16. Домінанти стилю. Особливості творення образу.

(Стильова домінанта=14 пит.)

Образ - це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя,що створена за допомогою вимислу й має естетичне значення. В основі художнього образу лежить первинний,або так званий чуттєвий образ. Чуттєвий образ у художньому творі - це те, що в ньому безпосередньо, конкретно зображено з усіма подробицями (комір,форма,вкраплення). Від повсякденних форм художній образ відрізняється: емоційністю, формою виявлення, узагальненістю змісту.

Художній образ має на меті подати об’єктивну картинку змальованої дійсності у формі її суб’єктивно-емоційного сприйняття, тобто такого, якою її бачить і емоційно переживає автор.

Образ з’являється з необхідності позначення кінцевого результату форм образного мислення, тобто матеріально відтворити його словами (в літ.).Оскільки в цілому кінцевим результатом є твір, то будь-який естетичний предмет можна вважати образом.

В літературно-художньому творі образ – словесне уявлення - ” мікрообрази” чи словесні образи (тропи,синтаксичні фігури). В окрему групу відносять образи автора й читача.

Загальна структура образу виходить з поєднання в ньому чуттєвого образу й ідеї. Художній образ ніколи не зводиться до подоби предмета. Специфіка образу залежить від родових ознак твору. Всі художні образи класифікуються на 2 групи:

• Автологічні - дослівні;

• Металогічні - позаслівні;

17. Образ автора у художньому творі.

Образ автора у літературному творі — художній двійник реальної особистості письменника, змодельоване ним уявлення про себе і відтворене у свідомості читача. Він з'являється на пізніх етапах історії літератури, хоч перші підходи до О. а. розпочалися в античну добу, але набули виразності в період Ренесансу, де окреслилась ідеалізована, богорівна особистість, титан думки (Данте Аліг'єрі,Мікеланджело Буонарроті, М. де Сервантес, В.Шекспір та ін.). Класицизм сформував свій тип О.а. — прагматичний інтелектуал,громадянин. У романтизмі він збагачується моральними та світоглядними характеристиками, виражає ідейно-естетичну позицію письменника.У реалістичній літературі О. а. позбавляється своєї винятковості, зазнає своєрідного заземлення. У літературі XX ст. він відображає особистість з трагічно розірваною, відчуженою свідомістю (Ф.Кафка, Дж.Джойс,М.Хвильовий та ін.).

Автор як реальна постать та образ автора — поняття співвідносні, але не тотожні, у кожному з трьох літературних родів — епосі,ліриці й драмі — визначаються своєю специфікою. В епічних творах автобіографічного характеру О.а. розкривається найповніше. В ліриці, перейнятій суб'єктивними переживаннями,О.а. найчастіше втілюється у ліричному героєві та в суб'єктові лірики, у певному ліричному персонажеві, явно відмінному від самого поета.

Отже, образ автора – це «вираження особи художника в його творінні» (за В. Виноградовим).Часто це називається і по-іншому: суб'єктивізація, тобто творча свідомість суб'єкта в його відношенні до об'єктивної дійсності .

18. Особливості художньої мови.

Художня мова – літературна, але не обмежується лише літературною. У своїх творах письменники використовують діалектизми, професіоналізми, архаїзми, слова у прямому та переносному значеннях. Вона містить оцінюю чий елемент різного забарвлення : співчуття, зневагу, обурення, презирство, захоплення. Художня мова емоційна, образна, експресивна, відзначається лаконізмом, небагатослівністю.

Особливості:

• наявність багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак),

• уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів),

• запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів), формування індивідуального стилю митця,

• уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів,

• поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу); у наказовому способі,

• широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики,

• представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).