Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
nazarov_i_v_ekonomichna_istoriya.doc
Скачиваний:
244
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Колоніальна експансія Англії

Пік розширення англійської колоніальної імперії припадає на 1860-1880 р.р., протягом яких населення колоній зросло більше, ніж удвічі, і склало 268 млн. осіб. Пізніше, коли на шлях колоніальної експансії стали Франція, Німеччина, США і Японія, темпи розширення Британської імперії уповільнилися.

Магістральним напрямком англійської колоніальної експансії стає Африка: в 1882 р. завойовано Єгипет, наприкінці 1880-х років колонізовані великі території в Східній Африці (нинішні Кенія і Уганда), в 1900 році – Нігерія. На початку ХХ ст. після тридцятирічної війни лорд Кітгенер остаточно завершив підкорення Судану, а після перемоги в англо-бурській війні (1902 р.) до складу Британської імперії увійшли розташовані на півдні Африканського континенту території двох бурських республік – Трансвааля і Помаранчевої (Родезія). Останніми територіальними надбаннями Англії в Африці стали Південна Аравія і аравійське узбережжя Перської затоки, приєднані напередодні першої світової війни (1914 р.). Але колоніальна експансія Британії не обмежувалась Африканським континентом. Так, ще в 1877 р. був захоплений стратегічно важливий острів Кіпр. До того ж Англія, використовуючи різні засоби тиску, мала суттєвий вплив на формально самостійні країни – Західний Сіам (Таїланд), басейн річки Янцзи (Китай), Південний Іран та Афганістан.

Традиційні методи експлуатації колоній (нееквівалентний обмін, пограбування тубільців, податковий тиск) доповнюються експортом капіталу (на колонії припадало 70% від загальної суми капіталу, вивезеного Англією) висока рентабельність від якого обумовлювалась низькими витратами виробництва в колоніях, де існувало багато дешевої сировини, а заробітна плата робітників була в 5-7 разів нижча, ніж в метрополії.

Для англійської імперії характерна масова міграція населення з метрополії в колоніальні країни, в багатьох з яких англійці складали кістяк колоніальної буржуазії, інтелігенції, кваліфікованої робочої сили. Це послаблювало соціально-економічні протиріччя в самій Англії і вело до формування в колоніях прошарку соціальної еліти, орієнтованої на Лондон. Там, де такий прошарок мав суттєвий економічний і політичний вплив, британський уряд надавав європейським поселенцям автономію. Так, статус домініонів (самоуправління в межах Британської імперії) було надано Канаді (1867 р.), Австралії (1901 р.), Південно-Африканському Союзу (1910 р.), Новій Зеландії (1907 р.). В тих колоніях, де подібний прошарок не склався (в Індії, Бірмі, Центральній і Північній Африці), зберігався традиційний колоніальний режим.

Виникнення монополій в промисловості і банківській справі.

Для Англії характерна порівняно пізня монополізація промисловості внаслідок наявності колоніальної імперії, яка дозволяла вилучати надприбутки без обмеження конкуренції. Іншими причинами уповільнення монополізації був відносний занепад старих галузей (зокрема видобувної), з яких як правило починається монополізація і більша орієнтація англійської промисловості на зовнішні ринки (що складніше підлягають монополізації) ніж американської і німецької індустрії.

Але потужний експорт капіталу зумовив його гостру нестачу всередині країни, яка особливо гостро відчувалась в нових галузях, де і спостерігалось найінтенсивніше створення акціонерних товариств з метою мобілізації фінансових ресурсів. Створенню монополій саме в цих галузях сприяли також більші розміри підприємств і статутного капіталу. Тому перші монополії виникли в 90-х роках ХІХ ст. в трубопрокатній і хімічній галузях промисловості. У важкій і військовій індустрії на перший план висуваються монополії «Армстронг/Уітворт», «Дорман, Лонг і К0», «Віккерс». В суднобудуванні за участю фінансової групи американського фінансового магната Дж. Моргана створюється потужний трест. Але монополізація традиційних для Англії текстильної і вуглевидобувної галузей, для яких були характерні застаріла технічна база і орієнтація на колоніальні ринки, помітно відставала від аналогічних галузей в США і Німеччині.

Проте в банківсько-кредитній сфері концентрація і централізація капіталу відбувалася високими темпами і вже на межі ХІХ-ХХ ст.. управління кредитною справою зосередилось в руках п’яти найвпливовіших лондонських банків. Напередодні першої світової війни 86% всіх заощаджень припадало на 27 банківських установ. Сконцентровані в них фінансові ресурси значною мірою використовувалися за межами Англії – з 1870 по 1913 рр. експорт капіталу збільшився в 3,3 рази і перевищив сумарний обсяг капіталів, вивезених із Франції та Німеччини. Пріоритетними сферами вивозу капіталу були Британські колонії і економічно слаборозвинені країни (насамперед Латинської Америки), на які припадало приблизно 3/4 від загальної суми вивозу. Але близько 20% капіталу експортувалося в США і менше, ніж 6% – в країни Європи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]