. Оператор return
- •3.6. Директиви препроцесору та вказівки компілятору
- •3.6.1. Директива препроцесору #define
- •1. Макровизначення:
- •3.6.3. Директива #include
- •3.6.4. Директиви умовної компіляції #if, #elif, #else, #endif
- •3.6.5. Директива #line
- •If(!cond)
- •3.7. Описувачі з модифікаторами
- •3.7.1. Моделі пам'яті
- •3.7.2. Модифікатори типу доступу в пам'яті
- •Int huge*near X;
- •3.7.3. Модифікатори const, volatile, cdecl, pascal, interrupt
- •Volatile int t;
- •Void interrupt timer()
- •Void wait(int interval)
- •Завдання для самостійної роботи
- •Принципи типізації даних
- •4.1. Прості типи даних
- •4.2. Похідні типи
- •4.3. Еквівалентність типів
- •4.4. Успадкування атрибутів
- •4.5. Перераховні типи
- •4.6. Логічні типи
- •4.7. Символьні типи
- •4.8. Числові типи
- •4.9. Структурні типи даних
- •4.9.1. Масиви
- •4.9.2. Структури
- •Int year;
- •4.10. Деякі особливості типів даних c
- •4.10.1. Базові типи даних
- •4.10.2. Перетворення типів
- •Int atoi(char s[]) /*char* s*/
- •4.10.3. Засіб typedef
- •Int curs;
- •4.10.4. Покажчики та масиви
- •Void * p;
- •Int array[12];
- •Void f(int a[])
- •Int f(char * s)
- •Наведемо деякі приклади розв'язання задач.
- •Int shift; /*відступ*/
- •Int count[n]; /*кількість монет даного типу (коефіцієнти ai)*/
- •Int coin;
- •Int sum; /*монета, яку міняємо*/
- •Int maxcoin; /*індекс по масиву cost[] монети максимальної вартості, допустимої при даному розміні.*/
- •If(count[I])
- •If(maxcoin)
- •Int* ctranspon (int *a,int n,int m)
- •Void dobutok(int* a, int* b, int** c, int n, int m)
- •Int n,m,I,size;
- •Int main()
- •4.10.5. Структури та об'єднання
- •Розглянемо деякі приклади розв'язання задач.
- •Int hashfunc(key); int eqkey(key, key);
- •Void freeval(val); void setval(val, val);
- •Void freekey(key); void setkey(key, key);
- •Int hashfunc(key key){
- •Val val; /*значення*/
- •Void set(key key, val val){
- •Void printcell(struct cell *ptr){
- •Void main(void)
- •Зображення чисел у комп'ютері
- •Int main(void)
- •5.1. Системи числення
- •Завдання для самостійної роботи
- •5.2. Правила переведення чисел з однієї системи числення в іншу
- •5.3. Правило визначення точності зображення
- •5.4. Двійкова арифметика
- •5.4.1. Додавання двійкових чисел
- •5.4.2. Зображення від'ємних чисел
- •XXXXXXXX 00000001 00000000.
- •5.4.3. Віднімання двійкових чисел
- •5.4.4. Множення двійкових чисел
- •5.4.5. Ділення двійкових чисел
- •5.5. Ознака переповнення розрядної сітки при арифметичних операціях
- •5.6. Зображення цілих чисел
- •5.7. Зображення дійсних чисел
- •5.8. Керування машинним зображенням чисел та особливості виконання арифметичних операцій
- •Завдання для самостійної роботи
- •Реалізація концепції структурного програмування
- •6.1. Оголошення та визначення функцій
- •Int d;} people;
- •6.2. Формальні та фактичні параметри
- •Void swap(int a,int b)
- •Void swap(int a,int*b)
- •6.3. Функції зі змінною кількістю параметрів
- •Void sum(char *msg,...)
- •6.5. Параметри функції main
- •6.6. Лiтернi покажчики та функцiї
- •Void strcpy(char*s,char*t)
- •Void f(void)
- •6.8. Класи пам'яті
- •Розглянемо деякі приклади розв'язання задач.
