28. Національно-визвольна вільна українського народу під проводом б. Хмельницького. Причини, основні етапи та наслідки.

Навесні 1648 р. в Україні почалося козацьке повстання під проводом Б. Хмельницького, що переросло в національну визвольну війну.

Мета війни: звільнення України з-під влади Речі Посполитої, сформувати власну українську державу.

Соціально-економічні причини: посилення кріпосного гніту, погіршення становища міщан через свавілля польської адміністрації, скорочення реєстрового козацтва до 6 тис, нереєстрові козаки перетворювалися в кріпаків, скасовано козацький суд, козакам заборонялося обирати гетьмана.

Політичні причини:відсутність власної держави, нерівність у правовому й політичному відношенні української православної шляхти, прагнення козацької верхівки до здобуття влади.

Національно-релігійні причини: утиски православ’я, поширення уній,політика спольщення населення.

Зовнішньополітичні причини: сусіди Польщі – Московська держава, Туреччина, Швеція – були зацікавленні в послабленні Речі Посполитої, сваволя шляхти підривала міцність держави

Характер: національно визвольний (оскільки головним завданням було звільнення від іноземного гноблення), релігійний (захист православної віри супроти наступу католицизму) та буржуазний (бо, по суті, відбувалась ліквідація феодальних відносин і перехід до капіталізму).

Рушійні сили: козацтво і православна шляхта (організатори і найдієвіше сила), селянство (найчисельніша сила, але її дії шкодили своєю стихійністю та анархізмом), православне духовенство (як організуюча сила, ідеологи повстання), православні міщани (їх роль була незначною через малу чисельність).

Перший етап (лютий 1648 - червень 1652) характеризувався найбільшим розмахом й інтенсивністю національно-визвольної і соціальної боротьби. Відбувається бурхливий процес розвитку державних інституцій, формування національної державної ідеї, становлення політичної еліти.

Другий етап (червень 1652 – серпень 1657) відзначається погіршенням економічного і геополітичного становища козацької України та активним пошуком союзників на міжнародній арені з метою розгрому Речі Посполитої.

Третій етап (вересень 1657 – червень 1663) охоплює час різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства (Правобережне і Лівобережне) та виділення Запоріжжя в окрему політичну силу.

Четвертий етап (липень 1663 – червень 1668) ознаменувався прагненням польського й російського урядів поділити Українську державу (що й сталося згідно з Андрусівським договором 1667).

П’ятий етап (липень 1668 – вересень 1676) припадає на нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи України, ліквідацію державних інституцій у Правобережжі та його жахливе спустошення польськими, російськими, турецькими, кримськими військами.

Значення революції полягало в тому, що вона:

- призвела до створення національної держави, частина якої у формі Лівобережного гетьманства на правах автономії проіснувала в складі Росії до початку 80-х рр XVIII ст.;

- зумовила формування національної державної ідеї, яка стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність;

- відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти, стала могутнім імпульсом для розвитку національної самосвідомості;

- зумовила закріплення назви «Україна» за створеною державою й започаткувала зміну назви «Руський народ» на «Український народ», забезпечила умови, коли протягом тривалого часу після її завершення козаки, міщани й селяни продовжували користуватися плодами соціально-економічних завоювань, здобутих у роки революції.