- •1. Предмет і метод загальної теорії д і п
- •2.Функції теорії держави і права
- •3.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права.
- •5.Поняття та ознаки держави.
- •7. Загальна характеристика Конституції України 1996 р.
- •11. Поняття та класифікація функцій держави
- •15.Поняття та елементи форми держави.
- •12.Внутрішні функції держави: поняття і зміст.
- •13.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
- •14.Форми та методи здійснення функцій держави.
- •16.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи.
- •17.Поняття та види форми правління.
- •18 Поняття та види форми державного устрою.
- •21.Механізм держави: поняття, ознаки та принципи діяльності.
- •23. Принципи організації та функціонування апарату держави
- •24 Поняття та ознаки органів держави
- •25 Види органів держави.
- •28 Співвідношення правової держави та громадянського суспільства.
- •29 Доктрина держави загального добробуту
- •31. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- •32 Теорія елітарної демократії
- •33 Поняття та види дисципліни
- •35. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні
- •36.Принципи права, їх види та характеристика.
- •38 Аксіологічне праворозуміння
- •39 Поняття та структура суб'єктивного права
- •40 Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- •41 Види норм права
- •42.Структура норми права
- •43 Норма права і стаття нормативно-правового акту (аспекти співвідношення).
- •44 Співвідношення норм права з нормами моралі.
- •45 Право, економіка, політика: взаємозв'язок і взаємодія.
- •46.Поняття та характеристика елементів системи права.
- •47 Поняття та структура системи законодавства.
- •50.Суб'єкти та види правотворчості. Законодавча ініціатива.
- •51 Принципи та стадії правотворчого процесу
- •52 Поняття і види форм /джерел/ права.
- •64.Поняття і види тлумачення норм прана за суб'єктами
- •54 Закон та його види.
- •55 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та класифікація.
- •57 Дія нормативно-правових актів у часі
- •58 Поняття та форми реалізації норм права.
- •59 Застосування норм прана як особлива форма їх реалізації.
- •60 Стадії застосування норм прана
- •61 Вимоги щодо правильного застосування норм права
- •62 Поняття та види правозастосовчих актів
- •65 Способи тлумачення норм права
- •66 Тлумачення норм права за обсягом
- •67 Акти тлумачення права, їх види
- •68 Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення.
- •69.Поняття та види правовідносин.
- •82.Поняття, ознаки та функції юридичної відповідальності.
- •90.Правова культура: поняття та характеристика структурних елементів.
- •70 Структура правовідносин
- •71 Зміст правовідносин
- •72.Об'єкти правовідносин: поняття, види
29 Доктрина держави загального добробуту
Доктрина держави загального добробуту й відповідні їй механізми соціального захисту грунтуються на принципах соціальної справедливості, а матеріальна підтримка поширюється на всіх осіб, які її потребують, а не лише на тих, хто заробив право на соціальні виплати трудовою діяльністю.
Існує твердження, що підґрунтям ідеології держави загального добробуту значною мірою стала теза Дж. Кейнса про те, що соціальні видатки здатні стимулювати сукупний попит. На заміну класовій боротьбі й конфронтації приходить громадянська згода, система тристоронніх угод, або трипартизму — участь у розробці та запровадженні програм соціального захисту представників роботодавців, працівників і держави. Адже створення державою соціальних гарантій переводило питання розподілу матеріальних благ у цілком економічну площину, здебільшого звільняючи його від політичних нашарувань. Нарешті, за воєнні й перші повоєнні роки централізована державна влада значно зміцніла й могла стати головною силою в законодавчому визначенні напрямків соціального захисту. Утвердженню держави загального добробуту до середини 70-х років значною мірою сприяв також швидкий економічний розвиток країн Західної Європи і можливість спрямовувати дедалі більше коштів на соціальні потреби.
31. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
Теорія "плюралістичної демократії" була найвпливовішою у 60-70 роках XX ст. (Р. Аллен, Р. Даль, М. Дюверже, Р. Дарен-дорф, Д. Рисмен), хоча термін "плюралізм" введено у політичний обіг у 1915 р. англійським соціалістом Г. Ласкі. Відповідно до цієї теорії класи у сучасному буржуазному суспільстві зникли. Сучасне буржуазне суспільство складається з різних взаємодіючих "страт" - прошарків. Вони виникають у результаті спільності тих або інших інтересів (професійних, вікових, матеріальних, духовних, релігійних та ін.). Оскільки ці інтереси не антагоністичні, то й відносини між стратами позбавлені антагонізму.
Для відображення спеціальних інтересів створюються відповідні зацікавлені групи - "групи тиску". Це професійні спілки, асоціації підприємців, пацифістські та патріотичні організації, релігійні, спортивні та культурні об'єднання. Кожна "група тиску" діє у власних інтересах, а не керується загальною метою. Для задоволення інтересів соціальних страт, яких вони представляють, "групи тиску" беруть участь у політичному житті, використовують загальне виборче право, право на об'єднання в політичні партії та суспільно-політичні організації, прагнуть одержати доступ до засобів масової інформації з метою формування громадської думки.
Механізм політичної влади, прийняття урядом тих чи інших політичних рішень у таких умовах є результат взаємодії різних
політичних сил, їх конкуренції, "вільної гри", що сприяє виявленню "загального інтересу", встановленню класового миру. У зв'язку з цим політична система розглядається як певний баланс сил між конфліктуючими економічними, професійними, релігійними, етнічними та іншими групами й асоціаціями. Кожна з них впливає на формування політики, проте жодна з них не має монополії на владу. Відбувається "дифузія" політичної влади між урядовими і неурядовими інститутами. Різні суспільні інтереси, у тому числі інтереси трудящих, у такий спосіб максимально враховуються. Вважається, що завдяки такому плюралізму здійснюється народовладдя.
Звідси випливає положення про роль держави при "плюралістичній демократії": держава є лише знаряддя узгодження інтересів різних груп, нейтральний арбітр між конкуруючими політичними групами, покликаний не допустити переваги одних над іншими, тобто охороняти умови вільної політичної конкуренції. При цьому діяльність "зацікавлених груп" зображується як не пов'язана з державою: переговори з іншими групами, укладення угод - колективних договорів профспілок із підприємцями - це різні форми тиску на інші групи.
При всій стрункості теорія "плюралістичної демократії" має внутрішні протиріччя і слабкі місця. Насамперед, нереальною є настанова на об'єднання всього населення в "групи тиску", на їх рівність у впливі. Хоча бажаним проголошується залучення як можна більшої кількості громадян до "груп тиску", більшість із них приречена на пасивність у політичному процесі.
Наприкінці 70-х - 80-і роках XX ст., у зв'язку із занепадом популярності теорії "плюралістичної демократії", деякі її давні прихильники (Г.Парсонс, Р.Даль) перейшли на позиції теорії елітарної демократії.