- •I, power(2,I),power(-3,I));
- •Void main() { choturukyt b; tochka *a; float s; long n,in; srand(time(null));
- •6.9. Введення–виведення с. Файли та потоки
- •6.9.1. Функції введення–виведення верхнього рівня
- •6.9.2. Функції введення–виведення консольного термінала та порту
- •Int main(void)
- •6.9.3. Функції введення–виведення нижнього рівня
- •Int main(void)
- •Int handle;
- •Розглянемо приклади розв'язання задач.
- •Void main(void)
- •Void main(argc,argv)
- •If(c& masks[I])
- •If (цей рядок довший за найдовший з попередніх)
- •Int max; /*максимальна довжина*/
- •Int len; /*довжиною цього рядка*/
- •Int nwords; /*кількість слів у рядку*/
- •If(!*s) /*рядок закінчився*/
- •Int ctr; /*кількість входжень слова*/
- •If(!strcmp(word,w[I].Wrd)){
- •If(alert){
- •Void main() { float X,y,z,t,s; int I,j,flag,n,k; m1: clrscr();
- •InitBase (void){
- •Int key, /*новий ключ*/
- •InitBase();
- •Завдання для самостійної роботи
- •7.1. Елементи концепції обєктно-орієнтованого програмування
- •Int year;
- •Int year;
- •7.3. Опис протоколу класу
- •7.4.1. Коментарі
- •7.4.2. Прототипи функцій
- •Void f();
- •7.4.5. Перевантаження функцій
- •Int Name (int first)
- •Int Name (unsigned first)
- •Int Name (int first,char*second)
- •7.4.6. Значення формальних параметрів за умовчанням
- •7.4.7. Посилання й покажчики
- •Void increment(int& X)
- •Int anotherint;
- •7.4.10. Покажчик на void
- •Void*void_ptr;
- •Void swap(void*&item1,void*&item2)
- •7.4.11. Зв'язування зі збереженням типів
- •7.4.12. Про структури та об'єднання
- •7.5. Функції-члени класу
- •X *this;
- •Int year;
- •7.6. Конструктори та деструктори
- •7.6.1. Поняття про конструктори
- •Int*data;
- •Int size;
- •7.6.3. Конструктор копіювання
- •Int data[large];
- •Inline Large1 Large1::fast(const Large1 & b)
- •7.7. Глобальні та локальні об'єкти
- •Void main(void)
- •7.8. Статична пам'ять і класи
- •Int statpol::I;
- •Vоid draw()
- •Int large;
- •Int bigwant;
- •Void f() {
- •Void g(int a)
- •7.9. Успадкування
- •7.9.1. Синтаксична реалізація успадкування
- •7.9.2. Правила доступу до полів даних
- •Void f(void)
- •Void g(void){}//...}
- •7.9.3. Конструктори та деструктори в похідних класах
- •7.9.4. Використання заміщуючих функцій-членів
- •Void Display (void); //замiщувальна функцiя
- •Void Region::Display(void)
- •Void Display(void);};
- •Void Population::Display(void)
- •7.9.5. Похідні класи й покажчики
- •7.9.6. Ієрархія типів
- •XyValue(int_x,int_y):X(_x),y(_y)
- •XyData(int_x,int_y)
- •7.9.7. Множинне успадкування
- •Void SetLoc(int_x,int_y);};
- •Int data;
- •7.10. Віртуальні функції та класи
- •7.10.1. Віртуальні функції
- •Int value;
- •Virtual int GetValue();
- •Int Value::GetValue(){return value;}
- •7.10.2. Чисті віртуальні функції. Абстрактні класи
- •Virtual void f1(void);
- •Virtual void f2(void);//...}
- •Int index;
- •7.10.3. Віртуальні деструктори
- •7.10.4. Посилання як засіб для реалізації поліморфізму
- •7.10.5. Дещо про механізм віртуальних функцій
- •Virtual int method1(float r);
- •Int data;
- •Void func(void){//тіло}};
- •Virtual public CocaCola {
- •Int size;
