конспект лекций 2011

Агрохімія. Конспект лекцій.

27.7.На азотні добрива, які вносять під час передпосівної культивації, гречка найкраще реагує на дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах та опідзолених чорноземах, але вносити їх потрібно обережно. Для середньо- і середньо пізньостиглих сортів гречки навіть на слабо окультурених ґрунтах після зернових попередників норма азоту не має перевищувати 60, після просапних - 30-40 кг/га. Для швидкостиглих сортів гречки норму азоту збільшують на 20 – 30 кг/га.

27.8.Азотні добрива посилюють дію фосфорних добрив на вилужених чорноземах і ще більше — на підзолистих ґрунтах. Фосфорні добрива майже повсюдно сприяють підвищенню врожаю, особливо на чорноземах. За наявності

вґрунті рухомих фосфатів понад 100 мг/кг рослини гречки забезпечуються фосфором із ґрунту, тому ефективність фосфорних добрив буває низькою. При цьому достатньо внести в рядки під час сівби 15 - 20 кг/га д.р. фосфорних добрив. Фосфорні добрива зазвичай вносять восени, але за потреби це можна робити і навесні.

27.9.Калійні добрива часто не підвищують урожай гречки. Вони позитивно діють на ґрунтах легкого гранулометричного складу і за низького вмісту рухомих сполук калію в ґрунті. Це пояснюють тим, що гречка має досить високу здатність засвоювати з усіх типів ґрунтів запаси калію. Крім того, гречка як хлорофобна культура краще використовує калійні добрива, які не містять хлору.

27.10.На легких ґрунтах, слабко забезпечених магнієм, ефективні магнієві добрива. Добре впливає на врожай гречки бор. Ознакою його нестачі в живленні рослин є відмирання верхівкових бруньок, квіток і навіть зав'язаних плодів. Дія борних добрив сильніше виявляється на ґрунтах із реакцією середовища, близькою до нейтральної. Вносять їх до початку сівби (0,5 кг/ бору) або під час сівби в рядки.

27.11.Гречка може витримувати підвищену кислотність ґрунту, але

краще росте і розвивається на ґрунтах з показником рН 5-7. Тому кислі ґрунти

Агрохімія. Конспект лекцій.

доцільно вапнувати. Найкращою формою вапняних добрив під гречку є доломітове борошно.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 28. УДОБРЕННЯ РИСУ

28.1.Рис вибагливий до родючості ґрунту, оскільки має слабко розвинену кореневу систему, що проникає в ґрунт на глибину до 60 см. Рис добре росте на темно-каштанових слабо солонцюватих ґрунтах важкого гранулометричного складу з рН 4-6.5, але оптимальна реакція ґрунтового середовища для його вирощування — рН 5.0 – 6.5.

28.2.При створенні 1 т зерна і відповідної маси соломи він виносить з ґрунту 15 - 25 кг N, 8-12 — Р2О5, 20 – 30 кг К2О.

28.3.Засвоює елементи живлення рис нерівномірно. Особливо висока потреба в них у період кущіння-колосіння. У фази кущіння-цвітіння рис засвоює 75 % азоту, 95 — фосфору і 80 % калію. У фази поява сходів — кущіння рослини найвибагливіші до азотного і фосфорного живлення.

28.4.Норми добрив визначають з урахуванням рівня врожаю та вмісту рухомих сполук елементів живлення в ґрунті. Рис ефективно реагує на сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. Особливо це важливо для відновлення родючості ґрунту за капітального планування чеків. При цьому на фоні повного мінерального добрива вносять 30 - 40 т/га гною або сидерати..

28.5.Оптимальні норми мінеральних добрив у різних районах рисосіяння

становлять N90-120Р60-90К40-80 ,а приріст урожайності зерна від їх внесення — 1,5 - 2,5 т/га.

28.6.Норму азотних добрив диференціюють з урахуванням родючості ґрунту і попередника. За сівби рису після багаторічного вирощування бобових трав рекомендовану норму азотних добрив зменшують майже вдвічі. На посівах рису ефективним є перенесення частини азоту (25 - 50 % повної норми) з основного внесення в підживлення, яке проводять в 1 - 2 прийоми у період появи повних сходів та у фази кущіння — виходу в трубку рослин.

28.7.Для рису також важливо правильно вибрати форму азотних добрив.

Агрохімія. Конспект лекцій.

Ефективніше застосовувати амонійні та амідні форми (карбамід, сульфат амонію), ніж нітратні. Нітратний азот частково вимивається в нижчі шари ґрунту, інша його частина відновлюється і втрачається в газоподібному стані.

