Сборник_Region-2015

поселення склались через особливості оренди, купівлі-продажу земельних ділянок, а також пов’язані з характером вирубки лісу – на звільнених від лісу землях згодом виникали хутори та окремі оселі.

Крім того, у формуванні хуторської системи розселення велику роль відіграли і природні особливості гірської місцевості. Мала кількість придатних для обробітку земель і роздрібленість сільськогосподарських угідь були однію з причин формування хуторів.

Територія району заселена вкрай нерівномірно. Найгустіше заселені центральна, північна і південно-східна частини району, особливо вздовж річок Путилка, Черемош, Сарата. Гірські хребти південно-західної частини району, де, в основному, і розміщені землі НПП «Черемоський», майже безлюдні.

Слід додати, що населені пункти на пропонованих для включення до складу Парку територіях відсутні.

На території Путильського району населення займається тваринництвом в особистих господарствах. Не дивлячись на потенційні можливості сільськогосподарських угідь, переважна частина їх із-за нераціонального використання і відсутності відповідної агротехніки малопродуктивна. Через значну віддаленість полонин від населених пунктів заходи по їх покращенню не проводяться. Значну частину пасовищ займають асоціації з перевагою непридатних в кормовому відношенні щавля альпійського, чорниці, брусниці, різних мохів та лишайників.

Із занепадом колгоспів спостерігається повільне заростання полонин лісовою і чагарниковою рослиннітю. Тому вкрай необхідно розвивати сільське господарство, зокрема тваринництво, використовуючи для цього всі можливості місцевості та враховуючи місцеві традиції. Це забезпечить місцеве населення та рекреантів здоровими продуктами харчування, що, в свою чергу можна використовувати як рекреаційний елемент для залучення відвідувачів на територію району.

Територія розширення знаходиться поза межами населених пунктів, і населення яке б проживало на планованій території, відсутнє. Тому розширення території НПП «Черемоський» сприятиме покращенню соціально-економічної ситуації в регіоні. Частина місцевих жителів, у тому числі і працівники лісгоспів, знайдуть роботу безпосередньо в штаті Парку. Інші зможуть знайти себе в обслуговуванні рекреантів і туристів, якими опікуватиметься адміністрація НПП «Черемоський», у сфері транспортного забезпечення, харчування тощо. Збільшення площі природно-заповідної установи дасть поштовх для розвитку малого бізнесу на Путильщині, зокрема сфери торгівлі, обслуговування (наприклад, зеленого туризму), що також сприятиме добробуту населення.

На пропонованих для включення до складу НПП «Черемоський» землях відсутні автомобільні дороги, за винятком лісових доріг. Останні знаходяться у занедбаному стані та потребують додаткового фінансування на їх утримання. Проте, розвиток природно-заповідної установи такого рангу, як національний природний парк, збільшуватиме потік відвідувачів до Путильського району. Це, в свою чергу, спонукатиме відповідні державні структури утримувати в

281

належному стані мережу доріг.

На більшій частині запланованої для розширення території можливе використання тільки мобільного зв’язку. На сьогоднішній день не всі проектовані території покриті мобільним зв’язком, тому, у зв»язку із збільшенням потоку рекреантів, можливе його підсилення за рахунок встановлення веж у зонах розширення, де це дозволяє функціональне зонування проектованої теритоторії.

З економічної та екологічної точок зору живити електричною енергією будівлі та споруди туристсько-господарського призначення найдоцільніше автономними джерелами енергії. Це можуть бути сонячні батареї та вітрові електростанції.

Таким чином, розширення території НПП «Черемоський» всебічно сприятиме соціально-економічному розвитку Путильського району та значному покращенню добробуту місцевого населення.

