конспект лекций 2011

Агрохімія. Конспект лекцій.

їх норми призводять до небажаних результатів: у посушливі роки внаслідок високої концентрації солей у зоні кореневої системи затримуються ріст і розвиток рослин у перезволожені — льон вилягає.

31.8.Максимальна норма азоту при розміщенні його після небобових попередників — 40 кг/га. Після зернобобових, просапних і багаторічних трав норму його знижують 20 - 25 кг/га. На ґрунтах з добрим забезпеченням рослин азотом відношення N : Р2О5 : К2О в добривах має становити 1:3:3, 1:3:4 (азоту 30 кг/га), а з гіршим — 1 :2 :2 (азоту 40 кг/га).

31.9.Фосфорні і калійні добрива вносять під зяблевий обробіток ґрунту, азоту під час передпосівної культивації. На ґрунтах легкого гранулометричного складу повне мінеральне добриво можна вносити навесні під час передпосівної культивації, проте слід враховувати несприятливу дію на льон хлоровмісних калійних добрив. Негативну дію хлору посилює дія іонів кальцію, внаслідок чого зменшується кількість волокна в стеблах і знижується його якість. Під час сівби в рядки вносять лише 10-15 кг/га Р2О5. Підживлення проводять у фазу ялинки лише азотними добривами та в тому разі, коли до сівби вносили азоту.

31.10.Для живлення льону з мікроелементів особливо важливий бор. За його нестачі у живленні на ґрунтах з показником рН > 5,5 рослин, ушкоджуються кальцієвим хлорозом. Тому обов'язково застосовують борні добрива у нормі 0,5 кг/га д.р. їх вносять у ґрунт або проводять позакореневе підживлення борною кислотою за висоти рослин до 10 см. Іноді у цей період виникає потреба проведення позакореневого підживлення цинком (0,5 - 0,7 кг/га). На ґрунтах із низьким вмістом рухомої міді (менш як 3,5 мг/кг) ефективно вносити мідні добрива. Мікроелементи можна також застосовувати одночасно з протруєнням насіння льону.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 32. УДОБРЕННЯ КАРТОПЛІ

32.1.Картопля різниться підвищеними вимогами до кількості елементів живлення, необхідних для утворення високого врожаю. Так, із кожною тонною бульб разом з бадиллям картопля виносить 5 - 6 кг N, 1,5 - 2,0 — Р2О5, 7 - 9 кг К2О. Зазвичай ранні сорти засвоюють менше елементів живлення на одиницю продукції, ніж пізні. Це пояснюють порівняно високим співвідношенням бадилля і бульб у пізніх сортів.

32.2.Елементи живлення надходять у рослини упродовж вегетації нерівномірно. Найбільша їх кількість засвоюється картоплею у період бутонізації

іцвітіння, що відповідає найбільшому приросту її надземної маси. Елементи живлення, що надходять у рослини в період бульбоутворення, переважно витрачаються на ріст бульб. Крім того, в цей період на ріст бульб значною мірою використовуються азот, фосфор, калій та інші елементи, накопиченні в бадиллі. Тому для вирощування великої маси бадилля необхідне інтенсивне азотне живлення картоплі, але надлишок і особливо однобічне живлення азотом після цвітіння зумовлює сильний ріст бадилля, затримує процес бульбоутворення.

32.3.Картопля позитивно реагує на підвищені дози органічних добрив. Урожай збільшується за внесення найвищих доз гною (60 - 80 т/га), але зі збільшенням доз знижується приріст урожаю на одиницю добрив, особливо на підзолистих ґрунтах. Оптимальна доза гною з погляду окупності 1 т його приростом урожаю (200 - 300 кг бульб) на дерново-підзолистих ґрунтах становить 40 т/ на чорноземах — 20 т/га (100 кг бульб на 1 т гною).