28.8.Фосфорні добрива, внесені в нормі 60 - 90 кг/га д.р., підвищують урожайність рису на 0,6 - 0,8 т/га. Позитивна дія від внесення підвищених їх норм (90 - 120 кг/га д.р.) виявляється рідко, переважно на солонцях і солончаках, а також під час сівби рису після багаторічних трав, коли створюються умови надмірного однобічного живлення рису азотом. За нестачі фосфору порушується білковий обмін у рослин, затримується їх розвиток, зерно формується щуплим.

28.9.Калійні добрива зазвичай слабко збільшують урожай рису. Ефективність їх зростає на фоні високих норм азотних і фосфорних добрив та на ґрунтах легкого гранулометричного складу.

28.10.Ефективним під рис є передпосівне локальне внесення добрив на глибину 12 - 15 см.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 29. УДОБРЕННЯ БУРЯКУ ЦУКРОВОГО.

29.1.Буряк цукровий різниться високою солестійкістю і в процесі вегетації виносить з ґрунту велику кількість елементів живлення. В середньому 1 т коренеплодів з відповідною масою гички виносить 4 - 5 кг N, 1,5 - 2 - Р2О5, 5 - 9 кг К2О. На Поліссі винос їх більший, ніж у Лісостепу і Степу, що пояснюють більшою часткою гички в урожаї.

29.2.У розвитку буряку цукрового умовно виділяють три періоди: формування листкового апарату; ріст коренеплоду; накопичення цукру. В період росту листків у поживному середовищі має переважати азот, що сприяє швидшому формуванню оптимального фотосинтетичного апарату і забезпечує триваліший період його ефективного функціонування. Чим повніше буряк у цей період забезпечений азотним живленням, тим вищі урожай і якість коренеплодів. У період накопичення цукру зниження частки азоту в живленні буряку цукрового позитивно впливає на збір цукру. Дія фосфору і калію залежать від забезпечення його азотом.

29.3.Система удобрення буряку цукрового полягає у внесенні органічних, фосфорних і калійних добрив під зяблевий або під весняний обробіток ґрунту. Внесення фосфорних і калійних добрив навесні менш ефективне, особливо в засушливі роки.

29.4.Гній можна вносити як безпосередньо під буряк цукровий, так і під попередник. Середня норма — 20-40 т/га. Він має бути напівперепрілим. Свіжий гній унаслідок інтенсивного розкладання погіршує живлення буряку цукрового азотом, призводить до сильної забур'яненості посівів.

29.5.Застосування N120Р90-120К90-120 забезпечує найвищу їх окупність приростом урожаю коренеплодів.

29.6.Найкращою формою азотних добрив переважно є натрієва селітра, що пояснюють легким засвоюванням нітратів і натрію, оскільки буряк належить до рослин-галофітів. Винос натрію з урожаєм гички і коренеплодів мо-

Агрохімія. Конспект лекцій.

же становити 50 - 70 кг/га. На чорноземних ґрунтах відмінність між різними формами азотних добрив згладжується. Азотні добрива під буряк цукровий в основних зонах бурякосіяння вносять під час передпосівної культивації або весняного вирівнювання ґрунту. Посіви буряку цукрового іноді підживлюють азотними добривами. Підживлення потрібно розглядати як додатковий прийом до основного і рядкового удобрення. Найбільші прирости врожаю від підживлення отримують в умовах зрошення, або на полях, де не вносили гною і мінеральних добрив. Зазвичай достатньо провести одне підживлення азотом (30 - 40 кг/га). Раннє підживлення у фазі 1-2 пар листочків у буряку одночасно з першим міжрядним розпушуванням значно ефективніше, ніж пізнє..

29.7.Внесення фосфорних добрив на фоні азотно-калійних поліпшує якість коренеплодів унаслідок підвищення цукристості, зменшення вмісту розчинної золи й азоту. Особливо різко підвищуються врожай і якість буряку цукрового на ґрунтах, в яких фосфор знаходиться в першому мінімумі. Фосфорні добрива більше підвищують урожай буряку цукрового на чорноземних, ніж на сірих лісових ґрунтах. Відмінність дії форм фосфорних добрив, внесених під зяблеву оранку на чорноземних ґрунтах, незначна, хоча суперфосфат зазвичай має деяку перевагу. На ґрунтах з гідролітичною кислотністю понад 3,0смоль/кг спостерігається стійка позитивна дія фосфоритного борошна.