УДК 911.3:338.48 (477.86)

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОБ’ЄКТ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ В РЕГІОНІ

П.А. Вірченко, І.В. Обуховський japasha@yandex.ua, obuhovsky.igor@yandex.ua

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна

В останні роки в Україні та світі спостерігається посилення інтересу до такої форми туристичної діяльності, як екологічний туризм. Ця тенденція, на нашу думку, пов’язана з погіршенням екологічного стану довкілля, особливо у великих міських поселеннях, перенасиченням туристами традиційних місць відпочинку, зростанням кількості вільного часу та пошуком альтернативних видів відпочинку серед потенціальних туристів.

Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим довкіллям. В Україні до таких територій можна віднести Карпатський регіон, який виділяється серед інших туристичних регіонів країни не тільки своєю природно-географічною унікальністю, а й самобутньою культурою українських горян, екологічною збереженістю значних територій, високим рівнем заповідності регіону. Зазначені чинники безпосередньо впливають на розвиток різних видів туризму в Карпатському регіоні, в тому числі й екологічного.

Отже, метою дослідження є аналіз привабливості та залучення об’єктів природно-заповідного фонду Івано-Франківської області до розвитку екологічного туризму в регіоні.

Окремі питання розвитку екологічного туризму висвітлені у працях О.О. Бейдика, М.Б. Біржакова, В.І. Гетьмана, А.П. Голода, О.Ю. Дмитрука, Н.О. Кравченко, О.О. Любіцевої, О.В. Міщенко та інших дослідників. Однак,

____________________________________

©П.А. Вірченко, І.В. Обуховський, 2015

282

єдиного загальновизнаного поняття «екологічний туризм» не існує, проте, майже всі науковці визначають його видом туризму, який проводиться в межах природних ландшафтів [2]. Деякі вітчизняні вчені розглядають екотуризм, як один з видів сільського туризму.

На думку О.О. Бейдика, екологічний туризм є складовою частиною рекреаційної діяльності, при якій негативний вплив на природне середовище та його компоненти є мінімальним. Екологічний туризм передбачає гармонійне єднання людини, засобів рекреації, природного середовища та рекреаційної інфраструктури [1].

Міжнародна організація екологічного туризму (TIES), визначає поняття «екотуризм», як відповідальну подорож у природні зони, області, що зберігає навколишнє середовище і підтримує добробут місцевих мешканців [5].

За визначенням Всесвітньої організації дикої природи, екологічний туризм включає відвідання територій з відносно «недоторканою» природою, з метою отримання вражень щодо природних та культурно-етнографічних особливостей даної місцевості, та який не порушує цілісності екосистем і створює такі економічні умови, за яких охорона природи та природних ресурсів, є вигідною для місцевого населення [3]. Отже, неодмінною умовою розвитку екотуризму будь якого регіону є раціональне використанні його природнозаповідних об’єктів та територій.

Серед областей України, які входять до складу Карпатського туристичного регіону особливої уваги заслуговує Івано-Франківщина, яка вирізняється переважанням екологічно чистих територій, різноманітністю рельєфу, клімату, гідрологічних об’єктів, мальовничими гірськими ландшафтами, самобутньою культурою населення, високою лісистістю, унікальною флорою та фауною, значною заповідністю території тощо. Зазначені чинники всіляко сприяють розвитку на території Івано-Франківської області розвитку різних видів туризму, в тому числі й екологічного. Крім того, місцеві мешканці завжди дбали про збереження природних екосистем на території регіону, отже, невипадково Івано-Франківщина завжди вважалась екологічно чистим регіоном зі значним рівнем заповідності територій.

Станом на кінець 2014 року мережа природно-заповідного фонду ІваноФранківської області налічувала 474 території та об’єкти загальною площею 218,8 тис. га [6]. За останні п’ять років площа природно-заповідного фонду області, зросла з 195,9 тис. га до 218,8 тис. га. Отже, у період з 2009 по 2014 роки відсоток заповідності Івано-Франківщини збільшився на 1,7 % (з 14,0 % до 15,7 %), що, на нашу думку, свідчить про розширення можливостей для розвитку екологічного туризму в регіоні. Взагалі, за рівнем заповідності території Івано-Франківщина входить у першу п’ятірку регіонів України.