- •Void ShowValue(void)
- •Void ShowValues(void);};
- •Void Two::ShowValues(void)
- •7.11.2. Дружні функції
- •Void Show(One &c1,Two &c2)
- •Void Show(One &c1);
- •Void Two::Show(One &c1)
- •7.12. Перевантаження операцій
- •7.12.1. Загальний підхід
- •Void main()
- •7.12.2. Перетворення типів
- •X::operator т();
- •7.12.3. Перевантаження операції індексування масиву
- •Int znach;
- •7.12.4. Перевантаження операції виклику функції
- •Int operator()(void);
- •Int FuncClass::operator()(void)
- •Vidnosh*vec;
- •7.12.5. Перевантаження операції доступу до члена класу
- •7.12.6. Перевантаження операцій інкремента й декремента
- •Int index;
- •Void*operator new(size_t)
- •Void*operator new(size_t);
- •8.1. Функціональні шаблони
- •8.1.1. Визначення й використання шаблонів функцій
- •Void func(t t)
- •Int main(void)
- •8.1.2. Перевантаження шаблонів функції
- •Int main(void)
- •8.1.3. Cпецiалiзованi функцiї шаблона
- •Int main(void){
- •8.2. Шаблони класів
- •8.2.1. Визначення шаблонів класу
- •Void push(t t);
- •Int numitems;
- •8.2.2. Константи й типи як параметри шаблона
- •8.2.3. Використання шаблонних класів
- •Int main(void)
- •8.2.4. Спеціалізація шаблонів класу
- •Void add(t item);
- •Int main(void)
- •IArray.Add(i1);
- •Int main(void)
- •IList.Add(i1);
- •Завдання для самостійної роботи
- •Автоматна технологія програмування
- •If(!stop)printf("не входити");
- •Завдання для самостійної роботи
- •Список літератури
- •Передмова 3
Int* ctranspon (int *a,int n,int m)
{
int *rob1,*rob=(int*)malloc(sizeof(int)*pow(n,m));
rob1=rob;
long i,j;
int *s;
for (j=0;j<n;j++)
{
s=a++;
for(i=0; i<pow(n,m-1); i++)
*rob++=*(s+i*n);
}
return rob1;
}
При реалізації безпосередньо множення матриць записуватиме результат множення окремих компонент у деякий масив. Причому на вхід функції передаватимуться блоки, що множаться, розмірності та адреса, куди записувати відповідні результати множення (у нашому випадку це **c). Після запису інформації за кожного виклику функції відповідна адреса має змінюватись (зсуватись на кількість елементів, що вже записані). Однак у С при передаванні адреси створюється її локальна копія у функції. Якщо передати у функцію просто адресу, то ми не зможемо з функції її змінити. Отже, необхідно передавати адресу цієї адреси (або використовувати механізм посилань, реалізований у С++). Виникає також проблема коректного виділення пам'яті для результату множення. Запишемо функцію:
Void dobutok(int* a, int* b, int** c, int n, int m)
/*змінна c буде містити результат множення і, оскільки функція рекурсивно буде змінювати сам покажчик, то будемо передавати у функцію його адресу*/
{
int *arob=(int*)malloc(sizeof(int)*pow(n,m-1));
int *brob=(int*)malloc(sizeof(int)*pow(n,m-1));
if(m==2)
{
//добуток двовимірних матриць
for(int i=0;i<n;i++)
for(int j=0;j<n;j++)
{
*(*c+i*n+j)=0;
for(int k=0;k<n;k++)
*(*c+i*n+j)+=*(a+i*n+k)**(b+k*n+j);
}
(*c)+=n*n;
}
else
{
b=ctranspon(b,n,m);
//формування блоків
for(int i=0;i<n;i++)
for(int j=0;j<n;j++)
{
arob=a+i*pow(n,m-1);
brob=b+j*pow(n,m-1);
dobutok(arob,brob,c,n,m-1);
}
}
}
main()
{
Int n,m,I,size;
