Промисловий підйом 1920-х років

З 1918 по 1921 рр. Франція переживала економічну кризу, пов’язану як із руйнацією народногосподарських об’єктів і інфраструктури, так з перебуходом промисловості на випуск мирної продукції. Пік падіння виробництва припав на 1921 рік, коли індекс випуску промислової продукції склав лише 55% від рівня 1913 р., а індекс сільгоспвиробництва – 77%. Ціни на продовольство і товари широкого вжитку виросли порівняно із довоєнним рівнем в 5-7 разів, в той час як номінальна заробітна плата – лише в 2 - 2,5 рази, що зумовило різке падіння життєвого рівня більшості французів.

Відновлення французької економіки після повоєнної розрухи завершилося лише в 1924 році, колі рівень виробництва промислової продукції перевищив рівень 1923 р., а рівень сільгоспвиробництва зрівнявся з передвоєнним. З 1924 по 1929 р.р. промисловість Франції давала щорічний приріст в 5%, поступаючись за цим показником тільки США. В 1930 р. обсяг промислового виробництва Франції досягнув 140% від рівня 1913 р. (в той час як в Англії ­– лише 94%, а в Німеччині – 120%). Особливих успіхів досягла важка індустрія: за рахунок використання ресурсів Саарського і Мозельського вугільних басейнів видобуток вугілля (традиційно дефіцитного у Франції) зріс більш ніж в 2 рази, а виплавка чавуну і сталі – в 5 разів (значною мірою за рахунок використання потужної залізорудної бази Лотарингії). При цьому структура металургійної галузі якісно поліпшилась: вперше виплавка сталі перевищила виплавку чавуну. Суттєво збільшилось виробництво продукції машинобудування, особливо в «молодих» його підгалузях, таких як літакобудування, верстатобудування і автомобільна промисловість. Високими темпами розвивались також хімічна (виробництво гумових виробів), нафтоперегінна, електротехнічна галузі.

Серед причин промислового підйому 1920-х років слід особливо виділити натуральні поставки сировини з Німеччини (що входили в суму репарацій). В першу чергу це стосується кам’яного вугілля, яке розподілялося за дешевими цінами серед французьких підприємств, що зумовило зниження собівартості і підвищення конкурентоспроможності французьких товарів.

Сприяла промисловому підйому і наявність у Франції чисельних колоній, що в 20 разів перевищували територію метрополії і були потужними джерелами поповнення сировинної і продовольчої бази Франції, а також ринками збуту промислової продукції, частка якої в загальному обсягу французького експорту виросла з 11,4% в 1918 р. до 37% в 1927 р.

Серед факторів, що стимулювали попит на продукцію промисловості, слід відзначити широкомасштабні роботи по відродженню окупованих в період війни департаментів Півночі і Північного Сходу Франції, де промисловість, порти, елементи інфраструктури довелося створювати практично з нуля і це дозволило відновити їх на новій технічній основі.

В цей період посилюється процес концентрації і централізації виробництва і капіталу. Так, в 1932 році п’ять металургійних концернів давали 80-90% виробництва сталі, трест «Кульман» випускав 80% хімічної продукції, виробництво зброї зосередилось в руках двох концернів, і лише три фірми («Сітроен», «Пежо» і «Рено») монополізували випуск французьких автомобілів.

Проте розвиток народного господарства Франції в 1920-х роках не був збалансованим і рівномірним. Підйом відбувся переважно в галузях важкої індустрії, що випускали засоби виробництва, і не зачепив легку промисловість. Сільське господарство теж перебувало у стані застою (в 1938 році виробництво сільгосппродукції лише на 10% перевищило рівень1913 року). Це пояснювалося його нерозвиненою технічною базою, низьким рівнем врожайності сільськогосподарських культур, високою собівартістю продукції і її слабкою конкурентоспроможністю, низькими внутрішніми цінами на продовольство. Парцелярна система господарства, що залишилася в спадок від попередніх епох, продовжувала гальмувати впровадження нової техніки, раціональних агрономічних методів та ін.

Процеси, що відбувалися в 1920-х роках, завершили перетворення Франції в індустріально-аграрну країну, де в 1931 році вперше було зафіксовано переважання чисельності міського населення над чисельністю сільського. Але, незважаючи на успіхи промисловості, Франція і в 1929 р. продовжувала залишатися країною, де доходи від цінних паперів майже в 3 рази перевищували прибутки промисловців.