Тема 2. Поняття валюти, види валюти. Валютний курс і валютний паритет

1. Поняття валюти, грошової одиниці, грошового знаку і міжнародної грошової розрахункової одиниці

2. Складові елементи валюти України і іноземної валюти

3. Поняття конвертованості валют

4. Три класи валют

5. Поняття валютного курсу і валютного паритету

6. Резервна валюта

1.Валютою вважаються грошова одиниця держави, що обертається за її межами і на внутрішньому ринку, а також грошові одиниці міжнародних валютно-фінансових організацій. Поняття валюти має декілька значень, під нею маються на увазі:

• грошова одиниця країни (наприклад, USD – у США, £ - у Німеччині) і її тип (золота, паперова, срібна);

• грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні кошти, виражені в іноземних грошових одиницях і що використовуються в міжнародних розрахунках, – іноземна валюта;

• міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (евро та інші).

2.Закон “Про валютне регулювання і валютний контроль” визначає валюту України, яка являє собою:

• що знаходяться в обігу, а також вилучені або що вилучаються із обігу, але підлягаючі обміну гривні у вигляді банківських квитків (банкнот) і монети;

• кошти в гривнях на рахунках в банках і інших кредитних установах в Україні;

• засоби у гривнях на рахунках в банках і інших кредитних установах за межами України на основі угоди, що укладається Урядом і НБУ з відповідними органами іноземної держави, про використання на території відповідної держави валюти України як законного платіжного засобу.

Іноземна валюта визначається як:

• грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монети, що знаходяться в обігу і що є законним платіжним засобом у відповідній іноземній державі або групі держав, а також вилучені або що вилучаються із обігу, але підлягають обміну грошові знаки;

• кошти на рахунках в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях (СДР).

3.Нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливе при умові вільного обміну національної валюти на валюту інших держав і вільного ходіння грошей за межами державного кордону.

Подібна можливість визначається поняттям конвертованості, що характеризує такий стан і характер економічної і валютно-фінансової системи країни, при якій для володарів коштів у національній валюті забезпечується свобода здійснення тих або інших операцій не тільки всередині країни, але і за її межами.

4.Існує три класи валют.

Перша група – вільно конвертована валюта (СКВ). Вона вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. ВКВ володіє повною зовнішньою і внутрішньою оборотністю, тобто однаковими режимами обміну. До числа ВКВ відноситься валюта тих країн, законами яких не передбачені які-небудь обмеження по будь-яких видах операцій з нею.

Вільно конвертованими валютами є: долар США, англійський фунт стерлінгів, євро, японська йена, швейцарський франк, канадський долар та інші.

Друга (проміжна) група – частково конвертована валюта (ЧKB). Це національна валюта країн, які застосовують валютні обмеження для резидентів (національних юридичних і фізичних осіб) і по окремих видах валютних операцій. ЧKB обмінюється тільки на деякі види іноземної валюти і не по всіх видах міжнародного платіжного обороту.

Третя група – замкнена (неконвертована) валюта. Це національна валюта, яка функціонує тільки в межах країни і не обмінюється на іноземні валюти (заборона як для юридичних, так і для фізичних осіб). До замкнених відносять валюти тих країн, які застосовують різні обмеження і заборони по ввезенню і вивозу, купівлі і продажу.

5.Валютні операції між учасниками валютного ринку неможливі без обміну валютами і визначення його пропорцій. Під обміном однієї валюти на іншу розуміють купівлю і продаж іноземної валюти за національну або інші валюти. Співвідношення, по якому національна валюта обмінюється на іноземну, називається валютним курсом. Він встановлюється через валютну котирування. Режим валютного курсу також є елементом валютної системи.

Розрізнюються наступні типи валютних курсів:

• фіксовані валютні курси;

• що коливаються у вузьких рамках (коридорах);

• плаваючі курси, що змінюються в залежності від ринкового попиту і пропозиції валюти.

Валютний паритет – це співвідношення між двома валютами, встановлене в законодавчому порядку. Таке співвідношення встановлювалося на основі офіційного вмісту золота в одиниці валюти, на базі СДР або однієї з світових твердих валют (або кошику валют). Валютний паритет служить основою для формування валютного курсу.

6.Особливою категорією національної валюти є резервна. Вона виконує наступні функції:

• є міжнародним платіжним і резервним засобом;

• служить базою для визначення валютного паритету і валютного курсу;

• використовується для проведення однієї з форм валютної політики – валютної інтервенції, яка має на меті регулювання курсу валют країн – учасниць світової валютної системи.

У рамках Бреттон-Вудської валютної системи статус резервної валюти був офіційно закріплений за доларом США і фунтом стерлінгів (1944 р.). У нині діючої (з 1976 р.) Ямайскої системи долар зберіг статус резервної валюти; в цій якості також використовуються марка ФРН і японська йена.

Для надбання валютою статусу резервної повинні існувати певні об'єктивні передумови. До таких відносяться:

• лідируюче положення країни в світовому виробництві, експорті товарів і капіталів;

• наявність в країні значних золотовалютних запасів;

• висока ступінь розвитку кредитно-банківських установ (в тому числі і за кордоном);

• ємний внутрішній ринок позикових капіталів;

• вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї на зарубіжних ринках.

Суб'єктивним фактором висунення національної валюти на роль резервної служить активна зовнішня економічна політика (особливо валютна і кредитна).

Статус резервної валюти дає країні-емітенту істотні переваги, зокрема наступні:

• можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою;

• сприяти зміцненню позицій національних корпорацій на світовому ринку та інше.

У той же час накладення на валюту статусу резервної накладає на країни-емітента певні зобов'язання – підтримка стабільності курсу валюти, не прибігаючи до девальвації, валютних і торгових обмежень. Також статус резервної валюти змушує країну вживати заходів по ліквідації дефіциту платіжного балансу і підпорядковувати внутрішню економічну політику задачі досягнення зовнішньої рівноваги.