32.4.Забезпечення рослин азотом має відповідати фазам розвитку картоплі: своєчасне внесення азотних добрив сприяє швидкому розвитку бадилля і ранньому змиканню щільного стеблостою в рядках. Для формування бульб у рослини має рівномірно надходити достатня кількість азоту. До цвітіння їм потрібно засвоїти понад 80 % загальної його потреби, щоб старіння листків починалося не дуже рано. Пізніше для припинення росту бадилля і збирання прида-

тних для зберігання бульб високої якості надходження азоту має бути зменше-

Агрохімія. Конспект лекцій.

не. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, сортів картоплі, рівня запланованого врожаю і призначення доза азотних добрив коливається від 50 до 150 кг/га д.р. Так, залежно від способу використання бульб дози їх внесення можуть бути такими, кг/га д.р.: насінна - 50, рання - 100, для фритюру і на крохмаль - 120, на чіпси - 130, столова - 150. На полях, де впродовж багатьох років вносили органічні добрива, після чергового внесення гною) норму азотних добрив знижують на 20 -30 кг/га д.р.

32.5.Фосфор — досить важливий елемент для живлення картоплі, оскільки рослина має слаборозвинену кореневу систему. Ефективність внесення фосфорних добрив знижується лише за дуже високої забезпеченості ґрунту фосфором. На краще забезпечених фосфором ґрунтах ефективніше вносити водорозчинні фосфорні добрива навесні перед садінням бульб. Фосфорні добрива знижують вміст у бульбах нітратів, сприяють загоєнню на них пошкоджень. За нестачі фосфору рослини формуються низькорослими, врожай і якість бульб знижуються (смак, щільність, шкірка).

32.6.Калій як елемент живлення картоплі необхідний для регулювання, утворення, переміщення, накопичення і перетворення вуглеводів. Рослини картоплі, які добре забезпечені калієм, використовують менше вологи на утворення сухої речовини і краще переносять посуху. Тому приріст урожаю від застосування калію вищий у посушливих регіонах та під час посухи. Вміст рухомих сполук калію и ґрунті на ділянках, де вирощують картоплю, має бути не нижчим ніж 60 мг/кг.

32.7.Калійні добрива, як і фосфорні, у сівозміні доцільно вносити безпосередньо під картоплю. Найкраще це робити навесні до початку садіння бульб.

32.8.Картопля дуже вибаглива до забезпечення магнієм. За врожайності 30-40 т/га потрібно 60 - 80 кг/га МgО. З інших мікродобрив картопля найкраще реагує на ті, що містять мідь, бор, манган. Вносять борні добрива одночасно з іншими добривами перед садінням у ґрунт (1,5 - 3 кг/га бору), під час позакоре-

невих підживлень та в період передсадивного оброблення бульб. При цьому бу-

Агрохімія. Конспект лекцій.

льби замочують або обприскують 0,01 - 0,10%-м розчином борної кислоти, внесення на дерново-підзолистих ґрунтах 7 кг/га мангану забезпечує 10 - 12 % приросту врожаю.

32.9.Як уже зазначалось, картопля добре переносить підвищену кислотність ґрунту. ЇЇ потрібно вирощувати у спеціальних сівозмінах на ґрунтах з рівнем рНС0Л в оптимальному інтервалі (5,3 - 5,8). Якщо такої сівозміни в господарстві немає, то під час вибору полів для вирощування картоплі потрібно враховувати строки проведення вапнування. Максимальна дія вапна припадає на 2 - 3-й рік після його внесення. Внесення вапна безпосередньо під картоплю призводить до ушкодження бульб, у них знижується вміст крохмалю, погіршується лежкість під час зберігання внаслідок зменшення доступності для рослин калію та збагачення ґрунтового розчину кальцієм і магнієм.