Природно-заповідний фонд Івано-Франківської області представлений: 1 природним заповідником, 5 національними природними парками, 3 регіональними ландшафтними парками, 64 заказниками, 189 пам’ятками природи, 7 дендрологічними парками, 9 парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва (рис. 1) та 196 заповідними урочищами [6].

283

Рис. 1. Розподіл природно-заповідного фонду Івано-Франківської області за категоріями об’єктів (побудовано за даними [4, 6])

Рис. 2. Територіальне розміщення основних об’єктів природно-заповідного фонду ІваноФранківської області (побудовано за даними [4, 6])

284

Отже, у структурі природно-заповідного фонду Івано-Франківської області, за категоріями об’єктів, переважають заповідні урочища та пам’ятки природи. Однак, серед всіх категорій об’єктів природно-заповідного фонду, представлених в області, найвищий статус має єдиний на Івано-Франківщині природній заповідник «Ґорґани», заснований у 1996 році (для збереження реліктової сосни кедрової європейської). Він розташований у південно-західній частині Івано-Франківської області (у районі Довбушанських Ґорґан) у межах Надвірнянського району (рис. 2). Загальна площа заповідника складає 5,3 тис. га [6]. Відвідування заповідника «Ґорґани» можливе тільки з науковою та еколого-освітньою метою при супроводі відповідальних працівників заповідника. Найбільша частка серед об’єктів природно-заповідного фонду Івано-Франківщині за розмірами території припадає на національні природні парки, загальна площа яких складає 120,3 тис. га. (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл природно-заповідного фонду Івано-Франківської області за площею об’єктів (побудовано за даними [4, 6])

Природні національні парки області представлені: Карпатським національним природним парком, національним природним парком «Гуцульщина», Галицьким національним природним парком, національним природним парком «Синьогора» та національним природним парком «Верховинський» (рис. 2). На території Івано-Франківської області знаходиться перший і один з найбільших в Україні національних природних парків – Карпатський національний природний парк, який був створений ще у 1980 році для охорони Чорногірських пралісів. Площа парку становить 50,3 тис. га. У парку створено 48 туристичних маршрутів, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано екологічні та науково-пізнавальні маршрути, добре розвинена інфраструктура сільського зеленого туризму, діє низка закладів стаціонарної рекреації. Також, на території Карпатського національного природного парку розташована й найвища вершина України – гора Говерла, яку відвідує чимало туристів. Розвитку екологічного туризму на території Івано-Франківщина сприяє й висока лісистість регіону. Майже половина території області, а точніше 45,6 %, вкрита лісами, які становлять 6 % лісового фонду України. Понад третина лісового фонду області – це унікальні екосистеми передгірних та гірських дубово-букових і ялинових карпатських

285

пралісів, які перебувають під охороною держави. Великі площі лісів створюють значний ареал багатого різноманіття рослинного і тваринного світу. Зокрема, на Івано-Франківщині, збереглося 228 видів рослин та близько 149 видів тварин, які занесені до Червоної книги України.

Отже, проведене дослідження засвідчило той факт, що Івано-Франківська область має гарні перспективи для розширення асортименту туристичних послуг за рахунок розвитку екологічного туризму. Зокрема, область характеризується значними площами природно-заповідних територій, з незміненими природними ландшафтами, наявністю унікальних ділянок незайманої природи, високою лісистістю і мальовничими ландшафтами, багатством ендемічних та червонокнижних рослин і тварин, що визначає особливу цінність природно-рекреаційних ресурсів Івано-Франківської області, для розвитку екологічного туризму. Крім того, розвиток екологічного туризму сприяє створенню нових робочих місць в регіоні, підвищенню освітнього та культурного рівня місцевого населення, через екологічну освіту, розвитку нової туристичної інфраструктури тощо.

