Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 1
.pdf281
116
282
117
283
Розділ 3. Держава і право феодально роздробленої Русі
284
4. Основні риси права Південно-Західних земель Русі
285
286
§ 4. Основні риси права Південно-Західних земель Русі
(30-ті роки XII — перша половина XIV ст.)
структури суспільства1. У цей період, перебуваючи в становищі удільних, південно-руські князівства користувалися відомою автономією. Влада на їхній території зосереджувалася в руках удільних князів. Для розв’язання важливих питань внутрішнього життя удільного князівства збиралася рада, до складу якої входили впливові місцеві феодали, представники місцевого боярства та церкви. Удільним князям підпорядковувалися органи управління, а також військо. Характерною рисою взаємовідносин центральної влади Великого князівства Литовського та удільних князівств було прагнення великого князя до цілковитого підкорення цих князівств
Великому князівству Литовському. Це виявилося, зокрема, у здійсненні політики, спрямованої на підрив давньоруської князівської династії, позбавлення місцевих князів наділів та заміни їх намісниками великого князя. Складався також слухняний великокнязівський владі військовослужилий стан — місцеве дворянство2.
14 серпня 1385 р. в Крево була підписана Кревська унія — угода про династичний союз між Великим князівством Литовським та Польщею. Великий князь Литовський Ягайло вступив у шлюб з польською королевою Ядвігою і став польським королем, а його князівство увійшло до складу Польщі. До цього Велике князівство Литовське спонукала необхідність боротьби проти агресії німецьких хрестоносців3. На ті часи Кревська унія відповідала інтересам польських та литовських феодалів. Прагнучи зберегти і посилити панування на білоруських та українських землях, литовські феодали шукали підтримки у польських феодалів та польського короля4. Внаслідок підписання Кревської унії та реалізації її умов погіршилося становище південно-руських земель. У 90-х роках XIV ст. удільні князівства українських земель були значно ослаблені, що стало однією з передумов здійснення загарбницької політики польських феодалів щодо населення цих земель.
1Юхо И. А. Правовое положение населення Белоруссии в XVI в. —
Минск 1978.— С. 3.
2Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовс-
кого. — К., 1987.
3История государства и права СССР. — Ч. 1. — С. 111.
4История Литовской ССР (с древнейших времен до наших дней). — Вильнюс, 1978. —
С. 53.
287
ктивну роль у розвитку і зміцненні підвалин феодалізму, в захисті інтересів великих землевласників й усього па-’ нівного класу феодалів продовжувало відігравати феодальнє право. В 30-ті роки XII — першій половині XIII ст. у князівствах та землях Русі діяла система права, яка в загальних рисах сформувалася ще в ранньофеодальний період і зафіксована в нормах Руської Правди. Водночас унаслідок змін у суспільно-економічних відносинах відбувається перегляд деяких правових норм. З’являються нові редакції Руської Правди. Однак це було не нове законодавство, а лише часткова кодифікація чинного, творчість переписувачів, які «підправляли» текст закону, прийнятого ще в часи розквіту Давньоруської держави1.
У період феодальної роздробленості регулятивна роль права посилилася за рахунок збільшення кола конкретних об’єктів феодального господарства, які захищалися правом, розширення складу різних за своїм правовим становищем соціальних груп, передусім феодально залежних верств населення, а також зміцнення основ права-привілею. Для правової системи цього періоду характерне посилення місцевих особливостей (партикуляризм) права, хоча в князівствах Русі воно не досягло тієї глибини, яка мала місце в інших державах, наприклад у країнах Центральної та Західної Європи. Особливості у нормах права, що застосовувалися в окремих князівствах та землях (наприклад Галицько-Волинській), не усували їхньої схожості з давньоруським правом та їх наступності. Зберігалися загальні принципи, інститути та форми цього права на всіх землях Русі.
Розглядаючи право українських земель після золотоординсь-кої навали, слід мати на увазі, що навала полчищ кочівників супроводжувалася масовим руйнуванням міст Русі, разом з якими загинули найцінніші давньоруські законодавчі й актові пам’ятки. Цим пояснюється відсутність актових матеріалів з історії Київської, Чернігівської та інших Південно-Східних земель періоду феодальної роздробленості.
1 Российское законодательство X—XX веков. — Т. 1. — С. 25—26. 119
288
Розділ 3. Держава і право феодально •роздробленої Русі
289
‘ 4. Основні риси права Південно-Західних земель Русі
290