29.8.Калій також позитивно впливає на якість цукросировини, зокрема у разі недостатнього калійного живлення рослин. Дія калійних добрив найчіткіше виражена на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Буряк краще реагує на форми добрива, які поряд з калієм містять низку супутніх елементів живлення (натрій, магній, сірку та ін.). Ці добрива за ефективністю переважають хлорид калію, тобто відмічається залежність, протилежна для більшості інших культур. Хлор на розвиток буряку цукрового негативно не впливає.

29.9.В основних районах бурякосіяння найбільший ефект дає внесення гною і мінеральних добрив восени під глибоку оранку плугом з передплужником.

Глибоко зароблені добрива в усі періоди росту й розвитку рослин знаходяться в

Агрохімія. Конспект лекцій.

зоні гарантованого зволоження і добре засвоюються їх кореневою системою. Коренева система буряку цукрового охоплює досить значний об'єм ґрунту, проникає на глибину 2 - 2,5 м і поширюється в боки на 1 м і більше.

29.10.Для оптимального початкового росту буряку цукрового добрива потрібно вносити у рядки. Цей прийом створює сприятливий режим живлення рослин у перші 15-20 діб після появи сходів і сприяє не лише пришвидшеному росту рослин, а й підвищує стійкість рослин до хвороб, шкідників і несприятливих погодних умов. Традиційно в рядки вносять суперфосфат у дозі 15

-20 кг/га д.р., на практиці її іноді збільшують до 30 кг/га. Разом із суперфосфатом вносять також невеликі кількості азотних і калійних добрив, а ще краще замінити їх на складні (нітроамофоску, нітрофоску ТА ін.) або складнозмішані добрива.

29.11.Крім макроелементів, буряк цукровий для формування врожаю потребує значної кількості мікроелементів, зокрема бору, мангану, міді, цинку та ін. Так, за нестачі бору (менш як 0,2 - 0,3 мг/кг ґрунту), що може спостерігатися на ґрунтах з нейтральною реакцією середовища, де нижча його рухливість, зменшується врожайність коренеплодів і знижується їх цукристість. Мікродобрива можна вносити разом з азотними добривами в рядки під час сівби, разом з мікродобривами (бор 0,4 - 0,6 кг/га, манган 2 кг/га д.р.) або для підживлення в фазі 3-4 листків, наприклад розчином борної кислоти (500 г/га),

29.12.Буряк цукровий дуже вибагливий до родючості ґрунту і зовсім не переносить кислої реакції ґрунтового середовища. Для отримання високих урожаїв його вирощують на окультурених нейтральних або навіть слабо лужних ґрунтах (рН 7,0 - 7,5). Тому ґрунти з показником рН < 6,5 і гідролітичною кислотністю понад 2 ммоль/кг ґрунту обов'язково потрібно вапнувати. Буряк цукровий добре реагує на вапнування, яке зазвичай проводять дефекатом.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 30. УДОБРЕННЯ СОНЯШНИКУ

30.1.Соняшник має добре розвинену кореневу систему, яка проникає на глибину 3 - 4 м, а в горизонтальному напрямку на 0,8 - 1,2 м, що дає змогу рослинам засвоювати вологу та елементи живлення з глибоких шарів ґрунту. Він добре використовує фосфор і калій ґрунту, а також післядію раніше внесених добрив, здатний засвоювати фосфор із важкорозчинних сполук ґрунту і добрив, а калій — із важкорозчинних сполук ґрунту.

30.2.За формування 1 т насіння і відповідної кількості вегетативних ор-

ганів він виносить з ґрунту 40 - 55 кг N, 15 - 25 - Р205, 100 - 150 кг К2О (Соняш-

ник — калієфільна культура). Найкраще росте на чорноземних ґрунтах із рН 6,0

-7,0.

30.3.У живленні соняшнику умовно виділяють три періоди: перший — від появи сходів до формування кошика, коли рослини помірно засвоюють азот і калій та посилено фосфор; другий — від початку формування кошика до початку цвітіння, коли рослини посилено засвоюють усі елементи живлення і третій — від початку цвітіння до початку наливання сім'янок і достигання, коли рослини знову помірно засвоюють азот і фосфор та посилено калій.

30.4.Азот у поєднанні з іншими елементами живлення посилює ріст рослин, сприяє формуванню більших рослин і їх кошиків. Проте надлишок азотного живлення підвищує білка і знижує накопичення олії в насінні.