Список використаних джерел: 1. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії / О.О. Бейдик; КНУ ім. Тараса Шевченка. – К.: РВЦ "Київ. ун-т", 1997. 2. Воскобойникова Н.Н. Экологический туризм: особенности и перспективы развития / Н. Н. Воскобойникова // Тр. Акад. туризма. – Вып. 3. – СПб.: Невский фонд, 2000. – С. 213. 3. Офіційний сайт Всесвітнього фонду дикої природи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wwf.ru. 4. Офіційний сайт Івано-Франківської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.if.gov.ua. 5. Офіційний сайт Міжнародної організації екологічного туризму (TIES) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ecotourism.org. 6. Офіційний сайт природно-заповідного фонду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pzf.menr.gov.ua.

УДК 621.039+66.081.3

РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

І.М. Петрушка, О.І. Мороз, К.І. Петрушка petim@ukr.net

Національний університет «Львівська політехніка», Львів, Україна

Значна частина поверхневих та підземних водних ресурсів, особливо в районах розташування промислових комплексів, відчувають антропогенний вплив за рахунок зростаючих об’ємів скиду умовно і нормативно очищених стічних вод. У 2013 р. в поверхневі водні об’єкти скинуто 8697 млн. м3 стічних вод. Частка забруднених стічних вод у загальному водовідведенні у 2014 р. – 36,7 % в порівнянні з 2013 р. – зросла майже на 6 %.

Накопичення токсичних складових стічних вод створює суттєву техногенну небезпеку водно-ресурсному потенціалу держави. Повною мірою це

___________________________________________

© Петрушка І.М., Мороз О.І., Петрушка К.І., 2015

286

стосується і стоків, насичених речовинами, які відносяться до 2-го-4-го класу небезпеки, таких як органічні барвники, органічні розчинники та радіонукліди.

Зменшити концентрацію органічних речовин у стічних водах до граничнодопустимих, можливо адсорбцією, зворотнім осмосом, ультрафільтрацією, електродіалізом, іонним обміном [1]. З стічних вод легко адсорбуються активованим вугіллям акрилонітрил, анілін, бензин, хлорбензол, циклогексан, крезол, фенол та інші органічні речовини [2, 3].

Поряд із синтетичними адсорбентами, які традиційно використовуються у масообмінних процесах (активоване вугілля, силікагелі, штучні цеоліти) вітчизняні та зарубіжні вчені інтенсивно продовжують проводити дослідження щодо практичного впровадження в якості адсорбентів природних дисперсних мінералів [4,5,6].

Запаси мінерально-сировинної бази України є достатньо вагомі у світовому вимірі, що підтверджує Закон України № 4731-17 «Про затвердження загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року». Згідно з техніко-економічними розрахунками приведеними в програмі потреба в мінерально-сировинних ресурсах базується на освоєнні новітніх технологій. До такої мінеральної сировини відносяться і природні сорбенти. Проте їх використання в природоохоронних технологіях (на прикладі бентонітових мінералів) є мізерно мале і складає – 4% в порівнянні з іншими галузями наприклад ливарне виробництво – 52%, харчова промисловість – 6%, сільське господарство – 18%. Доцільність та перспективність використання природних сорбентів доведена працями таких вчених школи академіка Овчаренка Д.Р. (Тарасович Ю.І., Манк В.В., Мельник Л.В.). Завдяки пористій структурі та високорозвиненій поверхні такі мінеральні сорбенти як бентоніт, палигорськіт, глауконіт проявляють високі адсорбційні, каталітичні та іонообмінні властивості і здатні селективно вилучати з водних розчинів різні класи речовин в тому числі і радіоактивні ізотопи. Перспективність та економічна доцільність використання мінеральних сорбентів в різних технологічних процесах зумовлена не тільки наявністю в Україні великих промислових родовищ і невисокою вартістю мінералів, але і можливістю регулювання геометричної структури та хімічної природи поверхні. Одним з ефективних методів вилучення забруднеників 2–4- го класу небезпеки з рідинних середовищ незалежно від їх хімічної стійкості є сорбційний метод, швидкість якого можна прогнозувати та регулювати в широкому діапазоні концентрацій.

