10. Типи словників. Лексикографічні видання, пов’язані з майбутньою професією.

Словник — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих. Залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання розрізняють два типи словників: енциклопедичні словники і філологічні.

Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. В філологічних (лінгвістичні) словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів. Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові. Перекладні словники, в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу. Термінологічні, в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова.  Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.  Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.  Словники іншомовних слів, які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов.  Історичні словники, в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше. Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території.  Фразеологічні словники, в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу.  Синонімічні словники, в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови  Словники власних імен, в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена. Топонімічні словники, в яких описуються назви географічних об’єктів.

11. Склад лексики сучасної української мови з погляду походження. Ознаки іншомовних слів.

До складу споконвічної лексики української мови входять: а) найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.): мати, бать­ко, брат, вовк, вівця, дерево, зерно, город, берег, вода, вогонь, новий, гострий, орати, стояти, знати, два б) праслов'янські слова, спільні для слов'янських мов: чоловік, невістка, сват, палець, ведмідь, кінь, віл, жито, пшениця, борошно, тісто, сонце, простий, солодкий, кислий, думати, пам'ятати в) східнослов'янські слова, спільні для східних слов'ян: дядько, племінник, білка, зозуля, снігур, урожай, озимина, ряд­но, скатерть, сизий, дешевий, звикати, мі­тити, черкати і т. д.; г) власне українські слова: батьківщина, малеча, володар, промовець, лелека, будинок, садиба, паляниця, соняшник, за­барний, кремезний, діяти, линути, очолювати, заздалегідь, зго­дом, безумовно, начебто, геть, цить і т. д.

Запозичення: Засвоєння українською мовою російської лексики стало активним після возз'єднання України з Росією: начальник, завод, чин, подвиг, а з XVIII ст. російська мова стала основним посередником у засвоєнні українською мовою іншомовної лексики західноєвропейського походження: акт, адвокат, боцман, генерал, дивізія, комісія. До XVII ст. Білорусія і більша частина України були у складі Великого князівства Литовського, тоді формувалася єдина українсько-білоруська літературно-писемна мова: бадьорий, бурчати, в'ятір, гудити, дьоготь, ківш, кажан... польської -брама, бавитись, барвінок, вдячність, досконало, жупан, склеп, полька, з чеської - влада, наглість, табір  грецької мови: ботаніка, геологія, математика, психологія, азот, хлор, атмосфера, граматика, драма, діалог, демократія тощо. Латинські: інфекція, ангіна, вена, делегат, арматура, з німецької: орден, солдат, швабра, паштет, фарш, футляр, шахта, вексель, бухгалтер. Французькі запозичення.: політика, кур'єр, балет, режисер, роль, романс, абажур, магазин, пальто, люстра. з англійської.: док, шхуна, мічман, футбол, хокей, старт, фініш, трамвай, кекс, ром, пунш. голландської мови: матрос, гавань, шлюпка, каюта. З італійської: адажіо, бас, віолончель, опера. З тюркських мов: кайдани, тютюн, бугай, базар, чабан тощо.

Наявність префіксів іншомовного походження; присутність у слові букви «ф» (грецизми, латинізми), буква «а», «е» на початку слова, словосполучення «пс», «кс», словосполучення «бю», «вю», «мю» в корені слова, іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: бургомістр, демонстрант, частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється, тощо.