17.Розрахуйте за такими показниками:

Невеликі строкові внески — 1630 у.г.о. Великі строкові внески — 645 у.г.о. Чекові внески — 448 у.г.о.

Безчекові ощадні внески — 300 у.г.о. Готівкові гроші — 170 у.г.о.

а) величину грошового агрегату М1; б) величину грошового агрегату М2; в) величину грошового агрегату М3.

18.В Україні обсяг ВВП у 2000 р. становив 103,9 млрд грн. На початок року в обігу перебувало (за агрегатом М3) 12,5 млрд грн, а на кінець року — 15, 7 млрд грн. Знайдіть середню швидкість обігу грошей та середню тривалість обігу гривні.

19.Сума цін товарів та послуг, що реалізуються, дорівнює 4500 млрд грн, сума цін товарів та послуг проданих у кредит 42 млрд грн, сума платежів по довгостроковим зобов’язанням, строк оплати яких настав, 172 млрд грн, сума взаємопогашуваних платежів 400 млрд грн. Середня кількість оборотів грошей у рік 10 разів. Знайдіть необхідну масу грошей у якості засобу обігу.

20.Сума цін реалізованих товарів та послуг дорівнює 200 млрд грн, сума цін товарів та послуг, проданих у кредит, 10 млрд грн, розрахунки по кредитам 4 млрд грн, взаємопогашувані платежі 2 млрд грн. Тривалість обігу грошової одиниці 2,4 місяця. Розрахуйте масу грошей, необхідну для безінфляційного обігу грошей в економіці.

Контрольні запитання

1.Висвітліть історію виникнення грошей.

2.Які функції грошей ви знаєте?

3.Назвіть всі елементи грошової маси?

4.Від чого залежить величина грошового агрегату М1?

5.Що таке масштаб цін?

6.Охарактеризуйте основні елементи грошової системи.

7.Дайте визначення вартості та ліквідності грошей.

8.Розкрийте закон грошового обігу, напишіть його формулу.

9.Які грошові агрегати використовують в Україні?

10.Що являє собою попит та пропозиція на гроші, зобразіть схематично.

11.Дайте графічну характеристику ситуації досягнення рівноваги на грошовому ринку.

12.Назвіть цілі та інструменти монетарної політики.

13.Розкрийте дію політики «дешевих» та «дорогих» грошей.

236

ÒÅÌÀ ¹ 14

КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

1. Поняття і структура кредитної системи. 2. Банки та банківська система.

3.Депозитний та грошовий мультиплікатор.

4.Небанківські фінансово-кредитні установи.

Поняття і структура кредитної системи

Фінансові послуги на грошово-кредитному ринку забезпечують фінансові посередники — це банки, ощадні та кредитні асоціації, страхові компанії, які приймають кошти (депозити) від однієї групи і позичають їх (кредити) іншій групі.

Кредитна система — це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів за умови повернення для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів.

Як правило, кредитна система має трирівневу структуру (хоча існують відхилення від такої практики):

1.Центральний банк;

2.Банківські установи, до яких входять:

—комерційні банки;

—інвестиційні банки;

—ощадні банки;

—іпотечні банки;

—земельні банки;

—поштово-чекові банки;

—торгові банки тощо.

3.Небанківські кредитно-фінансові установи, до яких відно-

сять:

—інвестиційні компанії,

—страхові компанії,

—ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;

—пенсійні та інші фонди тощо.

238

Сучасна кредитна система — це сукупність кредитнофінансових інститутів. що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає у себе два основних поняття:

По-перше, сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов’язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту.

По-друге, сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб’єктам, населенню, уряду, в яких виникла потреба у цих коштах.

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з Національного банку України, комерційних банків та небанківських кредитно-фінансових установ (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найактивніше у системі кредитно-фінансових інститутів України виступають комерційні банки.

Банки та банківська система

Банківська система — сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв’язку і взаємодії, діяльність яких законодавчо визначена.

Розрізняють наступні види банківської системи:

1.Дворівневу банківську систему (складається з центрального банку і комерційних банків, така система існує в Україні);

2.Централізовану (складається з Державного банку, Будівельного банку і Зовнішньоторгового банку та сукупності ощадних банків, така система була в СРСР);

3.Децентралізовану (Федеральна резервна система США, яку очолюють 12 резервних банків, входять до неї приблизно 40 % комерційних банків, а інші працюють на принципах вільної конкуренції).