На основі проведеного моніторингу, та експериментальних досліджень нами пропонується класифікація в основі якої закладені шляхи використання природних та модифікованих природних сорбентів в залежності від виду та концентрації забрудника в стічних водах (рис. 1) [7,8,9].

Дана класифікація дозволяє вибрати не тільки оптимальний вид сорбенту для нейтралізації забрудника, але і один з способів модифікування монтморилонітових порід з метою підвищення ступеня сорбції і відповідно зменшення вторинного забруднення навколишнього середовища відпрацьованими сорбентами

287

Список використаних джерел: 1. Зинюк О.Р. Основи колористики i хімії барвників: курс лекцiй. Під ред. О. Полiщука./ О.Р. Зинюк - ЛДУ ім. І. Франка: Львів, 1997.- 330 с.

2. Jiuhui Qu. Research progress of novel adsorption processes in water purification: A review //

Journal of Environmental Sciences. – 2008. – Vol. 2 0. – p. 1–13. 3. Poroikov V./ Computer-aided prediction of biological activity spectra. Application for finding and optimization of new leads/ Poroikov V., Filimonov D // Rational Approaches to Drug Design, Eds. H.-D. Holtje, W.Sippl, Prous Science, Barcelona, 2002.- p.403-407. 4. Манк В.В. Про можливість використання природних

6. M. Maliovany Experience of using natural dispersiblis adsorbents of Ukraine for cleaning industrial drains / M.Maliovany, Y.Gumnitsky, M.Sannikov // Konferenciya “Mikrozanieczyszczenia w srodowisku w swietle przepisow unii europejskiej” . - Ustron.- 2000.-Р.90-93. 7. M.A. Petrova

Sorption of Sr on Clay Minerals Modified with Ferrocyanides and Hydroxides of Transition

Metals. / M.A. Petrova, I.M. Krip, A.G. Flawers, T.V. Shimchuk, I.M. Petryshka.// ISSN № 10663622 Radiochemistry.- 2008. Vol. 50. No.5. p.p. 502-507. 8. Петрушка И.М.

Внешнедиффузионная кінетика адсорбции красителя аніонного красного 8С на глауконите. / И.М. Петрушка, Я.М. Гумницкий, М.С. Мальований,.//«Теоретические основы химической технологий» .Т. 46, №6 .-2012.- С.-1-5.10. 9. Петрушка І.М. Cумісний помел та кислотне

модифікування бентонітів з ціллю отримання сорбента для очищення рідинних середовищ від органічних забрудників./ І.М. Петрушка, М.С. Мальований. // «Вісник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського» . - № 2(73).-2012.- С.-167-170.

288

УДК 556.388

ОСОБЕННОСТИ КОНЦНТРАЦИИ ЦЕННЫХ ЭЛЕМЕНТОВ В ОТХОДАХ ПРОМЫШЛЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ СЕВЕРОВОСТОЧНОГО ДОНБАССА

И.В. Удалов

Харковский национальный университет имени В.Н. Каразина, м. Харьков, Україна

Известно, что из 2–2,5 млрд т/год используемых природных ресурсов в Украине около 90 % превращаются в промышленные отходы, при этом общий объем накопленных промышленных отходов на сегодня составляет более 35 млрд т. Поступление в окружающую природную среду (ОПС) большого количества техногенных отходов свидетельствует о низкой эффективности отечественного производства, где степень использования природных ресурсов составляет 5–10 %. Выявлены факторы, характеризующие прогрессирующую тенденцию накопления промышленных отходов в Донбассе:

•высокая концентрация промышленных предприятий, образующих

отходы;

•использование энерго- и ресурсоемких технологий, морально и физически устаревшего оборудования;

•низкие объемы переработки и утилизации твердых отходов производства;

•отсутствие мотивации к привлечению промышленных отходов в производственно-хозяйственные циклы у субъектов хозяйствования. [1, 2]

В процессе исследований выявлены объемы твердых отходов производства на Донбассе, которые по условиям залегания и концентрации ценных компонентов можно классифицировать как «техногенные месторождения». [3, 4] Техногенные месторождения Донбасса характеризуются:

•высокой концентрацией ценных компонентов;

•локализацией запасов вторичных ресурсов;

•минимизацией затрат на их разработку, добычу и транспортировку;

•возможностью комплексного извлечения ценных компонентов.