32.10.Розраховані дози фосфорних і калійних добрив, зокрема хлоровмісних, краще вносити восени під основний обробіток ґрунту, азотні - навесні за один прийом під час культивації або перед нарізанням гребенів. На заплавних і торф'янистих ґрунтах мінеральні добрива потрібно вносити лише навесні. Під

час садіння їх вносять у де N20-40Р20-40 або N20-40Р20-40 К20-40 у вигляді комплексних добрив або суперфосфату Р20-40. Перенесення частини азотних добрив (N2040) з основного удобрення для підживлення під час міжрядного обробітку картоплі за висоти кущів 15 - 20 см виправдане лише в районах із достатнім зволоженням або в умовах зрошення на піщаних і супіщаних ґрунтах.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 33. УДОБРЕННЯ РІПАКУ

33.1На створення 1 т насіння з відповідною масою соломи з ґрунту виноситься 50 - 60 кг N, 20 - 25 кг Р2О5, 40 - 50 кг К2О, що значно більше, ніж виносять пшениця, ячмінь чи інші культури.

33.2Ріпак добре реагує на післядію органічних добрив, внесених під по-

передник.

33.3Найбільше ріпак реагує на азотні добрива. Під ріпак ярий їх зазвичай вносять під час передпосівної культивації в дозі 80 - 120 кг/га д р. У районах достатнього зволоження на ґрунтах легкого гранулометричного складу з метою оптимізації азотного живлення рослин азотні добрива доцільно вносити у два прийоми: до початку сівби (50-60 кг/га д.р.) та для підживлення у фазу 4-6 листків.

33.4Під час вирощування ріпаку озимого (за потреби) у передпосівний обробіток ґрунту вносять азотні добрива в дозі 30 - 40 кг/га д.р. До 80 % весняного засвоєння азоту ріпаком озимим припадає на період від початку відновлення весняної вегетації до цвітіння. Тому при формуванні стручка ріпак використовує азот із кореневої і стеблової мас, оскільки в цей час він може засвоїти

зґрунту незначну кількість азоту. Тому важливим заходом для догляду за ріпаком озимим є своєчасне і достатнє підживлення азотними добривами на початку відновлення весняної вегетації.

33.5Перше підживлення проводять навесні, як тільки рослини починають відновлювати вегетацію. З урахуванням попередників, рівня родючості ґрунту і запланованої врожайності за першого весняного підживлення вносять 80 - 100 кг/га азоту. Під час другого підживлення, яке проводять через 2-3 тижні після першого зазвичай на початку фази бутонізації, вносять 30 - 45 кг/га азоту.

33.6Під ріпак, як і під інші капустяні культури, ефективно застосовувати сульфат амонію, що пояснюється позитивною дією сірки. На слабо забезпечених бором ґрунтах (менш як 0,3 мг/кг) його внесення підвищує врожай

на 2 - 7 ц/га. Інші мікродобрива (бор, манган, молібден) за потреби вносять поза-

Агрохімія. Конспект лекцій.

коренево.

33.7 Повну норму фосфорних і калійних добрив краще вносити після збирання попередника під час основного обробітку ґрунту. На ґрунтах із середнім рівнем забезпеченості рослин рухомими формами основних елементів живлення оптимальною нормою мінеральних добрив є N80-120Р60-90К60-90.

Агрохімія. Конспект лекцій.

ЛЕКЦІЯ 34. УДОБРЕННЯ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

34.1Особливості живлення овочевих культур. Всі овочеві добре реагу-

ють і дають вищі врожаї на окультурених ґрунтах, які мають сприятливі агрофізичні властивості та агрохімічні характеристики, достатньо гумусовані, зі слабо кислою або нейтральною реакцією середовища. Ранні теплолюбні овочеві культури краще ростуть і розвиваються на прогрітих легко і середньо суглинкових ґрунтах, пізні — менш вибагливі до гранулометричного складу ґрунту.

34.2Для овочевих культур використовують відповідне групування ґрунтів за рівнем забезпеченості рослин рухомими сполуками елементів живлення і вищими нормами добрив. За вимогами до умов живлення овочеві культури поділяють на такі групи: дуже вибагливі - огірок, цибуля, часник, морква, петрушка, перець, баклажан, капуста цвітна і брюссельська, салат; вибагливі - капуста білоголова, помідор, буряк столовий, шпинат, капуста кольрабі, селера, квасоля, гарбуз, кабачок; середньо вибагливі - горошок зелений, редиска, редька, щавель.