30.5.Фосфор сприяє кращому розвитку кореневої системи соняшнику, закладанню репродуктивних органів з більшою кількістю квіток у кошику. За оптимального фосфорного живлення прискорюється розвиток рослин, більш економічно витрачається волога, більше накопичується олії в насінні. За своєю дією азотні й фосфорні добрива доповнюють одне одного.

30.6.Велике значення в живленні соняшнику має також калій, який поліпшує процес фотосинтезу і вуглеводневий обмін у рослинах.

30.7.Система удобрення соняшнику складається з трьох прийомів: основного, рядкового і підживлення. Соняшник добре реагує на післядію органічних

Агрохімія. Конспект лекцій.

добрив, тому в сівозміні його розміщують після культур, під які вносили гній. Проте високі прирости врожаю насіння соняшнику отримують за поєднання внесення органічних і мінеральних добрив.

30.8.Залежно від умов зволоження внесення 20 – 30 т/га гною забезпечує приріст урожайності насіння 0,2-0,5 т/га. Орієнтовні норми мінеральних добрив становлять 45 - 90 кг/га азоту, фосфору і калію. Незважаючи на дуже високий винос калію з ґрунту з урожаєм соняшнику, внесення калійних добрив менш ефективне, ніж азотних і фосфорних. Це пояснюється тим, що в регіонах вирощування соняшнику ґрунти містять багато калію і коренева система рослин добре його засвоює.

30.9.Гній, фосфорні і калійні добрива вносять під зяблевий обробіток ґрунту, азотні - під час передпосівної культивації. Ефективним є також внесення повного мінерального добрива навесні локально на глибину 12 - 14 см. Високі результати забезпечує рядкове внесення добрив під час сівби, зокрема на ґрунтах з низьким вмістом рухомих сполук елементів живлення. Доза рядкового удобрення становить Р15-30 у вигляді суперфосфату або N10-15Р15-30 у вигляді комплексних добрив.

30.10.Підживлення в районах, добре забезпечених вологою і в роки

здостатньою кількістю опадів на полях, де не вносили добрив в основне удобрення, зокрема в рядки, доцільно проводити підживлення азотом (30 кг/га), іноді за доброго волого забезпечення з додаванням фосфору і калію (20 – 30 кг/га) у фазу 2-3 пар листочків.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 31. УДОБРЕННЯ ЛЬОНУ-ДОВГУНЦЯ

31.1.Льон має короткий вегетаційний період (70 - 80 діб), коренева система слаборозвинена, тому він досить вибагливий до легкодоступних форм елементів живлення в ґрунті.

31.2.Загальна засвоєння елементів живлення рослинами льону-довгунця порівняно з іншими культурами незначне. З 1 т врожаю соломки з ґрунту виноситься 15 кг N, 7 — Р2О5, 12 кг К2О і, крім того — до 10 кг/га сірки.

31.3.Кращими для вирощування льону є дерново-підзолисті легкосуглинкові й супіщані ґрунти з рН 5,5 - 6,0. На ґрунтах з рН > 6 він дуже ушкоджується кальцієвим хлорозом. За рН 5,7 - 5,8 надлишок кальцію можна нейтралізувати внесенням калійних добрив, тому такі ґрунти не рекомендують вапнувати у сівозмінах, де вирощують льон і картоплю.

31.4.У живленні рослин льону відзначають такі критичні періоди: за вмістом азоту — від фази ялинки до початку бутонізації, фосфору — під появи сходів до фази ялинки, калію — у перші три тижні, коли формуються волокна, та у фазу бутонізації. Оптимальне живлення рослин фосфором і калієм підвищує стійкість рослин до вилягання і грибних хвороб, прискорює достигання. До початку бутонізації (приблизно через 2 міс після сівби) льон-довгунець накопичує 50 - 60 % азоту, 40 - 50 фосфору і 70 - 75 % калію, з яких близько половини цієї кількості елементів живлення надходить у перші 10 діб швидкого росту.

31.5.За нестачі азоту утворюються короткі, тонкі та однокоробочкові рослини, що знижує врожай як соломки, так і насіння. Надлишок азоту зумовлює сильне розростання листків, що призводить до затінення стебел, тому рослини швидко витягуються і схильні до вилягання. Отже, для льону-довгунця важливим є чітке дотримання норми азоту і співвідношення в добриві N : Р : К.

31.6.Органічних добрив під льон не вносять, оскільки при цьому підвищується забур'яненість посівів. Гній у нормі 3050 т/га вносять під попередник, яким найчастіше є картопля.

31.7.Орієнтовні норми мінеральних добрив - N 20-40-Р 6о-90-К60-90. Завищені