Банки — установи, що акумулюють грошові кошти і нагромадження та здійснюють кредитно-розрахункові та інші операції.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками банків, виникли в кінці

239

ХІV ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувалися на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Пізніше за аналогічним принципом були створені банки у Амстердамі (1605 р.) та Гамбурзі (1618 р.). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво у платежах і кредитування торгівлі.

На практиці в сучасних умовах функціонує велика кількість банків. Їх можна класифікувати наступним чином:

•за формою власності — акціонерні, приватні, кооперативні, муніципальні, комунальні, державні, змішані, міждержавні (міжнародні);

•за терміном надання кредитів — банки короткострокового,

середньота довгострокового кредитування;

•за національною належністю — національні та іноземні;

•за функціями та характером діяльності — депозитні, уні-

версальні та спеціалізовані.

Центральний банк

Головне призначення центрального банку — управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки.

У різних державах центральні банки мають різні назви: народні, державні, емісійні, резервні тощо.

Першим центральним банком вважають емісійний банк Англії, створений у 1694 р., оскільки він почав випускати банкноти і враховувати комерційні векселі, а згодом йому було надано право виконувати роль скарбничого посередника між державою та комерційними банками, а також провідника грошово-кредитної політики держави.

Створення центральних банків обумовлено процесами концентрації та централізації капіталу, переходом до єдиних національних грошових систем.

Центральний банк держави виконує такі функції:

1.Є емісійним центром держави, тобто йому надано монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, забезпечує виготовлення грошей, регулює їх обсяг, вилучає фальшиві гроші тощо;

2.Є банком банків, оскільки здійснює операції з банками держави (зберігає їх касові резерви, надає їм кредити, контролює їх діяльність);

3.Є банком уряду, тобто підтримує державні економічні програми, розміщує цінні папери, надає кредити уряду і виконує

240

розрахункові операції для уряду, обслуговує державний бюджет, зберігає золотовалютні резерви;

4.Є головним розрахунковим центром держави та посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових розрахунків тощо;

5.Контролює діяльність комерційних банків щодо виконання законодавства, веде книгу реєстрів банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ;

6.Регулює економіку за допомогою грошово-кредитних механізмів тощо.

Центральним банком України є Національний банк України (НБУ), утворений 20 березня 1991 р. До складу НБУ входять 20 департаментів та самостійних управлінь, йому підзвітні 38 структурних підрозділів, у тому числі 25 регіональних управлінь. Загальна кількість працюючих в системі Національного банку понад 13 тисяч чоловік, у тому числі в центральному апараті 800 чоловік.

Згідно з законодавством передбачена наступна структура НБУ: центральний апарат, територіальні управління, розрахункові палати, банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, державна скарбниця, центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.

Також передбачена дворівнева система управління НБУ — рада НБУ і правління НБУ.

Комерційні банки

Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Отже, провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки.

Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу, діапазоном операцій, сектором ринку, де вони функціонують, тощо.

Комерційні банки виконують кредитні (активні та пасивні) та

комісійні операції.

241

Пасивні операції комерційних банків полягають у мобіліза-

ції та формуванні своїх грошових ресурсів. До пасивних операцій відносять:

—внески до запитання;

—ощадні внески;

—термінові депозити;

—інші пасивні операції (боргові зобов’язання іншим банкам та кредиторам).

Активні операції комерційних банків пов’язані із розмі-

щенням і використанням власного капіталу. До них відносять надання позикового капіталу:

—під заставу нерухомості;

—торговельно-промисловий кредит;

—органам влади;

—приватним особам;

—під цінні папери тощо.

До комісійних операцій відносять, такі як:

—переказні (готівка переводиться за допомогою банка третім особам);

—акредитивні (переказ грошей від одного клієнта іншому);

—інкасові (банк проводить операції від імені та за рахунок своїх клієнтів за різними документами);

—довірчі (тимчасове управління майном, передача спадщини, прийняття цінностей на зберігання);

—торговельно-комісійні операції (операції із золотом, валютою та цінними паперами).

Показники діяльності банківської системи в Україні подані в табл. 14.1.

242