34.3Різні овочеві культури мають свої особливості динаміки засвоєння елементів живлення. Так, листяні овочі (салат, шпинат, щавель) мають підвищені вимоги до живлення азотом, коренеплоди - калієм, помідор - фосфором, огірок - фосфором і калієм. Культури, призначені для тривалого зберігання, потребують достатнього фосфорного і калійного живлення.

34.4Різні овочеві культури потребують різної концентрації солей в ґрунті. Під деякі культури можна підвищувати норми добрив без завдавання їм шкоди. Досить чутливі до концентрації солей (< 0,4 %) огірок, цибуля, часник, морква, редиска, капуста червоноголова, горох овочевий, квасоля, кукурудза. Під них краще вносити гній, а мінеральні добрива у невисоких дозах поєднувати з органічними. До солестійких належать культури, що формують урожай за концентрації солей у ґрунті 0,4 - 0,6 % - помідор, перець, капуста білоголова,

Агрохімія. Конспект лекцій.

редька. Буряк столовий, баклажан, гарбуз, кавун - дуже солестійкі культури. Вони витримують вміст солей 0,6 — 0,8 % і добре реагують на мінеральні добрива, органічні добрива можна вносити під попередник.

34.5Для більшості овочевих культур кислотність ґрунту допускається не нижче за рН 5,5, ступінь насиченості основами - не менш як 75 - 80 %. Вміст обмінного алюмінію має не перевищувати 30 - 40 мг, а для таких культур, як цибуля, часник, салат, шпинат - 10 мг/кг ґрунту. На середньо кислих ґрунтах (рН 5,0-5,5) можуть рости помідор, редиска, редька, щавель. Переносять слабо кислу реакцію (рН 5,5-6,0) морква, огірок, горох, гарбузи. Потребують ґрунтового середовища, близького до нейтрального (рН 6,0-6,5) капуста, баклажан, хрін. Ґрунтів з нейтральною реакцією потребують буряк столовий, перець, часник, салат, квасоля, шпинат, селера, спаржа.

34.6Застосування добрив. У сівозмінах, де вирощують овочеві культури, вапнування проводять з таким розрахунком, щоб воно мало найбільшу дію на культури, які на нього сильно реагують, і меншу — на ті культури, які не переносять надлишку кальцію (морква, петрушка, редька, помідор, кабачок, редис). Добрі результати дає підтримувальне вапнування із щорічним внесенням 1-1,5 т/га вапна або 2-3 т/га через рік. На слабо і середньо солонцевих ґрунтах вносять 4-5 т/га гіпсу.

34.7Основну кількість органічних, фосфорних і калійних добрив вносять під час осіннього обробітку ґрунту, азотні - навесні. На піщаних і супіщаних ґрунтах калійні добрива також доцільно вносити навесні.

34.8У господарстві під овочеву сівозміну органічні добрива в необхідних кількостях виділяють у першу чергу. На органічні добрива дуже добре реагують культури, чутливі до концентрації ґрунтового розчину: морква, цибуля, огірок. Під столові коренеплоди не рекомендується вносити свіжий і слабо перепрілий гній, оскільки це може спричинити гілкування коренеплодів, що знижує їх товарну якість. Тому під них використовують або перегній (20 - 30 т/га),

або їх вирощують на 2 - 3-й рік після внесення гною. Під цибулю також вносять

Агрохімія. Конспект лекцій.

лише перегній (30-40 т/га) або перепрілий гній. Свіжий гній можна вносити під попередник. Під огірок, навпаки, краще вносити свіжий гній, який крім елементів живлення забезпечує рослини вуглекислим газом, що виділяється у процесі його розкладання.

34.9Під час сівби дрібнонасінних і ранніх культур можна також застосовувати добрива в дозі N10Р10К10. При цьому потрібно вносити або лише один фосфор у вигляді гранульованого суперфосфату, або відразу 2-3 елементи у складі комплексних добрив. Разом з насінням можна вносити лише суперфосфат гранульований, зменшивши його дозу вдвічі. На рядкове внесення добрив реагують редька, шпинат, салат, кріп, морква, буряк столовий. Під моркву і цибулю ріпчасту в рядки вносять лише фосфор (у вигляді суперфосфатів), під огірок, буряк столовий, помідор, капусту білоголову — повне мінеральне добриво. При садінні розсади добрива можна вносити з поливною водою (концентрація розчину до 0,2 %).