Целью работы было изучение отходов промышленных предприятий Северо-Восточного Донбасса на наличие черных, цветных и редких металлов. Для достижения поставленной цели необходимо было выявить места скопления потенциально ценных отходов и изучить их состав.

В ходе проведения работ выявлены техногенные образования, содержание металлов в которых превышает фон в сотни раз, и приближается к промышленным концентрациям. Эти техногенные образования размещаются на поверхности земли в доступных для освоения местах и, в подавляющем большинстве, весьма значительные по размерам.

Зафиксировано, что атмосферные осадки и иные мигрирующие растворы проходя сквозь техногенные отходы, поступают в почву, образуя в ней

__________________

© Удалов И.В., 2015

289

техногенные геохимические аномалии, которые характеризуются широким комплексом металлов. При этом почвы обогащаются тяжелыми металлами и другими микроэлементами и соединениями. Оценено, что распространение металлов в почвах с аномально высоким содержанием имеет локальный характер. В геолого-промышленных районах Северо-Восточного Донбасса, где высокая плотность промышленных предприятий, повышенное содержание металлов в почвах имеет площадное распространение, и различные аномальные зоны могут соединяться между собой. Таким образом, отмечено, что главным вопросом перераспределения микроэлементов в поверхностной части зоны гипергенеза есть конечная миграция элементов и их соединений.

Список использованной литературы: 1. Семиноженко В.П., Сталинский Д.В.,

Касимов А.М. Промышленные отходы: проблемы и пути решения. Х.: Издательство «Индустрия», 2011. – 544 с. 2. Воеводин В.Н. Региональные проблемы экологической безопасности при горнопромышленном производстве в Украине // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2006. – № 1. – С. 5–16. 3. Капинус Е.И., Шпильный С.А. и др. Золы и шлаки каменных углей Донбасса как источник извлечения цветных металлов. Экотехнологии и ресурсосбережение, 1996. – № 5-6. – С. 85–91. 4. Юдович Я.Э., Кетрис М. П. Ценные элементы-примеси в углях. Екатеринбург, УрО РАН, 2006. 538 с.

УДК 504.75.06

ECOLOGICAL SETTLEMENTS DEVELOPMENT FOR OPTIMIZATION

OF NATURAL RESOURCES EXPLOITATION

M. Radomska, T. Strava m_radomskaya@mail.ru

National Aviation University, Kyiv, Ukraine

The creation of eco-friendly settlements is an attempt to harmonize human activity with the natural cycles to support the existing environmental balance.

The term «eco-village» was introduced by Georgia Institute of Technology Professor George Ramsey in 1978 to describe small-scale, car-free, close-in developments, including suburban infill. It seems that the movement of ecovillage is an international phenomenon, and it has started simultaneously in different places at about the same time – in the 1980s – 1990s. These c ommunities, claiming to be «ecovillages» today, were established in two different ways. The first group includes those, which were founded in late 1980s and especially after 1991, when the book by Robert Gilman «Ecovillage and sustainable community» was published. They have originally called themselves «ecovillages» and their mission signified in the conceptual documents was to create the society, in which humans live in harmony with nature and not deplete their resources. These are eco-villages in Ithaca, New York, founded in 1992, and in Los Angeles, established in 1993.

The second way that has led to formation of environmental settlements is the evolution of spiritual, revolutionary, political-social or alternative settlements and

___________________________

© Radomska M., Strava T. , 2015

290