printf("введіть розмірність матриць та вимірність(>=2)\n')
scanf("%d%d',&n,&m);
size=pow(n,m);
int a=(int*)malloc(sizeof(int)*size);
int *b=(int*)malloc(sizeof(int)*size);
int sizerezult; /*кількість елементів результуючої матриці. Вона залежить від розмірності. Добуток двовимірних матриць - двовимірна, тривимірних - чотиривимірна, для всіх інших розмірність збільшується на два. Відповідно кількість елементів визначається як розмірність у степені вимірності*/
swich(m)
{
case 2: sizerezult=size; break;
case 3:sizerezult=size*n; break;
default: sizerezult=size*n*n;
}
int *cp,*c=(int*)malloc(sizeof(int)*sizerezult);
cp=c;
printf("введіть матриці \n')
printf("матриця А:\n');
for(i=0;i<size;i++) scanf("%d',a+i);
printf("матриця B:\n');
for(i=0;i<size;i++) scanf("%d',b+i);
dobutok(a,b,&c,2,3);
clrscr();
for(int i=0;i<sizerezult;i++)
printf("%d",*(cp+i));
}
9. Програма, що друкує сама себе. Напишемо програму, яка друкує сама себе. Такі програми дуже популярні серед студентів, що починають вивчати різні мови програмування. При цьому одразу ж необхідно уточнити, що текст програми має зберігатись у самій програмі. Застосування будь-яких зовнішніх джерел заборонено. Використовуватимемо масив покажчиків на рядки:
#include <stdio.h>/*1*/
char *s[]=/*2*/
{/*3*/
"#include <stdio.h>'
"char *s[]=",
"{",
"рядок 4",
...,
"рядок N"
}; /*4*/
рядок програми 5/*5*/
... /*6*/
рядок програми N/*7*/
Роздрукувати програму можна, використовуючи цикл for. Загальна технологія: спочатку друкуємо перші три рядки програми як s[0],s[1],s[2]:
for(i=0; i<2; i++)
{fputs(s[i], stdout);
putc(NEW_LINE,stdout);}
Отримаємо:
#include <stdio.h>/*1*/
char *s[]=/*2*/
{/*3*/
потім – усі елементи, що ініціалізують масив покажчиків s. При цьому необхідно друкувати відкриваючі лапки, s[i], закриваючі лапки, кому (крім останнього рядка) і новий рядок. У рядкових константах не можна використовувати лапки й символ нового рядка, тому доведеться використовувати їх коди – відповідно 34 та 10 (для ASCII).
for(j=0; j<21; j++)
{putc(QUOTE,stdout);
fputs(s[j], stdout);
putc(QUOTE,stdout);
putc(',',stdout);
putc('\n',stdout);getch();}
Отримаємо всі рядки, що ініціалізують масив s:
"#include <stdio.h>'
"char *line[]=",
"{",
"рядок 4",
...,
"рядок N"
Далі друкуємо елементи масиву s, починаючи з четвертого (у схемі – "рядок 4"):
for(; i<21; i++)
{fputs(s[i],stdout);
putc(NEW_LINE,stdout);}
Отримаємо:
};/*4*/
рядок 4/*5*/
... /*6*/
рядок N/*7*/
У наведеній схемі не використовуються пропуски, що не принципово.
Рядок N має містити закриваючу фігурну дужку, а набір рядків – функцію main() і відкриваючу фігурну дужку. Усе інше в переліку рядків може бути довільним. Текст програми:
#include <stdio.h>
char *s[]=
{
"#include <stdio.h>",
"char *s[]={",
"};",
"#define QUOTE 34",
"#define NEW_LINE 10",
"int main()",
"{",
"int i,j;",
"for(i=0; i<2; i++)",
"{fputs(s[i], stdout);",
"putc(NEW_LINE,stdout);}",
"for(j=0; j<21; j++)",
"{putc(QUOTE);",
"fputs(s[j], stdout);",
"putc(QUOTE,stdout);",
"putc(',',stdout);",
"putc(NEW_LINE,stdout);}",
"for(; i<21; i++)",
"puts(line[i], stdout);",
"return 0;",
"}",
};
#define QUOTE 34
#define NEW_LINE 10