34.10Якщо в основне удобрення внесено не всі добрива, то проводять підживлення азотом, за потреби - повним добривом під час міжрядного обробітку ґрунту. Підживлення проводять і в інших випадках: в районах достатнього зволоження на ґрунтах легкого гранулометричного складу; в умовах зрошення за тривалого періоду вегетації рослин; за високих норм мінеральних добрив, коли разове внесення може підвищити концентрацію ґрунтового розчину до критичної межі, і тим самим негативно вплинути на ріст рослин (морква, цибуля, огірки). Перше підживлення (за потреби) проводять через 10 - 15 діб після висаджування розсади, друге — через 2-3 тижні у період інтенсивного росту рослин. При зрошенні добрива заробляють у ґрунт до початку поливання. Добрі результати дає внесення добрив з поливною водою..

34.11Удобрення капусти. Вона добре росте на родючих ґрунтах зі слабо кислою і нейтральною реакцією (рН 6,5-7,3). Порівняно з іншими овочевими культурами для формування врожаю капуста використовує значно більше елементів живлення. Особливо багато вона потребує азоту і калію. Незалежно від

Агрохімія. Конспект лекцій.

тривалості вегетації сорти капусти використовують приблизно однакову кіль-

кість елементів живлення на 1 т головок і відповідну нетоварну частину врожаю, кг: N - 4,1, Р2О5 - 1,4, К2О - 4,9. Хоча капуста може давати високі врожаї на фоні мінеральних добрив, вона досить позитивно реагує і на внесення органічних добрив. На ґрунтах з вмістом гумусу до 2,5 % вносять по 30 - 40 т/га гною або 40 - 50 т/га компосту. На більш родючих ґрунтах, в яких вміст гумусу понад 3,5 %, достатньо вносити лише мінеральні добрива. Високий ефект дає місцеве внесення перегною (8 - 10 т/га) — в ямки під час садіння розсади капусти, зокрема на малородючих ґрунтах. Зазвичай найвищий урожай капусти отримують за поєднання внесення під неї гною і мінеральних добрив. У цьому разі спостерігається рівномірне і найповніше забезпечення капусти елементами живлення. При вирощуванні ранніх сортів капусти під зяблевий обробіток ґрунту на фоні органічних добрив вносять Р60-90К60-90, азотні добрива вносять навесні під час передпосівної культивації до 120 кг/га д.р. Якщо під ранню капусту не було внесено достатньої кількості добрив, рослини двічі підживлюють мінеральними добривами у дозі N15-20Р20К20; перший раз через 8-10 діб після садіння розсади, другий — у період зав'язування головок. Під час вирощування середніх і пізніх сортів капусти оптимальні дози добрив можуть бути такими: на Поліссі (дерно- во-підзолисті ґрунти) - 40 т/га гною з N120-180 Р12о К120-180; в Лісостепу (на чорно-

земних ґрунтах) - 30-40 т/га гною з N80-120Р60-120К60-120; в Степу — N120-180Р90-120К90.

Крім того, капуста добре реагує на сірковмісні добрива. На ґрунтах з підвищеним вмістом мінеральних форм азоту, зокрема на торф'яниках і лучно-болотних ґрунтах Полісся, вона потерпає від нестачі молібдену. Тому при вирощуванні розсади капусти цвітної рослини у фазі 3-4 листків обприскують 0,02%-м розчином молібдату амонію.

34.12 Удобрення помідора. Порівняно з іншими овочевими культурами помідор менш вибагливий до умов вирощування, але потребує родючих ґрунтів, краще росте на ґрунтах легкого гранулометричного складу з високим вмістом органічних речовин та слабо кислою або майже нейтральною реакцією (рН